Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №377/605/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/605/26

Провадження №2-а/377/8/26

30 липня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Кононової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

У С Т А Н О В И В :

27 травня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 19, 55 Конституції України, статті 2, 5, 19-20, 25, 75-77, 80, 121, 123, 139, 160-162, 241,246, 262, 286 КАС України, статті 7, 9,245, 247, 251, 268, 278, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, просить:

- поновити строк звернення до суду з позовною заявою про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 44 від 13.03.2026;

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 44 від 13.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП;

- закрити справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 44 від 13.03.2026;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 44, якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а спірна постанова винесена безпідставно. Зокрема, він наголосив на тому, що не був належним чином повідомлений про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки жодної повістки чи інших документів, які б підтверджували виклик, не отримував. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, що є істотним порушенням вимог статті 268 КУпАП, та позбавило його можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права, зокрема надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою. Таке порушення є істотним, оскільки воно безпосередньо вплинуло на можливість особи захищати себе від обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Також позивач послався на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, наголошуючи, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, вина особи, подія та склад адміністративного правопорушення повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Копію постанови № 44 від 13.03.2026 він не отримував, оскільки відповідач не забезпечив належного вручення копії постанови, внаслідок чого він був позбавлений можливості своєчасно її оскаржити. Про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 20 травня 2026 року, коли отримав повідомлення про блокування банківського рахунку та побачив інформацію про відкриття виконавчого провадження через застосунок «Дія», у зв`язку з чим вважав причини пропуску строку звернення до суду поважними та просив суд поновити такий строк( а.с. 3-8).

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року було відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання у справі на 10 червня 2026 року. Вказаною ухвалою витребувано із ІНФОРМАЦІЯ_1 для огляду в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (постанова № 44 від 13.03.2026), зокрема, докази повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, докази вручення/направлення копії постанови та докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, які надійшли на адресу суду 30 липня 2026 року ( а.с. 30-32).

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року на підставі частини другої статті 223 КАС України оголошено перерву у судовому засіданні до 30 липня 2026 року ( а.с. 39-41).

В призначене судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог статей 124-128 КАС України. 11.06.2026 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив проводити судовий розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити ( а.с. 47-48).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 в призначене судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу до його електронного кабінету. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено відповіддю з Єдиного демографічного реєстру № 2819263 від 01.06.2026 ( а.с.28).

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку уІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що надійшли на виконання ухвали судді від 01 червня 2026 року, встановлено, що 14 грудня 2025 року через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів на ім`я ОСОБА_1 було сформовано повістку № 5786723 про необхідність прибути 24 грудня 2025 року о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних. Зазначену повістку 14 грудня 2025 року направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № R067054731431 з відміткою «Повістка ТЦК» через АТ «Укрпошта» з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення за адресою його зареєстрованого місця проживання ( а.с. 62-63).

Як убачається з вказаного рекомендованого поштового відправлення, 22 грудня 2025 року воно не було вручено одержувачу, через відсутність його вдома, а 23 грудня 2025 року повернуто відправнику з відміткою оператора поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

05 березня 2026 року на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення № 347 рекомендованим поштовим відправленням № R067114917327, відповідно до якого розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 відбудеться 13 березня 2026 року об 11 годині 45 хвилин . З відстеження АТ «Укрпошта», рекомендованого поштового відправлення вбачається, що зазначене поштове відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку 06 березня 2026 року, 10 березня 2026 року зазначена невдала спроба вручення одержувачу через відсутність його вдома, 20 березня 2026 року повернуто відправнику з відміткою оператора поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою, 24 березня 2026 року вручено відправнику ( а.с. 64-65, 69).

У зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповідомленням протягом трьох днів поважних причин неприбуття, 13 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову № 44, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень ( а.с. 16-17, 67).

Як убачається із зазначеної постанови, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, а саме 24 грудня 2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» повістці № 5786723. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив частину 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 24 грудня 2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У мотивувальній частині постанови зазначено, що відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано через AT «Укрпошта» повістку № 5786723 з повідомленням про вручення та описом вкладення ОСОБА_1 , в якій було зазначено дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме 24 грудня 2025 року. Убачається, що ОСОБА_1 було належним чином оповіщено. Поштове відправлення було повернуто з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Адреса, за якою ІНФОРМАЦІЯ_6 відправив повістку, була обрана з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як така, яку повідомив ОСОБА_1 територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Іншої адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку ОСОБА_1 не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення через AT «Укрпошта» рекомендованим листом. ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи від громадянина ОСОБА_1 не надходило.

Копію постанови № 44 від 13 березня 2026 року відповідачем 17 березня 2026 року направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням № R067123510671, яке згідно із відстеженням АТ «Укрпошта» прибуло до відділення поштового зв`язку 17 березня 2026 року, 18 березня 2026 року зазначена невдала спроба вручення одержувачу через відсутність його вдома, 23 березня 2026 року повернуто відправнику з відміткою оператора поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою, 24 березня 2026 року вручено відправнику ( а.с. 66, 70).

У подальшому, у зв`язку з несплатою накладеного штрафу, 20 травня 2026 року головним державним виконавцем Славутицького відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 81060551 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 44 від 13 березня 2026 року про стягнення штрафу з ОСОБА_1 у дохід держави у подвійному розмірі - 34 000 гривень, а також постанову про арешт коштів боржника ( а.с. 20-23).

ОСОБА_1 , вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, засобами поштового зв`язку 27 травня 2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування.

До позовної заяви позивачем додана заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 копію постанови № 44 від 13.03.2026 він не отримував, оскільки відповідач не забезпечив належного вручення копії постанови, внаслідок чого він був позбавлений можливості своєчасно її оскаржити. Про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 20 травня 2026 року, коли отримав повідомлення про блокування банківського рахунку та побачив інформацію про відкриття виконавчого провадження через застосунок «Дія», у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та просить суд поновити такий строк.

Поновлюючи позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови в справі про адмінправопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог частини другої статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Разом з тим, статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «PerezdeRadaCavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. theUnitedKingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

Позивач просить визнати причини пропуску строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 44 від 13.03.2026 поважними та поновити його, мотивуючи тим, що він копію постанови № 44 від 13.03.2026 він не отримував, внаслідок чого він був позбавлений можливості своєчасно її оскаржити. Про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 20 травня 2026 року, коли отримав повідомлення про блокування банківського рахунку та побачив інформацію про відкриття виконавчого провадження через застосунок «Дія», у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та просить суд поновити такий строк

З урахуванням обставин, якими обґрунтовано клопотання, необхідно визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи спір відповідно до встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210-1 КУпАП, покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної статтею 278 КУпАП.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною першою цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Таким чином, диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно враховувати законодавчі акти, які визначають правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543) зі змінами та доповненнями.

За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 ( далі – Порядок № 560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З аналізу зазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, за змістом зазначених положень статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за неприбуття особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у місце та строк, зазначені в отриманих ними документах, зокрема, повістці.

ОСОБА_1 не оспорює того, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 24 грудня 2025 року, а вказує, що таке неприбуття пов`язано із неотриманням повістки.

У свою чергу, зазначена повістка не була вручена адресату по причині його відсутності за зазначеною у рекомендованому поштовому відправленні адресою, про що зроблено відмітку на конверті.

Порядок № 560 визначає також процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З наявної в матеріалах справи копії повістки вбачається, що вона сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить реєстраційний номер, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідає вимогам пункту 30 Порядку № 560, чинного на дату її формування, а отже, оформлена відповідно до передбаченої законодавством процедури.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Враховуючи положення пункту 34 Порядку № 560, сформована 14 грудня 2025 року повістка, яка підписана кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , була належним чином надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення на адресу зареєстрованого місця проживання/реєстрації ОСОБА_1 , що відповідає встановленим вимогам щодо порядку повідомлення резервістів і військовозобов`язаних, а факт направлення підтверджується наданими суду копією повістки, описом вкладення, поштовим відправленням за номером № R067054731431 ( а.с. 62-63).

Таким чином, відповідачем було сформовано та направлено повістку у спосіб, прямо передбачений чинним законодавством, тоді як позивач не забезпечив можливість її отримання за адресою свого зареєстрованого місця проживання та не повідомив іншої адреси для листування.

При цьому ОСОБА_1 не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 і не заявив про певні обставини чи перешкоди, що унеможливлювали таку явку.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, відповідно до положень Порядку № 560, військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про необхідність явки до ТЦК у разі, якщо повістка сформована через Єдиний державний реєстр, підписана кваліфікованим електронним підписом керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, надіслана рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, вказаною військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, і повернена поштовим оператором із позначкою «відсутність адресата за вказаною адресою».

З відмітки на поштовому конверті вбачається, що 23 грудня 2025 року працівниками Укрпошти зафіксовано відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с. 62).

Відтак, дотримання відповідачем усіх передбачених законодавством процедур направлення повістки, підтверджене поштовими документами, свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 і покладає на нього відповідальність за неявку, що свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП.

Разом з тим суд звертає увагу і на порядок повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про розгляд справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, призначений на 13 березня 2026 року, було направлено відповідачем 05 березня 2026 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача цінним листом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067114917327 ( а.с. 64, 69).

З наданої інформації АТ «Укрпошта» убачається, що зазначене поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв`язку, однак не було отримане адресатом у зв`язку із невдалою спробою вручення 18 березня 2026 року та 24 березня 2026 року повернуте відправнику у зв`язку із відсутністю адресата.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем надано документи, які у сукупності підтверджують факт оформлення та направлення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача.

Таким чином, уповноваженим органом було вчинено дії, спрямовані на доведення до відома особи інформації про дату, час і місце розгляду справи. Саме такий обов`язок відповідачем був виконаний. При цьому повернення поштового відправлення у зв`язку із відсутністю адресата за зареєстрованим місцем проживання, свідчить не про відсутність повідомлення як такого, а про невжиття позивачем заходів для його отримання.

Згідно з пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Суд зазначає, що направлення повідомлення про розгляд справи рекомендованим поштовим відправленням на адресу зареєстрованого місця проживання позивача відповідає загальним вимогам законодавства щодо належного інформування особи про дату, час та місце розгляду справи.

Сам по собі факт неотримання особою такого поштового відправлення за наявності підтвердження його направлення за адресою реєстрації не може свідчити про неналежне повідомлення, оскільки обов`язок забезпечити можливість отримання кореспонденції за місцем своєї реєстрації покладається на саму особу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідачем було вжито усіх передбачених законодавством заходів для повідомлення ОСОБА_1 як про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, так і про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутність позивача під час розгляду справи не може розцінюватися як порушення його процесуальних прав.

Остаточне повернення поштового відправлення, яке відбулося вже після дати розгляду справи, не свідчить про процесуальне порушення з боку відповідача, оскільки останній вжив усіх залежних від нього заходів для повідомлення особи у розумний строк до дати розгляду справи і мав можливість за трекінгом поштового відправлення відслідковувати його подальший рух. У протилежному випадку особа могла б шляхом систематичного неотримання кореспонденції фактично унеможливлювати розгляд справи та уникати адміністративної відповідальності, що суперечило б завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Твердження позивача у позовній заяві про порушення його права на участь у розгляді справи є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи. У даному випадку встановлено, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про дату і час розгляду справи, але з причин, поважності яких не довів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, неучасть позивача в провадженні не свідчить про порушення його прав.

Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена на підставі належних та допустимих доказів, зокрема, документального підтвердження факту направлення повістки та неявки у визначений день до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сам позивач факт неявки не заперечує, а отже висновок про наявність складу адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень зроблено обґрунтовано.

При цьому, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність поважних причин його неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений у повістці день. У матеріалах справи відсутні будь-які довідки про перебування в медичному закладі, підтвердження тимчасової непрацездатності, службової відсутності чи інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання обов`язку з`явитися за викликом. Відтак твердження позивача про неприбуття з причин, не залежних від його волі, залишаються голослівними та не підтверджуються належними доказами, що виключає можливість врахування таких обставин як поважних.

Частинами першою, другою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України) Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена на підставі належних та допустимих доказів, зокрема, документального підтвердження факту направлення повістки та неявки у визначений день до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сам позивач факт неявки не заперечує, а отже висновок про наявність складу адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень зроблено обґрунтовано, а тому суд вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Виходячи з викладеного, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи, що суд під час розгляду справи не встановив підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП № 44 від 13.03.2026 відносно ОСОБА_1 , то зазначену постанову необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтями 118-123, 243-246, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови № 44 від 13.03.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладенням штрафу в сумі 17 000 гривень.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП №44 від 13.03.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником Приборою М., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька