Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №199/3134/23 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/3134/23

(1-кп/199/107/26)

В И Р О К

іменем України

31 липня 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючий – суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22022050000007218, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Володарське, Володарського р-ну, Донецької обл., громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рала Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах с недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зн від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та XIII Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

В кінці 2013 на початку 2014 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у групи осіб (стосовно яких є окремі кримінальні провадження) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом проведення незаконного референдуму щодо зміни території України та утворення на території Донецької області України псевдодержавного утворення - так званої «Донецької народної республіки» (далі по тексту - «ДНР»), створення на зазначеній території незаконних органів влади.

У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації (далі по тексту - РФ) шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області за підтримки керівництва РФ групою проросійсько-налаштованих мешканців Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».

За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.

Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією РФ, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські (т.зв. «органи державної влади ДНР») та силові органи.

Так, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії РФ та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:

- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, обстрілів населених пунктів тощо;

- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ДНР»;

- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;

- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;

- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;

- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.

Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії РФ та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:

- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;

- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації РФ та самопроголошених органів державної влади «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії РФ проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами РФ, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.

При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням с підтримка збройної агресії РФ та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій РФ на території Донецької області т.зв. «ДНР». які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-V1II від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № I680-VR від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України, та бюджетні установи, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація РФ - сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, втому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни пасу холоді та додаток цо неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Одночасно, представниками РФ та контрольованими ними органами України, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, та, згідно із Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VI11 від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації РФ.

У подальшому, в лютому 2022 року, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 Я» 2734 (XXV) від 21.12.1965 Я« 2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), президент рф ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи умисно, розв`язали повномасштабну агресивну війну проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській. Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

В той же день, 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями РФ тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року, вся територія Маріупольського району є тимчасово окупованою територією України з 05 березня 2022 року.

Представниками РФ на тимчасово окупованій території смт. Нікольське Донецької області було створено підпорядковану, керовану та фінансовану РФ окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.

При цьому, представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території смт Нікольське Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.

У січні 2015 року постановою так званого «совета министров ДНР» № 1-27 на тимчасово окупований території Донецької області створено не передбачене законодавством України т.зв. «министерство труда и социальной политики Донецкой Народной Республики», що розташоване за юридичною адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 91, яке очолювали різні особи з числа учасників окупаційної адміністрації РФ, стосовно яких досудове розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях.

Діяльність вказаного підрозділу окупаційної адміністрації РФ регулюється документами, які мають ознаки нормативно-правових, але відповідно до законодавства України є нікчемними, в тому числі т.зв. «Положением о министерстве труда и социальной политики Донецкой Народной Республики» від 10.01.2015, та спрямована на формування державної політики у сферах соціального захисту населення, соціально-трудових відносин, оплати, нормування та стимулювання праці, зайнятості та трудової міграції населення, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, з питань сім`ї та дітей, загальнообов`язкового державного соціального страхування, забезпечення функціонування установ та підприємств, які залишились на тимчасово окупованій території області та перейшли під контроль представників окупаційної адміністрації.

Так, до складу т.зв. «министерства труда и социальной политики Донецкой Народной Республики» структурно входить т.зв. «Республиканский центр занятости Донецкой Народной Республики» та його регіональні органи, зокрема, т.зв. «Государственное бюджетное учреждение «Володарский районный центр занятости» (далі за текстом - «ГБУ «Володарский районный центр занятости»), розташований за адресою: Донецька область, емт Нікольське, вул. Радянська, 25.

Так, у ОСОБА_7 , з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу РФ, будучи обізнаною про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані її території, виник умисел на співпрацю з представниками держави агресора.

На початку квітня 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - в смт. Нікольське Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з мстою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надала згоду та добровільно обійняла посаду заступника директора т.зв. «ГБУ «Володарский районный центр занятости», створеного на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією РФ.

На ОСОБА_7 як на заступника директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости» невстановленими в ході досудовою розслідування особами покладено обов`язки контролю та координації роботи фахівців відділів зазначеної вище установи; контролю та коректності ведення баз даних шукачів роботи, роботодавців та вакансій; організації та проведення навчання фахівців; а також надано право підписання документів та договорів за відсутності директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости».

Так, ОСОБА_7 як заступник директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости», діючи умисно, будучи обізнаною про факт ведення РФ агресивної війни проти України з метою підтримки дсржави-агресора та збройних формувань РФ на окупованій території України та завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності га недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, виконує організаційно- розпорядчі функції вищезазначеної установи, що функціонує па тимчасово окупованій території Донецької області, та надає послуги підприємствам, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області, таким чином забезпечуючи отримання прибутку незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі з окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Окрім того, ОСОБА_7 приймає активну участь у висвітленні діяльності т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости» у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави- агресора, у підконтрольних країні-агресору (РФ) засобах масової інформації, з метою надання вигляду законності діяльності т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости» на тимчасово окупованій ЗС РФ території, що в свою чергу надає можливість для виправдування дій ЗС РФ із так званого «звільнення народу Донбасу» на тимчасово окупованій території вищим політичним керівництвом РФ серед світової спільноти.

Отже, ОСОБА_7 , у період часу з початку квітня 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлена) до часу складення обвинувального акту – 06 квітня 2023 року, перебуваючи на вищезазначеній посаді, виконує організаційно-розпорядчі функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме в т.зв. «ГБУ «Володарском районном центре занятости» в тимчасово окупованому смт Нікольське Донецької області.

ОСОБА_7 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України була сповіщена про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем її проживання з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України», та на офіційному веб-сайті суду, однак в судове засідання не з`явилася.

Попри неявку обвинуваченої до суду, вина останньої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона працювала в Нікольському районному центрі зайнятості, начальником відділу якого в 2011 році призначили ОСОБА_7 . Після повномасштабного вторгнення свідок виїхала на контрольовану територію, а ОСОБА_7 залишилася. Їй відомо, що ОСОБА_7 почала виконувати обов`язки заступника директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости». Свідок вважає, що ОСОБА_7 обійняла вказану посаду добровільно.

Відповідно до протоколу огляду від 10 січня 2023 року, оперуповноваженим УСР НП на виконання доручення слідчого проведено огляд публікації на Інтернет-ресурсі «Youtube», яка розміщена за посиланням, зазначеним у протоколі, з назвою (мовою оригіналу) «ОРГАНИЗАЦИЯ РАБОТЫ ВНОВЬ СОЗДАННЫХ НА ОСВОБОЖДЁННЫХ ТЕРРИТОРИЯХ ДНР ЦЕНТРОВ ЗАНЯТОСТИ». Як містить інтерв`ю ОСОБА_7 щодо відновлення роботи з середини липня центру зайнятості. Відео містить пояснювальні записи з зазначенням посади ОСОБА_7 (мовою оригіналу) «Заместитель директора ГБУ «Володарский районный центр занятости». Публікація також містить демонтрацію міцезнаходження новостворених орагнів влади (мовою оригіналу) «пгт. Володарское, ул. Советская, 25». За результатами огляду зміст публікації відкопійовано та заархівовано.

За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 січня 2023 року, свідок ОСОБА_9 показала суду, що впізнає за фотознімком ОСОБА_7 , яку знає біля 10 років.

У відповідності до протоколу огляду від 05 січня 2023 року, вищезазначена публікація на Інтернет-ресурсі «Youtube» з назвою (мовою оригіналу) «ОРГАНИЗАЦИЯ РАБОТЫ ВНОВЬ СОЗДАННЫХ НА ОСВОБОЖДЁННЫХ ТЕРРИТОРИЯХ ДНР ЦЕНТРОВ ЗАНЯТОСТИ» оглянута за участі свідка ОСОБА_9 і після перегляду сідок зазначила, що на відео впізнає ОСОБА_7 . Остання їй відома, оскільки ОСОБА_7 призначили в 2011 році начальником відділу Нікольського районного центру зайнятості, де вже працювала свідок. Також свідку достовірно відомо, що ОСОБА_7 почала виконувати обов`язки заступника директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости», тобто добровільно погодилася зайняти посаду у незаконному органі влади (окупаційній адміністрації), створеному на тимчасово окупованій території.

За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 січня 2023 року, свідок ОСОБА_10 показала суду, що впізнає за фотознімком ОСОБА_7 , яку знає більше 7 років.

У відповідності до протоколу огляду від 05 січня 2023 року, вищезазначена публікація на Інтернет-ресурсі «Youtube» з назвою (мовою оригіналу) «ОРГАНИЗАЦИЯ РАБОТЫ ВНОВЬ СОЗДАННЫХ НА ОСВОБОЖДЁННЫХ ТЕРРИТОРИЯХ ДНР ЦЕНТРОВ ЗАНЯТОСТИ» оглянута за участі свідка ОСОБА_10 і після перегляду сідок зазначила, що на відео впізнає ОСОБА_7 . Остання їй відома, оскільки ОСОБА_7 призначили в 2011 році начальником відділу Нікольського районного центру зайнятості, де вже працювала свідок. Також свідку достовірно відомо, що ОСОБА_7 почала виконувати обов`язки заступника директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости», тобто добровільно погодилася зайняти посаду у незаконному органі влади (окупаційній адміністрації), створеному на тимчасово окупованій території.

До матеріалів кримінального провадження долучень копію паспорту громадянина України, за яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 документована паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 28 січня 1998 року Володарським РВ УМВС України в Донецькій області.

Надаючи оцінку допустимості доказів, суд виходить з того, що стороною захисту допустимість досліджених судом доказів не оспорюється і всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 , визнаються судом допустимими, оскільки отримані уповноваженими особами, з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб та зафіксовані у належній процесуальній формі і судом не встановлено суттєвих процедурних недоліків, які б «зруйнували» чи звузили права обвинуваченої, або ж обмежили її в можливостях їх ефективного використання.

Надаючи оцінку сукупності досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та одночасно оцінюючи достовірність таких доказів, суд виходить з того, що вищенаведені докази в своїй сукупності поза всяким розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_7 , у період часу з початку квітня 2022 року 06 квітня 2023 року, обійняла посаду заступника директора т.зв. «ГБУ «Володарского районного центра занятости», де виконувала організаційно-розпорядчі функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території в тимчасово окупованому смт Нікольське Донецької області.

Такі дії ОСОБА_7 поза всяким розумним сумнівом були умисними, оскільки остання усвідомлювала (не могла не усвідомлювати) суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Судом в умовах змагальності сторін не встановлено обставин, за яких добровільність обіймання ОСОБА_7 вищезазначеної посади можна було б поставити під сумнів. Більше того, така добровільність доведена дослідженим судом відеозаписом інтерв`ю ОСОБА_7 , під час якого вона тримається невимушено, не демонструє пригнічення чи невдоволення а, навпаки, виявляє радість від отриманого результату.

Таким чином, вищенаведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як колабораційну діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Також, на виконання вимог ч. 5 ст. 374 КПК України суд враховує, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 , яка перебуває на тимчасово окупованій території України, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 278, ч. 8 ст. 135 КПК України було опубліковане у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газеті «Урядовий кур`єр» та в той же день опубліковане на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручено її захиснику.

У зв`язку з переховуванням ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, постановою слідчого СБУ від 02 березня 2023 року ОСОБА_7 було оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.

ОСОБА_7 було призначено захисника в порядку ст. 49 КПК України.

Ухвалою слідчого судді від 27 березня 2023 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .

Виклик підозрюваної ОСОБА_11 до слідчого на стадії досудового розслідування з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 297-5 КПК України здійснювався шляхом надсилання повісток за останнім відомим місцем проживання, публікації у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Наведені обставини в своїй сукупності доводять, що стороною обвинувачення були здійсненні всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 на доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим тяжким злочином, обставини вчинення ОСОБА_7 в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану та повномасштабного вторгнення держави агресора кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, виконуючи особливу роль особи, яка вчинила колабораційну діяльність, відомості про особу обвинуваченої, яка в період відбування покарання за особливо тяжкий злочин вчинила новий злочин, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває.

На обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , сторони не посилаються і такі обставини у межах висунутого обвинувачення судом не встановлені.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що основним покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції відповідної частини статті Особливої частини КК України, оскільки більш м`які види покарання не зможуть забезпечити досягнення його мети і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Суд враховує, що санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06 листопада 2009 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Вказане узгоджується з правовою позицією ВС викладеною у Постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, якою визначено, що у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким, чином щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, об`єктивна сторона якого була пов`язана із виконанням обвинуваченою організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, суд, призначаючи покарання, має сформулювати зміст резолютивної частини вироку таким чином, аби обвинувачена не мала права обіймати посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

На переконання суду необхідним та достатнім буде таке додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Окрім цього, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

У зв`язку з призначенням ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна, арешт на майно обвинуваченої слід залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою (обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) до набрання вироком законної слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 323, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного їй майна.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі обраховувати з часу фактичного затримання останньої.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 березня 2023 року (справа № 201/3142/23, провадження № 1-кс/201/10901/2023) на належні ОСОБА_7 :

- земельну ділянку кадастровий номер 1421755200:01:001:1051 (форма власності – приватна, розмір частки – 1);

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , (форма власності – приватна, розмір частки – 1/1);

- транспортний засіб ВАЗ 21070, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 ;

залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий:

31.07.2026