Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №380/25183/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа №380/25183/25 пров. №А/857/19077/26

суддя в 1-й інстанції – Москаль Р.М.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гуляка В.В, Ільчишин Н.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2016-2018 роки в сумі 6188,89 грн у розмірі 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796x 1,115; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 19 червня 2025 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016-2018 роки в сумі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 19 червня 2025 року.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 рр. (6188,89 грн.), з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 рр., з якої сплачено страхові внески в сумі 6188,89 грн., та які враховуються для обчислення пенсії за період з 19.06.2025 - у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а також провести виплату перерахованої пенсії починаючи з 19.06.2025.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що позивачці з 2019 року призначена пенсію за віком на підставі Закону №1058. Для розрахунку пенсії позивачки застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 років - 6188,89 грн. Зазначає, що індексація пенсій ОСОБА_1 проводилось з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2024, №1185 від 23.02.2024, №209 від 25.02.2025 та з врахуванням норм ч.2 ст.42, відповідно орган Пенсійного фонду при здійсненні індексації пенсії позивачці діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог нормативно-правових актів, які містить вимоги до порядку проведення індексації пенсії.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивачка не подала відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 25.05.2019 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 25.11.2025, в якій просила провести індексацію пенсії за 2020-2025 рр. відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058 та вимог постанов Уряду, що регулюють питання індексації пенсії, - із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно.

Відповідач листом від 09.12.2025 №30752-33222/В-52/8-1300/25 повідомив, що на час проведення індексації пенсії показник середньої заробітної плати, з якого була обчислена пенсія, становив 6188,89 грн. (показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові за 2016-2018 роки), тому пенсійна виплата індексації не підлягала. Тому було встановлено щомісячні доплати: з 01.07.2021 - 100 грн. відповідно до Постанови 127, з 01.03.2022 - 135 грн. відповідно до Постанови 118. З урахуванням чинного Порядку №124 заявниці проведено перерахунок пенсії із застосуванням проіндексованого показника середньої заробітної плати: з 01.03.2023 - 7405,03 грн., з 01.03.2024 - 7994,47 грн.. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2025 перераховано відповідно до Постанови №209 та становить 7998,61 грн., а саме: 6495,56 грн. - розмір пенсії за віком (8913,83 грн. х 1,74888 х 0,41667); 203,94 грн. - доплата за 11 років понаднормового стажу; 1299,11 грн. - підвищення ст. 29 ч. З (20 %).

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - закон № 1058-IV).

Згідно із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт збільшення такого показника визначається відповідно до встановленого законом співвідношення показника зростання споживчих цін та показника зростання середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески. Розмір коефіцієнта, дата і порядок проведення відповідного перерахунку визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень Пенсійному фонду України.

Зміст наведеної норми свідчить, що об`єктом щорічного збільшення є не будь-який уніфікований або умовний показник середньої заробітної плати, визначений підзаконним нормативно-правовим актом, а саме показник, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретного пенсіонера.

Отже, законодавець пов`язав механізм індексації не з роком призначення пенсії як самостійною підставою для включення чи невключення особи до відповідного перерахунку, а з необхідністю збільшення показника середньої заробітної плати, фактично використаного у формулі обчислення пенсії.

Кабінет Міністрів України, реалізуючи надані йому повноваження, постановою від 20 лютого 2019 року №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати встановлений законом об`єкт індексації, звужувати коло осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, або замінювати визначений законом механізм збільшення показника середньої заробітної плати іншим способом підвищення пенсійної виплати.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України чи іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, положення Порядку №124 можуть застосовуватися лише у тій частині, в якій вони узгоджуються із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV. Чинність підзаконного нормативно-правового акта сама по собі не виключає обов`язку суду перевірити його відповідність закону та застосувати у спірних правовідносинах норму акта вищої юридичної сили.

Тому доводи апелянта про те, що Порядок №124 та відповідні постанови Кабінету Міністрів України є чинними і не визнавалися протиправними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд у межах розгляду індивідуального спору не вирішує питання про скасування чи визнання нечинним Порядку №124, а визначає, які саме норми належить застосувати до спірних правовідносин з урахуванням їх юридичної сили. У разі колізії між положеннями закону та підзаконного нормативно-правового акта пріоритетному застосуванню підлягає закон.

Постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251, від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185 та від 25 лютого 2025 року №209 визначалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати: 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,115. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 аналогічний коефіцієнт на 2024 рік установлено в розмірі 1,0796. Цією ж постановою передбачалося встановлення фіксованої щомісячної доплати до пенсій, які не підвищувалися відповідно до Порядку №124. Так передбачені постановами Кабінету Міністрів України фіксовані доплати мають додатковий соціально-компенсаційний характер та не є тотожними індексації пенсії, визначеній частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Індексація за своєю правовою природою полягає у зміні основного розрахункового показника, який використовується у формулі обчислення пенсії. Наслідком такого перерахунку є збільшення основного розміру пенсії, яке враховується при проведенні наступних перерахунків.

Натомість фіксована доплата є окремою складовою пенсійної виплати, розмір якої не залежить від заробітку особи, тривалості її страхового стажу та показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії.

Тому встановлення позивачці доплат у розмірі 100 грн, 135 грн чи в іншому фіксованому розмірі не може визнаватися належним виконанням пенсійним органом обов`язку з проведення індексації, встановленого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Такий спосіб дій фактично залишає незмінним показник середньої заробітної плати, використаний при призначенні пенсії, та не забезпечує його послідовного збільшення в наступних роках. Як наслідок, під час кожного подальшого перерахунку пенсії обчислення здійснюється із заниженої розрахункової величини, що призводить до системного зменшення належного особі розміру пенсійної виплати.

Колегія суддів ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24, прийнятій Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час індексації, не повною мірою узгоджуються із частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Верховний Суд зазначив, що під час проведення індексації застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який фактично враховувався для обчислення пенсії під час її призначення. Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV.

Судова палата також визнала неправомірним установлення фіксованих щомісячних доплат замість застосування передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, безпосередньо врахованого при обчисленні пенсії.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оскільки наведений правовий висновок сформульований Судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду саме з метою усунення розбіжностей у судовій практиці щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124, підстав для його незастосування до спірних правовідносин колегія суддів не встановила.

Обставини цієї справи є подібними до обставин, які були предметом оцінки Верховного Суду: пенсія позивачки призначена відповідно до Закону №1058-IV; при її обчисленні застосовано конкретний показник середньої заробітної плати; пенсійний орган під час щорічних перерахунків не збільшував цей показник на відповідні коефіцієнти, а встановлював фіксовані доплати.

Посилання апелянта на те, що пенсія позивачки була призначена у 2019 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017–2019 роки в розмірі 6188,89 грн, який перевищував проіндексований показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, не дає підстав для висновку про відсутність у позивачки права на індексацію.

Застосування при призначенні пенсії актуального показника середньої заробітної плати не перетворює такий показник на незмінну величину та не виключає необхідності його подальшого збільшення відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Інше тлумачення призводило б до того, що пенсії, призначені після 2017 року, протягом невизначеного часу не підлягали б повноцінній індексації, а їх одержувачі отримували б лише фіксовані доплати, які не впливають на основний розмір пенсії.

Такий підхід не узгоджується ані з буквальним змістом частини другої статті 42 Закону №1058-IV, ані з метою індексації, якою є систематичне осучаснення показника заробітної плати, використаного для обчислення пенсії, та підтримання купівельної спроможності пенсійної виплати.

З матеріалів справи вбачається, що при призначенні пенсії позивачці застосовано показник середньої заробітної плати за 2016–2018 роки в сумі 6188,89 грн. Саме цей показник відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України для відповідних років.

Послідовне застосування коефіцієнтів означає, що кожний наступний коефіцієнт застосовується до показника середньої заробітної плати з урахуванням його попередніх збільшень. Такий механізм відповідає накопичувальному характеру щорічної індексації та забезпечує збереження результатів проведених у попередніх роках перерахунків.

Встановлення окремого коефіцієнта на кожний рік не означає, що під час наступного перерахунку попереднє збільшення втрачає своє значення. Навпаки, результат проведеної індексації стає новою базою для наступного щорічного перерахунку.

Отже, вимога про застосування до показника 6188,89 грн коефіцієнтів 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідає встановленому законом механізму щорічного осучаснення показника середньої заробітної плати.

Таким чином ГУ ПФУ у Львівській області не довело, що проведений ним перерахунок пенсії позивачки із встановленням фіксованих доплат замість послідовного збільшення показника середньої заробітної плати відповідав частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Наданий відповідачем розрахунок пенсії та посилання на положення Порядку №124 підтверджують фактичний спосіб проведення перерахунків, однак не доводять його відповідності нормі закону, яка має вищу юридичну силу.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити індексацію і перерахунок пенсії з 19 червня 2025 року є належним та ефективним.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №380/25183/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин