Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №380/19996/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19996/25 пров. № А/857/18841/26

суддя в 1-й інстанції – Кузан Р.І.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гуляка В.В, Ільчишин Н.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134750011390 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» від 06.05.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити призначення, нарахування та виплату, з дня звернення із заявою від 28.04.2025, ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 31.07.1986 по 28.04.2025, з урахуванням довідки №3 від 15.04.2025 та довідки №4 від 15.04.2025.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134750011390 від 06.05.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 28.04.2025 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок Фінансового управління Бродівської міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №3 від 15.04.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посади державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №4 від 15.04.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 31.07.1986 по 01.03.1994.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що позивачка не набула права на переведення на пенсію державного службовця на визначених судом умовах. Скаржник вказує, що з 06 січня 2021 року позивачка працює на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку Фінансового управління Бродівської міської ради та прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, а тому не займає посади, віднесеної до категорій посад державної служби. На переконання апелянта, служба в органах місцевого самоврядування не є тотожною державній службі, у зв`язку із чим заробітна плата, отримувана позивачкою за відповідною посадою, не може бути використана для обчислення пенсії державного службовця. Водночас скаржник зазначає, що за результатами дослідження трудової книжки стаж позивачки на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01 травня 2016 року становив 21 рік 00 місяців 01 день.

Окрім цього, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наголошує, що подані позивачкою довідки від 15 квітня 2025 року №3 та №4, видані Фінансовим управлінням Бродівської міської ради, не відповідають вимогам Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, у редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823. Зокрема, скаржник зауважує, що посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років повинні визначатися за останнім місцем роботи на державній службі у розмірах, установлених станом на 31 грудня 2023 року, тоді як у наданих довідках зазначено відомості станом на березень 2025 року. За таких обставин Головне управління вважає, що суд першої інстанції безпідставно зобов`язав пенсійний орган перевести позивачку на пенсію державного службовця з урахуванням указаних довідок, у зв`язку із чим просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу у якому просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 16.04.2025 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

Позивачка 28.04.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, у якій просила перевести її на пенсію державного службовця.

До заяви позивачкою, серед іншого, додано: довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної скуби, або який працював у державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №3 від 15.04.2025 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посади державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №4 від 15.04.2025 виданих Фінансовим управлінням Бродівської міської ради.

За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення №134750011390 від 06.05.2025, яким відмовлено позивачці у переході на пенсію державного службовця, посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи. Зокрема, вказано:

«…Відповідно до статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один вид пенсії, за її вибором. пенсію мають:

Відповідно до ЗУ "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, право на

- державні службовці, які станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців;

- особи, які станом на 01.05.2016 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII).

В ході аналізу наданих документів встановлено, що відомості про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), зазначені в довідках №3, 4 від 15.04.2025 не відповідають вимогам форми відповідно до пункту 10, 12 Прикінцевих положень Закону затвердженої Постановою Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, а саме в довідці зазначені відомості станом на березень 2025 року, а необхідно на грудень 2023 року.

З урахуванням наданих документів та даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаж державної служби складає 21 рік 0 місяців 1 день.

Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»».

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, заперечуючи проти рішення суду першої інстанції, основну увагу зосереджує на невідповідності поданих позивачкою довідок про заробітну плату від 15 квітня 2025 року №3 та №4 вимогам законодавства, чинного на момент звернення із заявою про переведення на пенсію державного службовця. При цьому апелянт у самій апеляційній скарзі зазначає, що за результатами дослідження трудової книжки стаж позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 1 травня 2016 року становив 21 рік 00 місяців 01 день.

Таким чином, наявність у позивачки необхідного стажу для збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі — Закон №3723-XII) у порядку, визначеному пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон №889-VIII), апелянтом фактично не заперечується.

З огляду на встановлені статтею 308 КАС України межі апеляційного перегляду колегія суддів не вбачає підстав для повторної оцінки обчисленого відповідачем стажу позивачки та перегляду висновків суду першої інстанції щодо наявності в неї права на пенсію державного службовця. Предметом апеляційного перегляду в цій частині є правомірність використання довідок № 3 та № 4 для визначення заробітної плати, з якої має обчислюватися пенсія, а також обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на таких посадах.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, за умови досягнення визначеного законом віку та наявності необхідного страхового стажу мають право на пенсію державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що визнаний самим пенсійним органом стаж позивачки тривалістю понад 20 років станом на 1 травня 2016 року забезпечує збереження за нею права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Колегія суддів також враховує, що з 6 січня 2021 року позивачка працює на посаді головного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку Фінансового управління Бродівської міської ради та прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 7 червня 2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування є професійною, на постійній основі діяльністю громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, а посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в такому органі, здійснює організаційно-розпорядчі або консультативно-дорадчі функції та одержує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Разом із тим пунктом 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII прямо передбачено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.

Аналогічне положення закріплено у пункті 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» (далі — Порядок №229), згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.

Відтак робота позивачки на посаді головного спеціаліста Фінансового управління Бродівської міської ради зараховується до стажу державної служби в розумінні статті 46 Закону №889-VIII. Тому твердження пенсійного органу про те, що період служби в органах місцевого самоврядування після 1 травня 2016 року взагалі не може бути зарахований до стажу державної служби, не відповідає наведеним законодавчим положенням.

Водночас зарахування служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби не означає ототожнення правового статусу посадової особи місцевого самоврядування з правовим статусом державного службовця.

Частиною другою статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державним службовцем є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади або іншому державному органі, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу.

Фінансове управління Бродівської міської ради належить до системи органів місцевого самоврядування, а оплата праці його посадових осіб здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. Тому посада, яку займає позивачка у цьому органі, не є посадою державної служби, а заробітна плата, одержувана нею як посадовою особою місцевого самоврядування, не є заробітною платою державного службовця.

Зазначене розмежування має істотне значення для правильного вирішення питання про можливість врахування довідок №3 та №4 під час обчислення пенсії державного службовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі — Порядок №622).

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 у редакції, чинній на дату звернення позивачки, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати. Особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія обчислюється із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За загальним правилом, установленим абзацом другим пункту 4 Порядку №622, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років ураховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби або прирівняною до неї посадою в разі відсутності у державному органі відповідної посади державної служби.

Абзацами третім — п`ятим пункту 4 Порядку №622 визначено правила обчислення інших виплат за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, а в разі відсутності такого періоду — за фактично наявні місяці роботи.

Водночас абзацом шостим пункту 4 Порядку №622 установлено спеціальний, альтернативний за вибором особи порядок визначення інших складових заробітної плати. Згідно із цим положенням особам, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір інших виплат може визначатися в середніх розмірах за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, за відповідною або прирівняною посадою за останнім місцем роботи на державній службі.

Оскільки позивачка звернулася із заявою про переведення на пенсію державного службовця 28 квітня 2025 року, місяцем, що передує місяцю звернення, є березень 2025 року.

Разом із тим пунктом 4-2 Порядку №622 установлено спеціальні правила визначення заробітної плати для державних службовців, які працювали у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, але не були переведені на посади, передбачені відповідними штатними розписами, або звільнилися з таких органів до введення класифікації посад.

За змістом абзацу першого пункту 4-2 Порядку №622 посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років для зазначеної категорії осіб ураховуються в розмірах, установлених станом на 31 грудня 2023 року, а інші виплати за обрані 60 календарних місяців визначаються за періоди не пізніше 31 грудня 2023 року.

Водночас абзацом другим пункту 4-2 Порядку №622 передбачено подання трьох окремих видів довідок: про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за формою згідно з додатком 4; про інші виплати за 60 календарних місяців за формою згідно з додатком 5; про виплати, визначені відповідно до абзацу шостого пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Системне тлумачення пунктів 4 та 4-2 Порядку №622 свідчить, що вимога щодо обмеження розрахункового періоду датою 31 грудня 2023 року стосується посадового окладу, надбавок за ранг і вислугу років, а також інших виплат, які визначаються за обрані 60 календарних місяців.

Натомість така вимога не виключає передбаченого абзацом шостим пункту 4 Порядку №622 права особи з не менш як 20 роками відповідного стажу обрати визначення інших виплат у середньому розмірі за місяць, що передує місяцю звернення. Саме для оформлення таких виплат пунктом 4-2 передбачено окрему довідку за формою згідно з додатком 6.

Тому висновок пенсійного органу про те, що всі складові заробітної плати, зазначені одночасно у довідках №3 та №4, повинні бути визначені виключно станом на грудень 2023 року, є помилковим, оскільки не враховує різного призначення цих довідок та різних правил визначення відповідних складових заробітної плати.

Довідка від 15 квітня 2025 року №3 за своїм змістом містить відомості про посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років. Із матеріалів справи вбачається, що такі відомості наведено станом на березень 2025 року.

Однак за умови застосування пункту 4-2 Порядку №622 зазначені складові мали бути визначені в розмірах, установлених станом на 31 грудня 2023 року. Отже, довідка №3 у частині визначення посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років за березень 2025 року не відповідає вимогам абзацу першого пункту 4-2 Порядку №622.

Крім того, навіть у разі застосування загального правила абзацу другого пункту 4 Порядку №622 такі виплати мали б визначатися на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 28 квітня 2025 року, а не за березень 2025 року.

Відтак суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для безумовного врахування довідки №3 під час переведення позивачки на пенсію державного службовця.

Іншою є правова природа довідки від 15 квітня 2025 року №4, яка містить відомості про інші складові заробітної плати особи, що має не менш як 20 років стажу та на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі.

Оскільки позивачка звернулася із заявою у квітні 2025 року, зазначення у довідці №4 середніх розмірів інших виплат за березень 2025 року узгоджується з абзацом шостим пункту 4 Порядку №622. Тому довідка №4 не могла бути визнана неналежною виключно з тієї підстави, що наведені в ній виплати визначені за березень 2025 року, а не станом на 31 грудня 2023 року.

Разом із тим правильність обрання розрахункового місяця сама по собі не є достатньою підставою для безумовного врахування цієї довідки.

Абзац шостий пункту 4 Порядку №622 вимагає, щоб середні розміри виплат визначалися за відповідною або прирівняною посадою саме за останнім місцем роботи особи на державній службі. При цьому середньомісячна сума таких виплат має визначатися шляхом ділення загальної суми виплат за відповідний місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною або прирівняною посадою.

Отже, відомості, зазначені у довідці №4, повинні стосуватися виплат працюючих державних службовців за відповідною або прирівняною посадою, а не виплат посадових осіб місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції, визнаючи довідку №4 належною та зобов`язуючи відповідача врахувати її під час обчислення пенсії, не встановив, чи наведено у ній середні розміри виплат саме державних службовців, чи правильно визначено відповідну або прирівняну посаду за останнім місцем державної служби позивачки, а також на якій правовій підставі Фінансове управління Бродівської міської ради визначило такі показники.

Сам факт того, що позивачка працює у Фінансовому управлінні Бродівської міської ради та що період цієї роботи зараховується до стажу державної служби відповідно до статті 46 Закону №889-VIII, не свідчить про те, що цей орган є останнім місцем її роботи на державній службі або що заробітна плата його посадових осіб є заробітною платою державних службовців.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відхилив загальне твердження відповідачів про неможливість зарахування служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, проте не розмежував правове значення такого стажу та вимоги до заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державного службовця.

Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не довело правомірності рішення від 6 травня 2025 року №134750011390 в частині загальної відмови у переведенні позивачки на пенсію державного службовця. Встановлення недоліків однієї з довідок про заробітну плату не спростовує наявності у позивачки права на відповідний вид пенсії, тим більше що необхідний стаж державної служби визначений самим відповідачем у розмірі 21 року 00 місяців 01 дня.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 6 травня 2025 року №134750011390.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку та не дають підстав для ухвалення нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині безумовного зобов`язання відповідача перевести позивачку на пенсію державного службовця саме з урахуванням довідок №3 та №4 від 15 квітня 2025 року.

Як установлено під час апеляційного перегляду, довідка №3 не відповідає вимогам пункту 4-2 Порядку №622 у частині дати, станом на яку визначені посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років. Щодо довідки №4 судом першої інстанції не встановлено всіх обставин, необхідних для висновку про можливість її врахування, зокрема не перевірено джерело наведених у ній відомостей, правовий статус відповідної або прирівняної посади та компетенцію органу, який видав довідку.

За наявності таких невстановлених обставин суд не вправі самостійно визначати складові заробітної плати, з якої має бути обчислена пенсія, та безумовно зобов`язувати пенсійний орган урахувати документи, відповідність яких вимогам законодавства повністю не підтверджена.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивачки є скасування протиправного рішення пенсійного органу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 28 квітня 2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Під час повторного розгляду відповідач зобов`язаний виходити з установленої та фактично неоспорюваної обставини наявності у позивачки станом на 1 травня 2016 року 21 року 00 місяців 01 дня стажу на відповідних посадах, окремо оцінити кожну з поданих довідок відповідно до її призначення, застосувати форми та правила, визначені Порядком №622 у редакції, чинній на дату звернення позивачки, та прийняти мотивоване рішення.

При цьому довідка №3 підлягає оцінці з урахуванням установленої пунктом 4-2 Порядку №622 дати визначення посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років, а довідка №4 — з урахуванням положень абзацу шостого пункту 4 цього Порядку, які допускають визначення інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення, за умови належного визначення відповідної або прирівняної посади державної служби та компетентного джерела відомостей.

Оскільки суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо протиправності рішення пенсійного органу та наявності підстав для захисту права позивачки, однак передчасно зобов`язав відповідача врахувати довідки №3 та №4 без належної перевірки їх відповідності вимогам Порядку №622, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в частині визначеного ним способу захисту з ухваленням у цій частині нового рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 28 квітня 2025 року.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 та 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №380/19996/25 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 28 квітня 2025 року на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу», пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» з урахуванням довідок Фінансового управління Бродівської міської ради від 15 квітня 2025 року №3 та №4 і зарахуванням до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, періоду роботи з 31 липня 1986 року до 1 березня 1994 року та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 квітня 2025 року про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» та пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», з урахуванням установленої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області тривалості стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 1 травня 2016 року — 21 рік 00 місяців 01 день, а також правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цієї постанови, та прийняти за результатами повторного розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №380/19996/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин