Додаткове рішення від 30 липня 2026 р. у справі №183/3268/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/467/26 Справа № 183/3268/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Дніпро

31 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов`язання проведення реструктуризації

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання проведення реструктуризації — задоволено.

Визнано незаконною відмову АТ КБ «ПриватБанк» у проведенні реструктуризації зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 18 вересня 2012 року, що висловлена у листі від 19-01-2024 р.№20.1.0.0.0/7-240109/32396 за його заявою від 02 січня 2024 року про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.7-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н від 18 вересня 2012 року за його заявою від 02 січня 2024 року про реструктуризацію кредитної заборгованості згідно з вимогами п.7-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 432,00 грн. (том 2 а.с. 252-259).

23 червня 2026 року через підсистему “Електронний суд” ОСОБА_1 подав заяву про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, в якій просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн. та судовий збір у сумі 5 643,20 грн. (том 3 а.с. 1-2).

25 червня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому адвокат Провотворов Ю.В. посилаючись на неспівмірність та необґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката, просив відмовити у задоволенні заяви стягнення судових витрат у повному обсязі (том 3 а.с. 15-17).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 329/766/18.

Разом з тим, якщо суд визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Такі висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.

У заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. та сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн., а в апеляційному суді поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. та сплатив судовий збір у сумі 3 220,80 грн.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав копію договору № 04-н про надання правової допомоги від 29.11.2023 року (том 3 а.с.7-8), копію специфікації №1 до договору № 04-н про надання правової допомоги від 29.11.2023 року від 29 листопада 2023 року (том 3 а.с. 8зв), копію специфікації №2 до договору № 04-н про надання правової допомоги від 29.11.2023 року від 05 серпня 2025 року (том 3 а.с. 9), копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 19.06.2026 року (том 3 а.с. 9зв) та повторно надав копії квитанцій на підтвердження сплати судового збору за №3467-3664-6185-2776 від 03.01.2024 року, №7134-2920-6148-8701 від 26.04.2026 року, №4164-0637-5663-1426 від 01.09.2025 року, №0989-5466-9356-6762 від 16.10.2025 року (том. 3 а.с. 3, 4, 5, 6).

Дослідивши доводи заяви, обставини справи, колегія суддів вважає, що зазначені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними проведеним роботам, наданим послугам, а також часом, який був реально витрачений адвокатом.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, а також наявність заперечень АТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

За подачу зустрічного позову ОСОБА_1 сплачено 2 422,40 грн. судового збору, а за звернення з апеляційною скаргою сплачено 3 220,80 грн., зважаючи, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2026 року, з АТ КБ «ПриватБанк» вже стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 432,00 грн. (1 211,20 (судовий збір за подачу зустрічної позовної заяви) + 3 220,80 грн. (за звернення з апеляційною скаргою), належить додатково стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст додаткової постанови складено 31 липня 2026 року.

Судді: