Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №182/2642/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7182/26 Справа № 182/2642/26 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька - Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Служба у справах дітей Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа – Служба у справах дітей Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с. 1-10).

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Служба у справах дітей Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено (а.с. 50-52).

Не погодившись із вказаною ухвалою судді, ОСОБА_1 , через підсистему “Електронний суд” подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність такої ухвали, постановленої з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу судді першої інстанції скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлення факту перебування на утриманні заявника чотирьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , року народження, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідне заявнику для реалізації права на звільнення з військової служби під час мобілізації. Зазначає, що між батьками дітей відсутній спір про право, а їх матір - ОСОБА_6 , офіційно підтверджує повне матеріальне забезпечення дітей заявником. Вважає, що його права на доступ до правосуддя порушені, оскільки іншого законного способу підтвердити цей факт не існує (а.с.56-60).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суддя першої інстанції вбачав спір про право, зокрема, спір щодо участі батьків у вихованні та утриманні дитини та/або ухилення від такої участі.

З таким висновком судді першої інстанції, колегія суддів погоджується, зважаючи на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що заявником заявлено вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 має на своєму утриманні чотирьох дітей до 18 років. Вказані вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який утримує дітей, з метою отримання відстрочки від мобілізації. Проте, встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту перебування дітей на утриманні батька стосується зміни обсягу сімейних прав та, безумовно, впливає на права й інтереси матері дитини та самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції вірно керувався ст. 293 ЦПК України про те, що окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав; ст. 315 ЦПК України про те, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, при цьому суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо з заяви вбачається спір про право; ст. 19 ЦПК України про те, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, сімейних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Колегія суддів зазначає, що встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин з державою - відстрочка від мобілізації, а також стосується прав та обов`язків інших осіб - біологічного батька, матері дітей, та інтересів самих дітей, у зв`язку з чим, заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності спору про право та можливості розгляду заяви в окремому провадженні колегія відхиляє з огляду на таке.

Так, предметом заяви є встановлення факту перебування на утриманні чотирьох дітей до 18 років, серед яких є діти дружини від попереднього шлюбу. Такий факт безпосередньо впливає на обсяг батьківських прав та обов`язків біологічного батька цих дітей, а також стосується інтересів самих дітей. Крім того, метою встановлення факту є створення підстав для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, що є публічно-правовим наслідком.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 по справі № 201/5972/22, зазначено, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційного рішення для подальших публічних або сімейних відносин, а також для вирішення питань, пов`язаних зі спором про право між учасниками сімейних відносин.

Факт перебування дитини на утриманні одного з батьків, а тим більше факт утримання пасинків/падчерок, у контексті сімейних відносин, коли існує біологічний батько, який має аліментні зобов`язання, пов`язаний з можливим спором про обсяг батьківських прав та обов`язків. Такі обставини підлягають встановленню в порядку позовного провадження, наприклад, при вирішенні спору про участь у вихованні дитини, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо.

Сам по собі намір заявника використати судове рішення для звернення до ТЦК та СП не змінює характер правовідносин і не дозволяє обійти вимоги ст. 315 ЦПК України щодо відсутності спору про право.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Судді: