Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №260/1247/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1247/25 пров. № А/857/37107/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (суддя–Cкраль Т.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення – 10 червня 2025 року),

в адміністративній справі №260/1247/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Відповідач позову не визнав, в суд першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції винесено всупереч чинного законодавства, з порушеннями норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідно до статі 1 Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ державні соціальні гарантії – це встановлені законом мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Так, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колизнього союзу рср, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Вказує апелянт на те, що законодавством не встановлено обмежень виплат для забезпечення соціального захисту учасників бойових дій в умовах воєнного стану та з урахуванням сталої практики Верховного Суду, яка дає право ветерану війни на отримання п`яти мінімаотних пенсій за віком.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 12.01.2017 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, та відповідно має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.

На картковий рахунок позивача Головним управління ПФУ в Закарпатській області було здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності як учаснику бойових дій у розмірі 1000,00 грн..

Не погодившись із розміром виплаченої разової грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком і здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 27 грудня 2024 року №5902-5883/В-02/8-0700/24 відповідач повідомив позивача про те, що виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України здійснена в розмірах, передбачених чинним законодавством у серпні поточного року (а.с.7).

Позивач, не погодившись із розміром отриманої допомоги, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовий статус учасників бойових дій, ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон України №3551-XII).

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачений статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема однією із таких пільг є надання учасникам бойових дій щорічної разової грошової виплати.

Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Так, Законом України від 20 березня 2023 року прийняла Закон України № 2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», попередня редакція якої була такою:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:

«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

27 грудня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах», якою затверджено Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок № 1396).

Пунктом 3 Порядку № 1396 визначено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, у розмірі 1000,00 гривень.

В контексті фактичних обставин, що зумовили цей публічно-правовий спір, варто зазначити, що аналіз положень пункту 2 частини першої Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», яким частину п`яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, яка по своїй суті є такою ж, що і частина п`ята статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», був предметом розгляду у зразковій справі № 440/14216/23, у якій Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2025 року скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову особи до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

За результатом розгляду апеляційної скарги органу пенсійного фонду на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла, серед іншого, таких висновків:

«За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.

Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.

Передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.

Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн, ГУ ПФУ застосувало правила частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Суд же першої інстанції допустив порушення процесуальної норми частини четвертої статті 7 КАС України, помилково застосувавши до спірних правовідносин частину п`яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону №367-XIV, яка не є чинною ».

Враховуючи приведені висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем правомірно застосовано приписи частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №2983-ІХ при визначенні розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, яка виплачена позивачу у розмірі 1000,00 грн..

Аналогічний висновок щодо застосування положень частини п`ятої статті 12 Закону України №3551-ХІІ у спірних правовідносинах Верховний Суд сформулював у постановах від 03.12.2025 у справі №420/88/25, від 28.01.2026 у справі №580/1461/25, від 19.01.2026 у справі №420/3964/25, від 11.02.2026 у справі №280/2492/25 та від 10.06.2026 у справі №240/21185/24.

Водночас, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.04.2026 у справі 420/574/25, відповідно до якої, щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом України №3551-XII, є одним із видів державної соціальної допомоги у сфері соціального захисту ветеранів війни, порядок та умови надання якої визначаються положеннями спеціального законодавства. При цьому, слід зазначити, що вказаний правовий висновок сформовано щодо застосування частини п`ятої статті 13 Закону України №3551-XII, однак, наведений у ньому підхід має значення для розуміння загальних засад правового регулювання соціальних гарантій, передбачених Законом №3551-ХІІ.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року в адміністративній справі №260/1247/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити бе змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір