Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №140/12727/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/12727/25 пров. № А/857/17209/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А., м.Луцьк) у справі №140/12727/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 6 від 22 вересня 2025 року, про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та членів моєї сім`ї; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 та членів моєї сім`ї на квартирному обліку в м. Луцьку з 22 вересня 2025 року.

Позов обґрунтовує тим, що 22.09.2025 року рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2025 протокол №6, ОСОБА_1 зі складом сім`ї знято з квартирного обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач не погоджується з оспорюваним рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.09.2025, оформлене п. 2.1. протоколу засідання комісії №6, в частині зняття капітана запасу ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 (дві) особи з квартирного обліку осіб, а саме позивача та його дружини, 1976 р.н.), які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання. Чинним законодавством звільнення з військової служби не визначається як підстав для зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку у військовій частині.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №6 від 22.09.2025, в частині зняття капітана запасу ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 (дві) особи, а саме дружину ОСОБА_2 , 1976 р.н. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити капітана запасу ОСОБА_1 , складом сім`ї 2 (дві) особи, а саме дружину ОСОБА_2 , 1976 р.н., на квартирному обліку осіб, в м. Луцьку з 22.09.2025.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивачем не долучалися документи до облікової справи, останнім не було пройдено перереєстрацію облікових справ, у зв`язку із чим об`єднаною житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 під час проведення перевірки документів було прийнято рішення про зняття позивача з квартирного обліку, про що було складено протокол № 6 від 22 вересня 2025 року. Разом з тим, позивач не проходив процедуру, що зазначена у інструкції, а саме не звертався із заявою чи рапортом про поновлення його на квартирному обліку. Таким чином, апелянт вважає, що відповідачем цілком правомірно було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 - п. 2.1 протоколу № 6 від 22 вересня 2025 року про зняття позивача з квартирного обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 в період з 21.04.2004 по 12.03.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та на момент звільнення з військової частини НОМЕР_1 мав загальну вислугу років у 27 років 07 місяців та 11 днів.

В період з 26.02.2022 по 11.05.2024 року проходив військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , звільнений за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

Загальна вислуга років у ЗСУ становить 31 рік 00 місяців та 12 днів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2021 № 54 (по стройовій частині) його було виключено зі списків особового складу частини з 12.03.2021 за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання проходити військову службу під час особливого періоду) відповідно пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

26.04.2022 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та членів його сім`ї було виключено зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 , військовослужбовців запасу (у відставці) у зв`язку зі зміною місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та внесення змін до відомчого обліку МО України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

09.06.2023 позивач та члени його сім`ї були зараховані на облік осіб для поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_3 , копії облікових справ яких прийняті за актом прийому передачі від військової частини НОМЕР_1 .

22.09.2025 рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2025 протокол №6, позивача зі складом сім`ї знято з квартирного обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернуся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносин регулюються Житловим кодексом України (ЖК України), Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII), Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 та Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.

Відповідно до частини першої статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до положень статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Закон №2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Питання щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульоване положеннями статті 12 Закону №2011-ХІІ.

Пунктом 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно статті 12 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (військові частини) після звільнення (військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Пункт 22 Порядку №1081 встановлює, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Згідно з пунктом 29 цього ж Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу І Інструкції №380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами). Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Військовослужбовці мають право здати отримане за рахунок Міноборони постійне житло або рівнозначне житло, яке відповідає санітарно-технічним вимогам, у населених пунктах, регіонах, в яких воно було отримане, та за умови потреби Міноборони в такому житлі із подальшим правом на забезпечення житлом від Міноборони у встановленому законодавством порядку.

Позивач на обліку перебував в загальній черзі з 09.06.2023 ОСОБА_1 та члени його сім`ї були зараховані на облік осіб для поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання при ІНФОРМАЦІЯ_3 , копії облікових справ яких прийняті за актом прийому передачі від військової частини НОМЕР_1 .

22.09.2025 року рішенням об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 вересня 2025 року протокол № 6, мене зі складом сім`ї знято з квартирного обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до підпунктом «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вислуга років станом на 12.03.2021: календарна – 27 років 07 місяці 11 днів, пільгова – немає; станом на 11.05.2024: календарна – 29 років 09 місяці 26 днів, пільгова – 01 рік 02 місяці 16 днів.

Оскаржуваним рішенням позивача знято з квартирного обліку у зв`язку із звільненням військовослужбовця з військової служби відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Натомість, згідно з пунктом 30 Порядку №1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наведений пункт Порядку №1081 не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Однак, у спірному випадку підставою для прийняття відповідачем рішення про зняття Мусієнка з квартирного обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 слугував факт звільнення позивача з військової служби, що у свою чергу відповідно до вищевказаних положень, на переконання суду, не є правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Зокрема, зняття позивача разом із його дружиною з квартирного обліку не узгоджується з положеннями абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ, відповідно до якого при звільненні з військової служби в запас і наявності на час звільнення вислуги військової служби не менше 20 років, особи залишаються на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла, а також з нормами пункту 3 Порядку №1081, яким встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Наведена норма гарантує військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла або відповідної грошової компенсації.

Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, які викладені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 460/6032/18, від 29.06.2021 у справі № 473/3528/18, від 24.09.2021 у справі № 748/303/20, від 06.10.2021 у справі № 591/7332/18, та зводяться до того, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на квартирному обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку і з інших підстав, за виключенням випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на час звільнення у запас позивач мав стаж військової служби понад 20 років, був зарахований на квартирний облік та звільнений з військової служби у запас, а тому і відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 140/12727/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар