Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №932/1440/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6960/26 Справа № 932/1440/26 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно та скасування запису про іпотеку

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно та скасування запису про іпотеку (а.с.1-8).

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно та скасування запису про іпотеку - повернуто заявнику (а.с.25).

Не погодившись з такою ухвалою судді, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, просила ухвалу судді скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що у зв`язку з ліквідацією ПАТ «Кредитпромбанк», вона не могла отримати підтвердження про проведення оплати за кредитом та зняти обтяження на нерухоме майно, тому була змушена звернутись до суду. Вказує про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення її заяви про встановлення факту припинення іпотеки та скасування записів, без врахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року по справі № 295/7291/20, та від 13 червня 2024 року по справі № 333/8899/21 (а.с.31-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що об`єднання заявницею у заяві поданої в порядку окремого провадження вимог, одна з яких підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, а інші дві вимоги в позовному провадженні, та враховуючи відсутність підстав для застосування положень частини шостої статті 188 ЦПК України, є неправильним поєднанням правових вимог.

Проте, погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може.

Так, відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Суд розглядає справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначено у частині першій статті 315 ЦПК України.

Однак перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у вказаній процесуально-правовій нормі, не є вичерпним.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вимоги до змісту рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, викладено у частині першій статті 319 ЦПК України.

Так, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Також цією правовою нормою передбачено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Тобто для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) зроблено такий висновок: «у справі, що переглядається ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека.

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Касаційний суд акцентував увагу, що рішення суду за заявою іпотекодавця про встановлення факту припинення іпотеки, коли «відсутня» особа - іпотекодержатель, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 (провадження № 61-6732св23).

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту припинення іпотеки за договором іпотеки № 15/ДС/15ДС/327/06-І/3327-06-3НВСклн від 23.12.2006 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого був ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_1 , та про скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження № 56115932 та скасування запису про іпотеку реєстраційний номер обтяження № 4278752.

З огляду на те, що ПАТ «Кредитпромбанк» «іпотекодержатель» ліквідовано й відсутні правонаступники цієї юридичної особи, ПАТ «Кредитпромбанк» виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 01 жовтня 2020 року, а відтак повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припинилися і він не може бути належним відповідачем, колегія суддів доходить висновку про «відсутність» особи, яка б мала відповідати за позовом, тобто бути відповідачем за позовом ОСОБА_1 про припинення іпотеки за іпотечним договором, скасування запису про заборону відчуження та скасування запису про іпотеку.

Враховуючи «відсутність» особи, яка б мала відповідати за позовом, особа, яка вважає порушеними її права, вправі звернутися про встановлення факту припинення іпотеки за іпотечним договором, скасування запису про заборону відчуження та скасування запису про іпотеку в порядку окремого провадження.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 вересня 2023 року по справі № 295/7291/20, та від 13 червня 2024 року по справі № 333/8899/21 та дійшов передчасного та помилковго висновку про повернення заяви заявникові.

За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Судді: