Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №640/19534/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19534/18 Суддя (судді) першої інстанції: Л.М. Петрова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 865298/38591109 від 31.07.2018 року, зобов`язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №865298/38591109 від 31.07.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №5000550;

- зобов`язати зареєструвати податкову накладну №5000550 від 13.03.2018 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С." (ідентифікаційний код 38591109) зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

13 березня 2018 року позивачем було реалізовано товар на адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , з яким було укладено договір поставки.

На реалізований товар було оформлено податкову накладну №5000550 від 13.03.2018 та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами реєстрації податкової накладної №5000550 від 13.03.2018 платником податку отримано квитанцію про зупинення реєстрації.

Позивачем складено та подано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №5000550 від 13.03.2018, реєстрацію якої зупинено.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення №865298/38591109 від 31.07.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №5000550 у зв`язку з ненаданням копій первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернувся до суду з цим позовом.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає правові засади регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів. Зокрема, ним встановлено вичерпний перелік податків і зборів, які справляються на території України, порядок їх адміністрування, коло платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки посадових осіб таких органів під час здійснення податкового адміністрування, а також відповідальність за порушення вимог податкового законодавства. Крім того, цим Кодексом визначено функції та правові засади діяльності контролюючих органів, передбачених пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а також центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до положень статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів або послуг є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулася подія, яка настала раніше. Такою подією є або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів чи послуг, що підлягають постачанню, а у разі здійснення розрахунків готівкою - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки банківською установою, яка його обслуговує, або дата відвантаження товарів, а при експорті - дата оформлення митної декларації, що підтверджує перетинання митного кордону України та оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Для операцій з постачання послуг такою датою є день оформлення документа, який підтверджує факт їх постачання платником податку.

Абзацом першим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі із дотриманням вимог щодо використання електронного підпису уповноваженої особи та здійснити її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені цим Кодексом.

Водночас абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів або послуг продавець зобов`язаний у встановлені законодавством строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, із настанням першої із подій, визначених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України як момент виникнення податкових зобов`язань, платник податку - постачальник зобов`язаний оформити податкову накладну в електронній формі та забезпечити її своєчасну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, яка належним чином складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, що здійснює постачання товарів або послуг, є для покупця таких товарів чи послуг належною правовою підставою для віднесення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, належною та достатньою підставою для формування податкового кредиту є зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна.

Разом із тим пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено можливість зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Процедуру зупинення реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення такої реєстрації, а також права й обов`язки членів цих комісій урегульовано Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 у разі, якщо за результатами автоматизованого моніторингу встановлено, що платник податку, який склав податкову накладну або розрахунок коригування, відповідає хоча б одному із критеріїв ризиковості платника податку, реєстрація таких документів підлягає зупиненню. Питання щодо відповідності або невідповідності платника податку критеріям ризиковості вирішується комісією регіонального рівня. Якщо така комісія встановлює відповідність платника хоча б одному із критеріїв ризиковості, нею приймається відповідне рішення. Включення платника до переліку ризикових здійснюється у день проведення засідання комісії та прийняття такого рішення. Після цього платник податку отримує через електронний кабінет рішення про відповідність критеріям ризиковості у день його прийняття (додаток 4 до Порядку №1165), при цьому у рішенні обов`язково зазначається конкретна підстава, з якої встановлено таку відповідність.

Положеннями пунктів 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у випадку зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування контролюючий орган протягом операційного дня надсилає платнику податку в автоматичному режимі в електронній формі квитанцію про зупинення реєстрації, яка підтверджує факт такого зупинення. У зазначеній квитанції обов`язково повинні бути відображені: номер і дата складання податкової накладної або розрахунку коригування; критерій чи критерії ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі яких було зупинено реєстрацію, із зазначенням розрахованого показника за кожним критерієм, якому відповідає платник; а також пропозиція щодо подання платником податку пояснень і копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної чи розрахунку коригування або про відмову в такій реєстрації.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган зобов`язаний не лише зазначити конкретний критерій ризиковості, який став підставою для такого рішення, а й належним чином конкретизувати, у чому саме полягає відповідність податкової накладної чи операції відповідному критерію ризиковості.

При цьому додатком 1 до Порядку №1165 визначено перелік Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України було зупинено у порядку та з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, врегульований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).

Положеннями пунктів 2- 6, 9- 11 Порядку №520 встановлено, що рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, реєстрацію яких було зупинено, приймаються комісіями з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування головних управлінь Державної податкової служби України в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Така комісія протягом п`яти робочих днів, що настають після дня отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, зобов`язана прийняти рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування в Реєстрі та направити його платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. У разі зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування платник податку має право надати письмові пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену у відповідній податковій накладній або розрахунку коригування, для вирішення питання про їх реєстрацію або відмову в такій реєстрації. Перелік документів, які можуть бути подані для розгляду цього питання, включає, зокрема, договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, разом із додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб на отримання продукції в інтересах платника податку; первинні документи щодо постачання чи придбання товарів і послуг, їх зберігання, транспортування, навантаження та розвантаження, складські документи (інвентаризаційні описи), а також рахунки-фактури (інвойси), акти приймання-передачі товарів, робіт або послуг з урахуванням вимог типових форм та галузевої специфіки.

Відповідно до положень пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України обов`язок щодо складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покладається саме на платника податку.

Разом із тим зазначені норми регулюють порядок реєстрації податкових накладних за відсутності спірних правовідносин. Натомість у випадку, коли реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування зупинено, її подальша реєстрація здійснюється відповідно до спеціальної процедури, встановленої законодавством.

Так, згідно з пунктами 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна або розрахунок коригування, реєстрацію яких було зупинено, підлягає реєстрації у день настання однієї з таких обставин:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування;

набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування (за умови надходження такого рішення до контролюючого органу);

неприйняття або відсутність у встановленому порядку зареєстрованого рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування.

Крім того, у разі надходження до контролюючого органу судового рішення про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні або розрахунки коригування підлягають реєстрації після проведення перевірок, визначених пунктом 12 Порядку №1246 (за винятком перевірки, передбаченої абзацом десятим цього пункту), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається дата, визначена у відповідному судовому рішенні, а якщо така дата не зазначена, - день набрання ним законної сили.

Системний аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що після настання першої з подій, визначених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України як момент виникнення податкових зобов`язань, платник податку - постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та забезпечити її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас така реєстрація може бути зупинена виключно у випадках та в порядку, передбачених Порядком №1165.

При цьому у разі прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган зобов`язаний чітко зазначити конкретний критерій ризиковості, який став підставою для такого рішення, обґрунтувати, у чому саме полягає відповідність податкової накладної чи господарської операції цьому критерію, а також визначити вичерпний перелік документів, подання яких є необхідним для вирішення питання щодо її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однією із визначених законодавством підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку документів, необхідних для підтвердження відомостей, зазначених у такій податковій накладній.

Разом із тим судом встановлено, що після отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення разом із копіями документів, які підтверджують правомірність складання відповідної податкової накладної.

Отже, виконавши вимоги пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, позивач як платник податку після настання першої із подій, що зумовлює виникнення податкових зобов`язань, склав податкову накладну в електронній формі та подав її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна від 13.03.2018 №5000550 відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що контролюючим органом не заперечується.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у розпорядженні комісії регіонального рівня перебували всі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, які були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної від 13.03.2018 №5000550.

Крім того, суд звертає увагу, що дослідження реальності господарських операцій, на виконання яких були складені податкові накладні, є предметом здійснення податкових перевірок, тоді як під час вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної контролюючий орган повинен перевірити насамперед відповідність поданих документів встановленим законодавством вимогам щодо їх форми та належного оформлення, а не здійснювати оцінку реальності господарської діяльності платника податків.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, покладені контролюючим органом в основу оскаржуваного рішення, не є належними, достатніми та такими, що об`єктивно підтверджують наявність правових підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень у справах щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, вчиненої дії або допущеної бездіяльності.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язковими ознаками будь-якого акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його належна обґрунтованість та вмотивованість, що передбачає наведення суб`єктом владних повноважень конкретних фактичних і юридичних підстав його прийняття, а також чітких, логічних і зрозумілих мотивів, які свідчать про законність прийнятого рішення.

Водночас недотримання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, мотивування та обґрунтування акта індивідуальної дії свідчить про його невідповідність принципам належного урядування та вимогам закону, що є підставою для визнання такого рішення протиправним.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем ані під час прийняття спірного рішення, ані в ході судового розгляду не наведено належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність визначених законом підстав для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 13.03.2018 №5000550.

Натомість досліджені судом докази свідчать про безпідставність доводів контролюючого органу, покладених в основу оскаржуваного рішення, а подані позивачем пояснення та документи були достатніми для підтвердження відомостей, зазначених у спірній податковій накладній.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, уповноваженої приймати рішення щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмови у такій реєстрації, №865298/38591109 від 31.07.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №5000550 прийнято без належного правового та фактичного обґрунтування, без повного й всебічного з`ясування обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, у зв`язку з чим воно не відповідає вимогам податкового законодавства та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Оскільки під час апеляційного перегляду справи не встановлено правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної від 13.03.2018 №5000550, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 13.03.2018 №5000550 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Відтак доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не містять обставин, які б свідчили про неправильне встановлення судом фактичних обставин справи чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко