Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 30 липня 2026 р.
Справа: №199/1231/26
Суддя: Пищида М. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7962/26 Справа № 199/1231/26 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – судді - Пищиди М.М.,
суддів: Никифоряка Л.П., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 22 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В С Т А Н О В И В :
У січні 2026 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у 2010 році їх шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2010 року на користь відповідачки з позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частині від всіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії «Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні» ДОР» про стан здоров`я ОСОБА_3 від 28.06.2014 року №137 він є дитиною з інвалідністю (з дитинства) з діагнозом: тяжка розумова відсталість, судомний синдром F72/0, виражені та значно виражені (ІІІ-ІV) порушення психічних функцій, обмеження життєдіяльності 3-4 ступеня за категоріями самообслуговування, орієнтування, пересування, спілкування, контролю поведінки, навчання, трудової діяльності – дитина з інвалідністю підгрупи А. Потребує постійного догляду.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2014 року збільшено розмір аліментів у зв`язку з отриманням дитини інвалідності до 1/3 частин заробітку (доходу) щомісячно до повноліття сина.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.
Підставою зменшення розміру аліментів став факт отримання відповідачем ОСОБА_1 . ІІ групи інвалідності з 28.03.2024 року строком до 01.03.2025 року згідно довідки до акту огляду МСЕК від 13.03.2024 року.
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №154/25/75 від 20.03.2025 року відповідачу встановлено ІІІ групу інвалідності без обмеження у працевлаштуванні та без окремих умов праці з 01.03.2025 року. Тобто фактично працездатність відповідача не обмежена, що свідчить про наявність можливості отримувати дохід та належно брати участь в утриманні дитини.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з 1/4 частки на 1/3 частку від його заробітку (доходу), але не менше встановленого мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 22 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2024 року, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини починаючи стягнення у визначеному розмірі з дня набранням судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 08 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачка жодного доказу на підтвердження обставин щодо покращення матеріального становища відповідача та наявності у нього заробітку не надала. Зазначає, що апелянт не працює, є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності. На даний момент пенсія є єдиним джерелом доходів відповідача та її розмір не дає йому змоги сплачувати позивачці збільшений розмір аліментів. 3 група інвалідності не свідчить про повне відновлення здоров`я або працездатності особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії «Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні» ДОР» про стан здоров`я ОСОБА_3 від 28.06.2014 року №137 він є дитиною з інвалідністю (з дитинства) з діагнозом: тяжка розумова відсталість, судомний синдром F72/0, виражені та значно виражені (ІІІ-ІV) порушення психічних функцій, обмеження життєдіяльності 3-4 ступеня за категоріями самообслуговування, орієнтування, пересування, спілкування, контролю поведінки, навчання, трудової діяльності – дитина з інвалідністю підгрупи А. Потребує постійного догляду.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2010 року на користь відповідача з позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частині від всіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2014 року збільшено розмір аліментів до 1/3 частин заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_3 ..
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.
Рішення суду обґрунтоване тим, що з моменту визначення розміру аліментів змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дитини, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про зміну їх розміру. Суд врахував, те, що відповідач не є повністю непрацездатним, а інвалідність III групи не виключає можливості працювати, отримувати доходи (в тому числі з державних або пенсійних виплат), що дає змогу брати участь в утриманні своєї дитини.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти – одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, встановленого рішенням суду, зокрема, зазначила, що місця роботи та стабільного доходу не має, потреби дитини з інвалідністю підгрупи А є підвищеними та постійними, у зв`язку з чим перебуває в тяжкому матеріальному становищі. З часу ухвалення місцевим судом рішення про стягнення аліментів витрати на утримання дитини значно зросли. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №154/25/75 від 20.03.2025 р. відповідачу з 01.03.2025 року встановлено 3 групу інвалідності, тобто працездатність відповідача не обмежена, що свідчить про наявність можливості отримувати дохід.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, її вимоги ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях та жодним чином не доведені належними та допустимими доказами.
Зокрема, позивач не довела, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у новому, більшому розмірі.
Позивачем не надано доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача, а також доказів погіршення її матеріального стану, визначених статтею 192 СК України для збільшення встановленого розміру аліментів.
В той же час, встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю III групи, отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю. І у відзиві на позовну заяву, і у апеляційній скарзі вказував, що інших постійних доходів не має.
На запит апеляційного суду з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків отримано відповідь, що інформація щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку за період з першого кварталу 2025 року по третій квартал 2026 року в ДРФО у жовтні 2025 року — 8340 грн, у січні 2026 - 8384,34 грн.
Позивач не надала доказів, що свідчать про погіршення її матеріального стану та/або погіршення стану здоров`я.
Надані позивачем консультативний висновок лікаря-гастроентеролога від 31.01.2023, мультиспіральна комп`ютерна томографія від 01.07.20233 року та висновок первинної консультації лікаря-акушера гінеколога від 12.07.2024 року, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані докази була отримані позивачем до ухвалення рішення суду про стягнення аліментів.
Посилання позивача на понесення додаткових витрат у зв`язку з хворобою дитини, не дають підстав для збільшення розміру аліментів, але не позбавляє її можливості звернутись з позовом щодо стягнення додаткових витрат, понесених на лікування, які стягуються одноразово, лише у разі не вирішення батьками в добровільному порядку витрат щодо лікування дитини.
Таким чином, підстав для збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина – немає.
Суд першої інстанції, за відсутності будь-яких доказів щодо зміни матеріального стану сторін, відсутності доказів щодо зміни стану здоров`я сторін, зазначив, що виходив з майнового становища сторін та принципу справедливості, та стягнув з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини починаючи стягнення у визначеному розмірі з дня набранням судовим рішенням законної сили, не навівши належного обґрунтування такого рішення. Позивачкою не було доведено суттєвого покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також значного погіршення її матеріального стану.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно, також підлягає до скасування і додаткове рішення суду, оскільки при відмові позивачці у задоволенні її позовних вимог понесені нею судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Оскільки позивач у цій справі відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» як позивач у справах про збільшення розміру аліментів звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України в порядку, встановленому Кабінетів Міністрів України, йому належить компенсувати сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1597,44 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій.
Керуючись ст.368, ст.374, ст.376, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 22 травня 2026 року та додаткове рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 08 червня 2026 року – скасувати, та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини – відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1597,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 липня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua