Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №240/9924/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9924/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

31 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася в суд із позовом, в якому просила:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №064150016930 від 26.11.2024 та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 08.05.2001 по 19.08.2024 на посаді машиніста підіймальних машин до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирської області повторно розглянути заяву позивача від 19.11.2024 з урахуванням висновків суду.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №064150016930 від 26.11.2024.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 08.05.2001 по 19.08.2024 на посаді машиніста підіймальних машин до пільгового стажу за Списком № 2, повторно розглянути заяву від 19.11.2024 та призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, з 19.11.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що норми пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-XII щодо зменшення віку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Звертає увагу суду, що на момент прийняття оскаржуваного рішення факт належності довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії № 980 від 30.10.2024 ОСОБА_1 не встановлений, а тому Пенсійний фонд діяв в межах спірних правовідносин правомірно та обґрунтовано.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , після досягнення 50 років 19.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону №1058-IV.

Розгляд заяви здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №064150016930 від 26.11.2024. До пільгового стажу позивачки не зараховано періоди роботи, із шкідливими і важкими умовами праці, оскільки довідка № 980 від 30.10.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідка № 309 від 22.10.2024 про відпустки без збереження заробітної плати видані на прізвище, що не відповідає паспортним даним. Крім того, оскаржуване рішення прийняте у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи наказу від 16.02.2001 № 01/156 про затвердження результатів атестації робочих місць, а також частково додатків до нього.

Позивачка не погоджується із прийнятим рішенням відповідача та вважає, що записи про підтвердження права позивача на пенсію за Списком № 2 за результатами атестації робочих місць містить його трудова книжка. Крім того, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу зарахування періоду роботи з 08.05.2001 по 19.08.2024 на посаді машиніста підіймальних машин до пільгового стажу за Списком № 2 та призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст.114 Закону 1058-IV.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з пунктом "а" ст.13 Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Крім того, Законом № 2148-VIII, текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема ст. 114, згідно із п. 1 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

За результатами аналізу викладених положень Закону, слідує висновок, що з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та п.1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII.

Слід також зазначити, що статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 свою трудову діяльність на ГОАО шахта ім. Стаханова ГКК "Селидовуголь" розпочала з 03.02.1998 учнем в учбовому пункті.

Відповідно до записів № 7-9 трудової книжки позивачка з 09.01.2001 пройшла курси за професією "машиніст підйомних машин" та після закінчення таких курсів з 08.05.2001 переведена на посаду "машиніста підйомних машин".

19.08.2024 ОСОБА_1 звільнена за ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з посади машиніста підйомних машин (запис 11 трудової книжки).

Відповідно до наказу № 131 від 16.05.2017 Державного підприємства "Мирноградвугілля" відокремлений підрозділ "Шахта Стаханова Державного підприємства "Красноармійськвугілля" перейменовано у відокремлений підрозділ "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля", про що свідчить запис у трудовій книжці № 10.

Відповідно до довідки № 980 від 30.10.2024 відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" позивачка виконувала гірниче виробництво у період з 08.05.2001 (наказу про прийняття № 143 від 07.05.2001) по 19.08.2024 (наказ № 258-к від 19.08.2024) за посадою машиніст підіймальних машин на ділянці ЕМО. Вказана довідка видана на підставі особової картки форми Т-2, наказів, розрахункової відомості та контрольних табелів № 10944, завірена належним чином (наявний підпис, зазначено посаду та ПІБ) уповноваженими особами підприємства та містить печатку підприємства. Крім того, матеріали справи містять довідку № 981 від 30.10.2024 про підтвердження права підпису керівного складу державного підприємства "Мирноградвугілля" відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" на "Довідках про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".

Довідка № 309 від 22.10.2024 видана відокремленим підрозділом "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" містить відомості про кількість днів перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати за період з 01.01.2008 по 19.08.2024. Вказана довідка сформована уповноваженими особами підприємства на підставі особового рахунку № 10944.

Втім, інформацію викладену у довідках: № 980 від 30.10.2024 та №309 від 22.10.2024 відповідач 1 не взяв до уваги, у зв`язку із невстановленням факту належності такої довідки позивачці. За доводами відповідача 1 такі довідки видані на прізвище особи, яке не відповідає паспортним даним позивачки (" ОСОБА_2 ").

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження 4 приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку подання та оформлення документів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

При цьому, слід відмітити, що в матеріалах справи є копія трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Відомості викладені у такій Пенсійний фонд не оспорює.

Відповідно до запису вчиненого відділом кадрів відокремленого підрозділу "Шахта "Стаханова" на обкладинці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.10.1994, прізвище позивачки з " ОСОБА_3 " змінено на " ОСОБА_4 " відповідно до даних паспорту НОМЕР_2 від 12.06.2009.

Згідно положень ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до п.п. 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Вище вказані приписи фактично вказують, що органи Пенсійного фонду України, розглядаючи заяву позивачки та надаючи оцінку поданим документам мав достатньо прав і повноважень для їх аналізу та перевірки, прийняття відповідного рішення.

Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивачка не може нести відповідальність за орфографічні помилки допущені у її прізвищі зазначеному у довідках, які не враховані Пенсійним фондом, надані на підтвердження стажу роботи для призначення пенсії.

Вищевказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеними у постанові від 17.09.2025 у справі № 300/6565/23.

Крім того, оскаржуване рішення прийняте також у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи наказу від 16.02.2001 № 01/156 про затвердження результатів атестації робочих місць, а також частково додатків до нього.

На підтвердження атестації робочих місць підприємства до позовної заяви додано накази: № 01/156 пр від 16.02.2001; № 01/233 пр від 09.02.2006; № 01/170пр від 04.02.2011; №01/50 пр від 01.02.2016 та № 01/720 пр від 31.07.2023.

З даного приводу суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку 1 або Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Водночас на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України" вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У той час, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі № 2148-VIII не підлягає застосуванню.

За встановлених обставин та вище зазначеного правового регулювання суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач під час розгляду питання про право позивачки на призначення пільгової пенсії безпідставно прийняв рішення без дотримання вимог верховенства права.

Зважаючи на викладені висновки, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно прийнято рішення № 064150016930 від 26.11.2024, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

При цьому, дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що здійснював розгляд заяви позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі № 500/1216/23.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.