Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №120/6147/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6147/24

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

30 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі — відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі — відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №023830027210 від 17.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно зі ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 02.12.2003 та період роботи з 01.01.2024 по 09.04.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком.

1.2 В обґрунтування позовних вимог вказує, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу для призначення пенсії відповідні періоди роботи та отримання матеріальної допомоги по безробіттю попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 19.02.2024 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі — Закон №1058-IV), додавши до заяви трудову книжку НОМЕР_1 від 17.02.1982 та інші документи.

2.2 07.04.2024 позивач додатково подав заяву, в якій, зокрема, просив врахувати до страхового стажу довідку №22 від 03.04.2024, видану ТОВ "Компанія "Еліт"", за перші три місяці 2024 року.

2.3 За принципом екстериторіальності документи позивача розглядались відповідачем 1, яким за наслідками розгляду прийнято рішення від 17.04.2024 №023830027210 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Згідно з вказаним рішенням страховий стаж позивача становить 30 років 4 місяці 26 днів за необхідних 31 року, при цьому зазначено, що до страхового стажу враховано всі періоди роботи позивача.

2.4 Судом першої інстанції встановлено, що за результатами розгляду доданих документів відповідач 1 фактично не зарахував до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003 та період роботи з 01.01.2024 по 09.04.2024 в ТОВ "Компанія "Еліт"".

2.5 Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 1 №023830027210 від 17.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язано відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2024 по 09.04.2024 згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1982 та довідкою №22 від 03.04.2024, виданою ТОВ "Компанія "Еліт"";

- зобов`язано відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2024 (з урахуванням усіх поданих документів, у тому числі заяви від 07.04.2024) про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду в цій справі;

- в іншій частині позовних вимог (щодо зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003) відмовлено;

- стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

3.2 Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003, суд першої інстанції виходив із того, що чинна редакція частини 1 статті 24 Закону №1058-IV та стаття 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі — Закон №1788-XII) передбачають зарахування до страхового стажу лише періоду отримання допомоги по безробіттю, тоді як матеріальна допомога по безробіттю є іншим видом виплати, період отримання якої до страхового стажу не зараховується.

3.3 Задовольняючи позовну вимогу щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2024 по 09.04.2024, суд першої інстанції виходив із того, що факт роботи позивача підтверджується записом №25 трудової книжки та довідкою №22 від 03.04.2024, а відсутність відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб не є підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки обов`язок зі сплати страхових внесків покладається на страхувальника (роботодавця).

3.4 Обираючи як спосіб захисту порушеного права зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача, суд першої інстанції виходив із відсутності в матеріалах справи довідки форми ОК-5, що унеможливлювало встановлення судом наявності чи відсутності інших, не зазначених у трудовій книжці, періодів роботи позивача, які могли б вплинути на остаточний розмір страхового стажу.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзиву.

4.1 Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зарахування до страхового стажу періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що на момент отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю (12.06.2003– 08.12.2003) чинні на той час норми законодавства гарантували зарахування такого періоду до стажу роботи, а висновок суду першої інстанції ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права та ухвалене з порушенням норм процесуального права.

4.2 Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 1 зазначає, що до страхового стажу не враховано період роботи позивача з 01.01.2024 по 09.04.2024, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а страховий стаж обчислюється саме за даними системи персоніфікованого обліку відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV.

4.3 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Право на соціальний захист та пенсійне забезпечення є конституційним правом громадян України, що базується на положеннях статей 19, 46 Конституції України та нормах спеціального законодавства, що регулюють питання зарахування страхового стажу та призначення пенсій за віком.

1.2 Відповідно до статті 46 Конституції України кожен має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.3 Загальні засади, принципи та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення та обчислення стажу визначені Законом №1058-IV.

1.4 Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року — не менше 31 року.

1.5 Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження (до 01.01.2004) — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Відповідно до частини 4 цієї ж статті, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

1.6 Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пунктів 1– 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі — Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

1.7 Щодо доводів апеляційної скарги відповідача 1 про помилковість висновку суду з приводу зарахування до трудового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2024 по 09.04.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскаржуваним рішенням відповідача 1 до страхового стажу фактично не враховано період роботи позивача в ТОВ "Компанія "Еліт"" з 01.01.2024 по 09.04.2024, який підтверджений записом №25 трудової книжки НОМЕР_1 та довідкою №22 від 03.04.2024.

Крім того, факт роботи позивача у вказаний період та отримання ним заробітної плати з утриманням податків відповідачами не спростований та підтверджений належними доказами. Відсутність відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб сама по собі не є підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки обов`язок з нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника (роботодавця), а працівник не повинен нести негативні наслідки невиконання цього обов`язку роботодавцем.

Такий правовий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема викладений у постановах від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 в цій частині зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не спростовують наведених вище висновків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

1.8 Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно періоду отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, і це не оспорюється сторонами, що відповідно до записів №17, №18 трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 12.06.2003 по 08.12.2003 отримував матеріальну допомогу по безробіттю, призначену на підставі частини 1 статті 28 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі — Закон №1533-III) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

1.9 Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV спірний період, що виник до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), підлягає оцінці за нормами законодавства, чинного станом на 2003 рік.

Пунктом "ж" частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII (далі – «Закон №803-ХІІ», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що держава гарантує працездатному населенню включення періоду одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.

Аналогічно частина 1 статті 25 та стаття 31 Закону №803-XII, розрізняючи допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю як окремі види виплат, водночас не виключають останню з переліку виплат, період отримання яких підлягає зарахуванню до стажу.

Крім того, пункт "а" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII передбачає зарахування до стажу роботи періоду одержання допомоги по безробіттю, не встановлюючи жодних застережень чи винятків щодо конкретного виду такої допомоги, а тому відсутні правові підстави для обмежувального тлумачення цієї норми.

Колегія суддів також враховує, що формулювання частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, лише про "допомогу по безробіттю" та "матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації" (без зазначення про матеріальну допомогу по безробіттю), з`явилося внаслідок змін, внесених Законом України від 25.03.2005 №2505-IV, яким одночасно було виключено із Закону №1533-III статтю 28 та інші норми, що регулювали інститут матеріальної допомоги по безробіттю як такий. Тобто чинна редакція статті 24 Закону №1058-IV відображає правове регулювання, що виникло після спірного періоду, і не може застосовуватись до правовідносин 2003 року без урахування приписів частини 4 статті 24 цього ж Закону про застосування раніше чинного законодавства до більш ранніх періодів.

1.10 Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №638/7217/16-а, колегія суддів зазначає, що правовий висновок у вказаній справі стосується розмежування всього періоду перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного, в тому числі без фактичного отримання будь-якої виплати, від періоду фактичного отримання відповідної виплати, а не розмежування допомоги по безробіттю від матеріальної допомоги по безробіттю за критерієм можливості зарахування до стажу. Апеляційний суд вважає, що застосування цього висновку судом першої інстанції для обґрунтування відмови в зарахуванні саме матеріальної допомоги по безробіттю є помилковим.

1.11 За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що період отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні цієї позовної вимоги підлягає скасуванню.

1.12 Страховий стаж позивача, визначений відповідачем 1 в оскаржуваному рішенні станом на 31.12.2023, становить 30 років 4 місяці 26 днів. З урахуванням періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003 (5 місяців 27 днів), сукупний страховий стаж позивача станом на 31.12.2023 становить 30 років 10 місяців 23 дні.

Станом на дату досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) його страховий стаж складає 30 років 11 місяців 05 днів, відтак, позивач не мав права на призначення пенсії з 12.01.2024 як він просить у позовній заяві.

Разом із тим, з урахуванням періоду роботи з 01.01.2024 по 09.04.2024 (3 місяці 9 днів), станом на дату звернення до пенсійного органу (19.02.2024) позивач мав право на призначення пенсії, оскільки мав страховий стаж понад 31 рік (з урахуванням задоволених судом у цій справі періодів) та відповідний вік 60 років.

Отже, страховий стаж позивача станом на дату звернення позивача до пенсійного органу перевищує встановлений частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV мінімальний страховий стаж у 2024 році — 31 рік, необхідний для призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку.

1.13 За таких обставин відсутня та невизначеність щодо достатності страхового стажу позивача, яка стала підставою для обрання судом першої інстанції способу захисту у вигляді зобов`язання повторно розглянути заяву позивача. Оскільки для задоволення заяви позивача про призначення пенсії виконані всі передбачені законом умови (досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу), а прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а тому, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача відповідно до частини 4 статті 245 КАС України є зобов`язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком, а не зобов`язання повторно розглянути його заяву.

1.14 Судом встановлено, що позивач досяг 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на момент досягнення цього віку не мав відповідного страхового стажу. Однак, станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії 19.02.2024, мав трудовий стаж понад 31 рік. Відтак колегія суддів вважає, що пенсія за віком підлягає призначенню позивачу з 19.02.2024.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 №023830027210 від 17.04.2024, а також щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2024 по 09.04.2024, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача 1 не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003 та щодо обраного способу захисту позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, є помилковим, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню.

2.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

2.3 Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області — відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог щодо незарахування періоду отримання ОСОБА_1 матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003, згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1982, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2024.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю з 12.06.2003 по 08.12.2003, згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 17.02.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.02.2024.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.