Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №204/3012/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/3012/26

Провадження № 1-кп/204/777/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 62025050030001081 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, маючого базову середню освіту, військовослужбовця військової служби за контрактом, стрільця-санітара стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:

- 25 січня 2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до п`яти років двох місяців позбавлення волі. На підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2024 року ОСОБА_3 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання для проходження служби за контрактом, на невідбутий строк чотири роки два місці двадцять п`ять днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Так, солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та, діючи з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків ввірених йому за посадою, не маючи відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, цілком розуміючи, що він вчиняє кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби під час проходження військової служби, 15 листопада 2024 року, самовільно залишив місце постійної дислокації війкової частини, розташованої в населеному пункті Зелений Гай, Донецької області, звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі 04 грудня 2024 року, а саме до моменту повернення його у розташування військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в населеному пункті Зелей Гай Донецької області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Також, 03 лютого 2026 року приблизно о 16 год. 45 хв., більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи на території закинутої будівлі, яка знаходиться біля будинку АДРЕСА_3 , побачив у потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки «XIAOMI» моделі «REDMI NOTE 13» 8/256 Gb, imei: НОМЕР_2 , що належить потерпілому ОСОБА_6 та який він визначив для себе, як об?єкт свого злочинного посягання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи за вищевказаною адресою, у вищевказаний час, ОСОБА_3 знаходячись перед потерпілим ОСОБА_6 та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою подолання можливого опору потерпілого ОСОБА_6 , схопив останнього рукою за куртку та, тримаючи його біля себе, витягнув у нього із зовнішньої кишені куртки мобільний телефон марки «XIAOMI» моделі «REDMI NOTE 13» 8/256 Gb, imei: НОМЕР_2 , після чого сильно штовхнув потерпілого ОСОБА_6 в область тулуба в результаті чого останній впав на землю та відчув сильний фізичний біль.

ОСОБА_3 розуміючи, що воля потерпілого до вчинення можливого опору подавлена, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою наживи, витягнув із кишені потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон мобільний телефон марки «XIAOMI» моделі «REDMI NOTE 13» 8/256 Gb, imei: НОМЕР_2 , тим самим заволодів чужим майном, що належить потерпілому ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 5284 грн. 50 коп. (п?ять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні п?ятдесят копійок).

Після цього ОСОБА_3 , утримуючі при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України.

24 липня 2026 року між прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , з одного боку, та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 , з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, що містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, де вказано, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, щиро розкаявся.

При укладенні угоди сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 186 КК України покарання у вигляді семи років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді семи років позбавлення волі. На підставі ст. 71, ст. 81-1 КК України за сукупністю покарань за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки два місяці двадцять п`ять днів за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року та остаточно призначити покарання у вигляді семи років семи місяців позбавлення волі.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, зазначення сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме ступінь сприяння ОСОБА_3 у проведенні кримінального провадження щодо нього, наявність можливості забезпечення швидшого судового розгляду кримінального провадження.

Окрім цього, до суду надійшла заява ОСОБА_6 , в якій останній не заперечував проти укладення угоди про визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 з прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 .

Як вбачається з пояснень обвинуваченого та доводів прокурора, захисника в суді, змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, ця угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз; у матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, що дають об`єктивні підстави для визнання винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільною та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з`ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_3 під час кримінального провадження не подавав.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України є правильною. Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими кримінальними правопорушеннями, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

За наведених обставин, слід затвердити укладену 24 липня 2026 року між прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь: судового експерта ОСОБА_7 за проведення по справі судової товарознавчої експертизи № 348/26 від 26 лютого 2026 року, згідно наданої довідки.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 100, 124, 370, 373, 374, 376,394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 липня 2026 року між прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді:

- за ч. 4 ст. 186 КК України 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 7 (семи) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 09 лютого 2026 року по день набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь судового експерта ОСОБА_7 (свідоцтво № 1886 від 09 червня 2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії) витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 348/26 від 26 лютого 2026 року у сумі 400 (чотириста) гривень 00 копійок.

Речові докази:

-DVD-R диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки «XIAOMI» моделі «REDMI NOTE 13» 8/256 Gb, imei: НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , - залишити законному власнику ОСОБА_6 .

У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її після подачі до суду відповідної заяви.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра, обвинуваченим, його захисником, з підстав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 394 КПК України, а прокурором виключно з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1