Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №209/1171/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7374/26 Справа № 209/1171/26 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К.Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 432,00 грн на користь ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 432,00 грн на користь ОСОБА_3 , стягнути з адвоката Стребіж А.О.моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 999,00 грн на користь сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 1-7).

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. про відшкодування моральної шкоди - визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 68).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати (а.с.71-74).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу судді першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2025 року о 20:42:01 до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» подано позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 432,00 грн на користь ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 432,00 грн на користь ОСОБА_3 , стягнути з адвоката Стребіж А.О.моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 999,00 грн на користь сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1

09 березня 2025 року о 23:35:44 до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якої просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 432,00 грн на користь ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 432,00 грн на користь ОСОБА_3 , стягнути з адвоката Стребіж А.О.моральну шкоду за вторгнення у сімейне життя еквівалентну 146 999,00 грн на користь сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судового справи між суддями від 10 березня 2026 року, першу позовну заяву передано для розгляду судді Юрченко Я.О. та присвоєно Єдиний унікальний номер 209/1155/26 (а.с. 82зв).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судового справи між суддями від 10 березня 2026 року, другу позовну заяву передано для розгляду судді Левицької Н.В. та присвоєно Єдиний унікальний номер 209/1171/26(а.с. 29).

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від від 12 березня 2026 року заяву головуючої судді Левицької Н.В. про самовідвід у цивільній справі №209/1171/26 (провадження № 2/209/1627/26) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. про відшкодування моральної шкоди за вторгнення у сімейне життя задоволено. Відведено головуючу суддю Левицьку Н.В. від розгляду цивільної справи №209/1171/26 (провадження № 2/209/1627/26) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. про відшкодування моральної шкоди за вторгнення у сімейне життя. Матеріали цивільної справи №209/1171/26 (провадження № 2/209/1627/26) передно до канцелярії Дніпровського районного суду міста Кам`янського для визначення судді, в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 31-32).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судового справи між суддями від 12 березня 2026 року, позовну заяву у справі №209/1171/26 передано для розгляду судді Шендрику К.Л. (а..с 34).

20 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» нажійшла заява від ОСОБА_3 про повернення позовної заяви позивачу (а.с. 45-46).

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 24 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. про відшкодування моральної шкоди - повернуто позивачу в частині його позову до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. про відшкодування моральної шкоди (а.с. 51).

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від від 31 березня 2026 року позовна заява була залишена без руху у зв`язку з тим, що до позову не були додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а позивач сповіщений про необхідність протягом десяти днів з дня отримання ним даної ухвали виправити недоліки позовної заяви (а.с. 57).

Позивачці також було роз`яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлений в ухвалі суду від 31 березня 2026 року строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.

27 квітня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява, до якої була додана квитанція № 7196-6336-9313-0189 від 09 березня 2026 року про оплату судового збору в розмірі 4398,63 грн. (а.с. 60-62, 63).

Окрім того, надійшло клопотання пор об`єднання судових справ в одне провадження, а саме справи 209/1155/26 та 209/11718/26, оскільки, як зазначає сама позивачка, вони ідентичні та містять однакові позовні вимоги з зазначенням ідентичних сторін (а.с. 66-67).

Судовий збір, сплачений за квитанцією 7196-6336-9313-0189 від 09 березня 2026 року зарахований у цивільній справі № 209/1155/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до адвоката Стребіж Анни Олегівни, ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, яка 10 березня 2026 року надійшла в провадження судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області Юрченко Я.О.

Повертаючи позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ухвали від 31 липня 2025 року не усунуті в строк, встановлений судом, а саме позивачем не надано суду документу, що підтверджує сплату судового збору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви та вирішенні питання судом про відкриття провадження у справі позивачка не подала доказів того, що нею сплачено судовий збір для розгляду позовних вимог у справі №209/1171/26.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали судді від 31 березня 2026 року в повному обсязі, суддя першої інстанції прийшов до висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, оскільки не усунуті в повному обсязі недоліки, що зазначені в ухвалі про залишення позову без руху.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо повторної реєстрації позовів апеляційний суд зазначає, що частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подано дві окремі позовні заяви, а тому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 186 суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а у відповідності до ч. 3 ст. 44 ЦПК України, у разі визнання судом подання скарги, заяви, клопотання зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи також має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі. Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об`єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об`єднання. Справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.

В той же час, цивільний процесуальний закон не передбачає можливості об`єднання справ, провадження у яких не відкрито, а питання про об`єднання/ роз`єднання позовних вимог відноситься до повноважень суду, який першим відкрив провадження у справі та не є компетенцією апеляційного суду.

27 липня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі №209/1155/26 за позовом ОСОБА_1 до адвоката Стребіж А.О., ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за вторгнення у сімейне життя (порушення права на повагу до приватного життя), в порядку загального позовного провадження.

Однак, на момент повернення позовної заяви, а саме 28 квітня 2026 року, питання про об`єднання позовних вимог не підлягало розгляду.

Колегія суддів акцентує увагу, що предметом апеляційного оскарження ОСОБА_1 є ухвала Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 28 квітня 2026 року з процесуальних питань, а тому вирішення позовних вимог апелянта по суті знаходиться за межами предмету апеляційного розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Судді: