Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №199/2485/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/735/26 Справа № 199/2485/24 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргоюОСОБА_1 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року у складі судді Богуна О.О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради на підставі рішень від 19 квітня 2018 року № 83 та № 83/1, призначив її опікуном малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначив їх місце проживання разом з нею.

Мати дітей ОСОБА_5 , яка є її донькою, померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент смерті доньки ОСОБА_5 , онуки проживали разом з нею та дідусем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

08 лютого 2024 року за адресою їх проживання здійснено комісійний вихід у складі старшого інспектора служби ювенальної превенції ВП ДРУП, представника управління - служби захисту прав дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, представника відділу роботи Дніпровського міського центру соціальних служб в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, вчителя КЗО “СЗШ №8” ДМР, та складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, згідно яких малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від неї, як опікуна передано до КНП “ Міська клінічна лікарня №9” ДМР.

У вищезазначених актах зазначено, що підставою для відібрання дітей від опікуна є незадовільний санітарно-гігієнічні умови для проживання та виховання дітей.

Позивач зазначає, що з моменту тимчасового влаштування онуків до лікарні, вони з дідусем щодня відвідували онуків та з метою усунення вказаних в актах недоліків, придбали необхідні речі, зробили прибирання квартири.

14 березня 2024 року членами комісії з захисту прав дитини адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради було здійснено повторний комісійний вихід за їх адресою, про що складено відповідний акт та рекомендовано придбати речі. Вказані рекомендації були виконані, про що 18 березня 2024 року було повідомлено Управління — служби захисту прав дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради.

20 березня 2024 року відбулось засідання комісії з захисту прав дитини адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, за результатами розгляду якого було прийнято розпорядження голови адміністрації адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради № 149-р від 01 квітня 2024 року про звільнення від виконання обов`язків опікуна над дитиною-сиротою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дитиною-сиротою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вважає, що підстави для припинення опіки над дітьми відсутні, оскільки вона будучи опікуном належним чином виконувала свої обов`язки по відношенню до підопічних, піклувалась про стан їх здоров`я, психічний, духовний розвиток, забезпечувала одержання дітьми загальної середньої освіти.

Враховуючи викладене, позивач вимушена звернутися до суду та просити скасувати розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради № 149-р від 01 квітня 2024 року “Про припинення опіки над дитиною-сиротою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитиною-сиротою ОСОБА_4 , 26 листопада 2015 року; зобов`язати Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради розглянути питання про передачу дітей-сиріт опікуну ОСОБА_1 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю парових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що причини, які слугували підставою для відібрання малолітніх дітей, відпали.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 та особа, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що органом опіки та піклування безпідставно застосовано процедуру припинення опіки, оскільки перелік підстав для її застосування є вичерпним та в даному випадку такі підстави відсутні. Вказує, що в Органу опіки та піклування відсутні повноваження в частині прийняття рішення щодо припинення опіки з огляду на їх повноваження, які визначені постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини”, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на безпідставність висновків органу опіки та піклування щодо неналежного виконання опікуном своїх обов`язків, такі висновки спростовуються постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2024 року у справі №199/1436/24, якою встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, що свідчить про безпідставне скасування опіки над онуками. Вказує, що орган опіки та піклування безпідставно дійшов до висновку про незабезпечення опікуном щорічного медичного обстеження стану здоров`я дітей, оскільки на час скасування опіки, діти відвідували школу, а відсутність у дітей необхідних щеплень, які були проведені з народження унеможливлювало б їх відвідувати шкоду, на що суд уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 01 лютого 2024 року спеціалістами управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради було здійснено вихід на адресу проживання опікуна та підопічних дітей - сиріт: АДРЕСА_1 . Умови проживання дітей були незадовільними.

08 лютого 2024 року, узгодивши заздалегідь дату та час з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , було здійснено комісійний вихід у складі представників управління-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпровського міського центру соціальних служб департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа № 8» Дніпровської міської ради. У зв`язку з незадовільними умовами проживання дітей був зроблений виклик на «103», надано роз`яснення щодо ситуації, стану дітей та обставин. Медичні працівники, оглянув дітей та умови їх проживання, підтримали думку членів комісії щодо вилучення дітей та поміщення до лікарні для подальшого медичного обстеження. Після повідомлення дітям та дорослим про рішення комісії, ОСОБА_6 категорично відмовилась збирати дітей; Медичні працівники викликали допомогу, зателефонували на лінію «102». Дітей було доставлено до КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР.

13 лютого 2023 року на засідання комісії з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровського району слухали начальника управління-служби у справах дітей Темченко Л.О. про соціально-правовий захист дітей-сиріт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виховуються в сім`ї опікуна ОСОБА_1 , 1950 року народження, та на теперішній час перебувають в лікарні.

Комісією було вирішено здійснити повторний комісійний вихід на адресу проживання опікуна ОСОБА_6 та зобов`язати опікуна ОСОБА_6 пройти медичний огляд та надати висновок про стан здоров`я встановленого зразка.

20 березня 2024 року на засідання комісії з захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровського району слухали начальника управління-служби у справах дітей Темченко Л.О. про соціально-правовий захист дітей-сиріт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виховуються в сім`ї опікуна ОСОБА_1 , 1950 року народження, та на теперішній час перебувають в лікарні.

Комісією було вирішено підготувати управлінню-службі у справах дітей проекти розпоряджень органу опіки та піклування про припинення опіки над малолітніми дітьми.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що причини, які слугували підставою для відібрання дітей, відпали.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положеннями статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Із положень статті 247 СК України слідує, що дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право: на проживання в сім`ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Відповідно до положень статей 250, 251 СК України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦК України. Особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки, діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Таке саме визначення дітей, позбавлених батьківського піклування, та дитини-сироти міститься в частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (Закон № 2342-ІV).

За змістом статті 11 Закону № 2342-ІV органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань, у тому числі, щодо встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (Порядок), визначено механізм провадження органами опіки та піклування такої діяльності.

В силу пунктів 22, 27, 30, 50 Порядку рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Аналогічні за змістом положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (Порядок № 866).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі утворення), селищних, сільських рад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей. Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, з дотриманням таких принципів: забезпечення найкращих інтересів дитини; недопущення дискримінації дітей; конфіденційності інформації про дитину.

Для здійснення визначених законодавством повноважень щодо захисту прав дітей районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, міські, районні у містах (у разі утворення), селищні, сільські ради забезпечують: утворення служб у справах дітей; розроблення та затвердження положення про службу у справах дітей з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1068 “Про затвердження типових положень про службу у справах дітей” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 66, ст. 2541); роботу єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; приймання від райдержадміністрацій особових справ дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, які походять з відповідної територіальної громади, дітей, які перебувають на обліку з усиновлення, усиновлених дітей, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які прибули з інших територій, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають (перебувають) на території відповідної територіальної громади, кандидатів в усиновлювачі, потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів, документів, що стосуються функціонування прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, згідно з примірним порядком, затвердженим Мінсоцполітики. Якщо анкети та документи дітей, які перебувають на обліку з усиновлення, втрачені у зв`язку з проведенням воєнних (бойових) дій, тимчасової окупації, оточення (блокування) території, складаються та передаються списки таких дітей. Служби у справах дітей сільських, селищних рад забезпечують відновлення документів дітей, зокрема шляхом отримання від служб у справах дітей облдержадміністрацій (військових адміністрацій) засвідчених копій анкет та документів дітей, які перебувають на регіональному обліку.

Служби у справах дітей районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських, районних у містах (у разі утворення), селищних, сільських рад (служби у справах дітей) здійснюють: безпосереднє ведення справ і координацію діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей; облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей, які можуть бути усиновлені; дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які прибули з інших територій; усиновлених дітей, за умовами проживання та виховання яких здійснюється нагляд; дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; дітей, влаштованих під опіку, піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, сім`ї патронатних вихователів; дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів; потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; кандидатів в усиновлювачі, патронатні вихователі та їх помічники; нерухомого майна дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема дітей, які до утворення служб у справах дітей міськими, районними у містах (у разі утворення), селищними, сільськими радами перебували на відповідному обліку в службах у справах дітей райдержадміністрацій; приймання та опрацювання заяв і документів, передбачених цим Порядком. Заяви, передбачені цим Порядком, подаються заявниками у паперовій формі під час особистого прийому у службі у справах дітей, крім випадків, коли цим Порядком передбачено подання заяви в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг та інтегровані з ним інформаційні системи Мінсоцполітики, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або в інший спосіб.

Пунктом 3-1 Порядку № 866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (далі - уповноважені суб`єкти) забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 р. № 585.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. При цьому передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Визначення механізму провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема, набуття дитиною статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, регулюється Порядком.

Згідно з пунктом 31 Порядку тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитини, розлученої із сім`єю, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини. Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитина, розлучена із сім`єю, тимчасово може бути влаштована у: сім`ю родичів, знайомих; прийомну сім`ю; дитячий будинок сімейного типу; сім`ю патронатного вихователя; притулок для дітей служби у справах дітей; центр соціально-психологічної реабілітації дітей; центр соціальної підтримки дітей та сімей; соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко); будинок дитини, дитячий будинок-інтернат системи соціального захисту населення; стаціонарну службу (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей; стаціонарну службу (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей (надання послуги соціально-психологічної реабілітації дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах) центру надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 35 Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу). Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв`язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров`я, освіта, інші потреби.

За пунктом 40 Порядку визначено, що особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, звертається із заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання та подає такі документи: 1) копію документа, що посвідчує особу; 2) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності); 3) копію документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 4) довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.

Відповідно до пункту 41 Порядку у разі коли заявники, які бажають взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, є родичами дитини, служба у справах дітей протягом п`яти робочих днів після перевірки документів, зазначених у пунктах 40 і 40-1 цього Порядку, поданих разом з електронною заявою або заявою у паперовій формі, у разі відповідності їх законодавству: вносить відомості про заявників до єдиного банку даних; проводить обстеження умов проживання заявників, за результатами якого складає акт згідно з додатком 9; реєструє заявників у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, що ведеться за формою згідно з додатком 6; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Згідно з пунктом 42 Порядку опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність такої опіки, піклування інтересам дитини, складеного службою у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до пункту 43 Порядку у разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. За результатами бесіди складається довідка.

Згідно з пунктом 44 Порядку рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку.

Відповідно до пункту 50 Порядку опіка, піклування припиняється у разі: передачі дитини батькам (усиновлювачам); реєстрації шлюбу; надання дитині повної цивільної дієздатності; відмови від обов`язкової евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, під час дії на території України або в окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану; смерті опікуна, піклувальника або підопічного; у випадках та на підставах, встановлених Цивільним кодексом України. Проект висновку районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради для подання до суду (у разі встановлення опіки, піклування судом) або проект рішення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради про припинення опіки, піклування готує відповідна служба у справах дітей. Якщо опіка, піклування були встановлені рішенням районної держадміністрації, така райдержадміністрація або її правонаступник приймає рішення про припинення опіки, піклування за клопотанням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради. Якщо дитина досягла 14-річного віку, особа, яка виконувала обов`язки опікуна, стає піклувальником без прийняття окремого рішення. Окреме рішення також не приймається у разі досягнення підопічним повноліття або його смерті.

Судом встановлено, що з 19 квітня 2018 року малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають статус сироти, оскільки мати дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, відомості про батька до актового запису про народження дітей, внесені відповідно до статті 135 СК України.

На підставі рішень виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради від 19 квітня 2018 року №83, № 83/1, встановлено опіку над малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено ОСОБА_1 , опікуном дітей, оскільки остання є бабусею, яка виявила бажання опікуватися онуками.

В подальшому, адміністрація Амур - Нижньодніпровська району Дніпровської міської ради на підставі розпорядження від 01 квітня 2024 року № 149-р припинила опіку над дітьми-сиротами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради від 19 квітня 2018 року № 83/1 , рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради від 19 квітня 2018 року № 83, якими встановлено опіку та призначено опікуна, визнано таким, що втратили чинність.

Наказом управлінням-служби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 04 червня 2024 року №13 малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово влаштовано у сім`ю ОСОБА_3 , 1985 року народження, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до вирішення питання щодо влаштування малолітніх дітей до сімейних форм виховання (під опіку).

Підставами для прийняття відповідного наказу слугувало звернення ОСОБА_3 , який будучи хрещеним батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявив бажання тимчасово влаштувати обох дітей у свою сім`ю. Останній пройшов курси підготовки з питань виховання дітей-сиріт, було затверджено акт обстеження умов проживання від 16 квітня 2024 року та акт про згоду дитини на тимчасове влаштування до родичів або інших осіб, з яким у неї склалися близькі стосунки від 10 травня 2024 року.

Разом з тим, суд першої інстанції розглядаючи справу допустив однобічність у дослідженні доказів, не перевірив обставини, про які стверджував позивач в обґрунтування заявленого позову та не врахував, що опіка, піклування припиняється з підстав, вичерпний перелік яких, визначений у пункті 50 вищевказаного Порядку, зокрема: у разі передачі дитини батькам (усиновлювачам); реєстрації шлюбу; надання дитині повної цивільної дієздатності; відмови від обов`язкової евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, під час дії на території України або в окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану; смерті опікуна, піклувальника або підопічного; у випадках та на підставах, встановлених Цивільним кодексом України. Суд не звернув увагу, що незадовільні умови для проживання, виховання та розвитку дітей не можуть бути підставою для прийняття рішення про припинення опіки, оскільки не входять до пункту 50 Порядку, яким визначено вичерпний перелік підстав для припинення опіки та розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, наявні в матеріалах справи Акти обстеження умов проживання та проведення оцінки рівня безпеки дитини, не свідчать, що діти проживали в умовах, небезпечних для їх життя та здоров`я. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що опікуном ОСОБА_1 виконувалися рекомендації та усувалися недоліки, викладені в акті обстеження умов проживання, що свідчить про небайдуже ставлення ОСОБА_1 до забезпечення своїх онуків, підтверджує її намагання та бажання виправити ситуацію, яка склалася та продовжувати виховувати своїх онуків, турбуватися про них, що підтверджує відсутність достатніх підстав для припинення опіки, а тому висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що причини, які стали підставою для відібрання дітей відпали, не відповідають обставинам даної справи та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, оскаржуване розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про припинення обов`язків опікуна, не тільки порушує права ОСОБА_1 , як законного опікуна дітей, а й суперечить положенням пункту 1, 2 статті 3 Конвенції, якою передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Негайне відібрання дитини органом опіки та піклування застосовується як винятковий тимчасовий захід на час усунення причин, що створюють реальну та безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини. Обов`язок доведення наявності такої загрози покладається на орган опіки та піклування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, колегія суддів вважає, що у відповідача не було достатніх підстав для припинення та звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 та такі дії голови адміністрації не відповідають якнайкращим інтересам дітей та порушують права законного опікуна.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки встановлені законодавством підстави для припинення опіки в даному випадку відсутні, тому наявні підстави для скасування розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 01 квітня 2024 року № 149-р “Про припинення опіки над дитиною-сиротою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитиною-сиротою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

Позивач вважав, що оскільки рішення відповідача є незаконним, то після його скасування буде необхідність у розгляді питання про передачу дітей-сиріт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 опікуну ОСОБА_1 , тому просив зобов`язати відповідача розглянути дане питання. Однак, в спірних правовідносинах, заявлена вимога, не є належним способом захисту інтересів позивача. Скасування судом розпорядження, яким було звільнено від обов`язків опікуна не позбавляє орган опіки та піклування обов`язку та можливості повторного розгляду цього питання з врахуванням інтересів та думки дітей.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Скасувати розпорядження голови адміністрації Амур - Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради № 149-р від 01 квітня 2024 року “Про припинення опіки над дитиною-сиротою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дитиною-сиротою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 23 липня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна