Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №179/1919/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2163/26 Справа № 179/1919/25 Головуючий у першій інстанції: Ковальчук Т. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі судді Красвітної Т.П. розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , 10.07.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк для її оскарження, оскільки не отримував повний текст постанови, про зміст оскаржуваної постанови дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, також просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні вказаного вище клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції у зв`язку з недоведеністю поважних причин пропуску такого строку, а апеляційну скаргу повернути особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , як особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи заінтересованості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Згідно з усталеною практикою практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 29 квітня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу на вищезазначену постанову з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження (а.с. 38-46).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відмовлено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року щодо нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з доданими до неї документами (а.с. 49-50).

Відповідно до постанови суду, було враховано, що судове засідання 17 квітня 2026 року відбулося за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , що визнається апелянтом у апеляційній скарзі.

Крім того, згідно із довідкою секретаря судового засідання Хорольської І.П. від 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 до суду для оголошення постанови не з`явився, фіксування процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося (а.с. 34).

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому мав можливість з`явитися до суду для оголошення судового рішення протягом строку на апеляційне оскарження, який спливав 27 квітня 2026 року, своєчасно отримати копію судового рішення та подати апеляційну скаргу, але не проявив зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.

22 травня 2026 року ОСОБА_1 повторно подав клопотання з апеляційною скаргою на вказану постанову місцевого суду (а.с. 52-56).

Зі змісту клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, поданого повторно 22 травня 2026 року, вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у ньому наводить одні й ті самі підстави поважності причин пропуску строку, що і в клопотанні від 29.04.2026 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2026 року відмовлено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку апеляційного оскарження постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Апеляційну скаргу із додатками до неї на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року повернуто особі, яка її подала - ОСОБА_1 (а.с. 70-71).

10 липня 2026 року ОСОБА_1 втретє подано апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції (а.с. 76-78).

В обґрунтуванні вказаного клопотання ОСОБА_1 наводить обставини причин пропуску, які були зазначені у клопотанні від 29 квітні 2026 року, у задоволенні якого постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відмовлено та у клопотанні від 22 травня 2026 року, у задоволенні якого постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2026 року було відмовлено.

Таким чином, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вже вирішено.

Багаторазове подання клопотання з апеляційною скаргою одним і тим же учасником та наведенням одних і тих самих обставин пропуску строку не може бути підставою для розгляду клопотання та справи по суті, а відтак суд не вбачає правових підстав для призначення апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку до розгляду.

Інших підстав поновлення строку апеляційного оскарження, які б свідчили про поважність причин пропуску, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не зазначено.

З огляду на викладене, наявні підстави для відмови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у поновленні строку апеляційного оскарження та наявні підстави для повернення апеляційної скарги, оскільки пропущено строк апеляційного оскарження без поважних причин.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у поновленні пропущеного строку апеляційного оскарження постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року повернути особі, яка її подала - ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.П. Красвітна