Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №400/1044/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1044/25

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

Дата і місце ухвалення 05.02.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо включення її до плану переміщення від 26.01.2025 року № 2582/184 на підставі неправомірної службової характеристики та зобов`язання виключити з вказаного плану; визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 року № 42-РС в частині переміщення на посаду сержанта резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_3 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилалась на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги що відповідно до п. 14.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 170, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи та забезпечити проведення щорічного оцінювання військовослужбовця протягом календарного року або під час дії воєнного стану у разі подання документів з питань призначення на посаду, звільнення з військової служби, нагородження чи присвоєння чергового військового звання на військовослужбовця складається службова характеристика. Залежно від результатів службової діяльності та отриманого бойового досвіду військовослужбовця, посадові особи, які складають службову характеристику, роблять висновки щодо подальшого службового використання або заохочення військовослужбовця, а саме: призначення на вищу посаду із зазначенням перспективної посади; нагородження державною нагородою, заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України або почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України; присвоєння військового звання; призначення на рівнозначну посаду із зазначенням причин, визначених підпунктом 2 пункту 82 Положення № 1153/2008; залишення на займаній посаді або продовження строку перебування на посаді; призначення на нижчу посаду із зазначенням причин, визначених підпунктом 3 пункту 82 Положення; направлення на навчання, підготовку (перепідготовку); доцільності укладання нового Контракту про проходження військової служби; залишення на військовій службі понад граничний вік; звільнення з військової служби із зазначенням підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; доцільності проходження служби у військовому резерві після звільнення з військової служби.

Апелянт посилалась на те, що доведена їй службова характеристика не містить висновків відповідно до вказаного п. 14.24 Інструкції № 170.

Також апелянт не погодилась з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вона не проходила оцінювання та підставою її переведення в іншу частину було план переміщення, оскільки, як вважає апелянт, Інструкція № 170 чітко вказує на необхідність складання службової характеристики перед прийняттям кадрового рішення, як і п. 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Вважає, що саме у службовій характеристиці відповідно до вищезазначеного законодавства повинні бути вказані висновки щодо подальшого службового використання, на підставі яких складається план переміщення.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вона не проходила оцінювання, оскільки не було прийнято до уваги, що відповідно до п. 7.6 Інструкції № 170 періодичне оцінювання проводиться з військовослужбовцями, які проходять військову службу на посадах, передбачених штатами воєнного часу, - перед прийняттям стосовно них кадрових рішень, відповідно до п. 7.7 Інструкції № 170.

Апелянт вважає, що спірний наказ № 42-рс було прийнято всупереч п. 7.25 Інструкції №170.

Також на думку апелянта, суд не прийняв до уваги, що відповідно до п. 13 ХІ розділу Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 у наказах по особовому складу про призначення (переміщення) на посади, крім того, вказуються: 1) посада, на яку військовослужбовець призначається; 2) номер військово-облікової спеціальності посади, передбаченої штатами (штатним розписом). Апелянт посилається на те, що наказом командира військової чаcтини А2022 № 42-РС її призначено на посаду сержанта резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 . Тобто не вказаний номер військово-облікової спеціальності в порушення п. 13 розділу Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280.

Крім того апелянт вказувала на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що її матір є особою з інвалідністю І групи, яку необхідно доглядати, що виключає можливість її переїзду в іншу місцевість (військова частина призначення знаходиться в АДРЕСА_2 ).

Мої посмлання на те, що вона зверталась до відповідача з рапортами, до яких надавала медичні документи про хворобу своєї матері, що унеможливлює її переміщення в іншу місцевість, суд не взяв до уваги, оскільки, за думкою суду, ці рапорти не містять ніяких доказів отримання їх відповідачем. При цьому зазначаю, що при підготовці плану переміщення ніхто з військової частини НОМЕР_2 не запитав у мене про наявність підстав для отримання моєї згоди на переміщення, передбачених п.112 Положення № 1153/2008. Тобто мої права були порушені на етапі підготовки плану переміщення. В матеріалах справи наявний мій рапорт про інвалідність моєї матері з вхідним номером військової частини НОМЕР_2 .

З огляду на зазначене апелянт просила скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у лютому 2023 року уклала з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 роки.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 102 від 05.09.2024 року сержанта ОСОБА_1 , призначену наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.08.2024 № 72-РС на посаду начальника групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , яка прибула з в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 , з 05.09.2024 року було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Також судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_2 листом від 26.01.2025 року № 2582/181 було направлено командиру військової частини НОМЕР_1 план переміщення № 2582/181 від 26.01.2025 року та службову характеристику відносно позивача.

У листі від 26.01.2025 року було зазначено, що ОСОБА_1 зарекомендувала себе, як недисциплінована та неврівноважена особа, яка негативно впливає на колектив, довіряти такому військовослужбовцю не має можливості та бажання, у зв`язку з чим командир військової частини НОМЕР_2 просив вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 військової служби за межами військової частини НОМЕР_2 .

У доданій службовій характеристиці на ОСОБА_1 зазначено, що за своїми військово-професійними, діловими та особистими якостями займаній посаді не відповідає. У плані переміщення зазначено, що ОСОБА_1 оцінювання не проходила.

Наказом командира по особовому складу військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 року № 42-РС відповідно до п.82 та п.257 Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ звільнено із займаної посади та призначено сержанта ОСОБА_1 – сержантом резерву взводу резерву сержантського складу роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_3 .

Не погоджуючись з діями військової частини НОМЕР_2 щодо включення її до плану переміщення від 26.01.2025 року № 2582/184, а також вважаючи протиправним наказ військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 року № 42-РС в частині її переміщення на посаду сержанта резерву взводу резерву сержантського складу роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями встановлюється цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Приписами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань, Служби безпеки України та розвідувальних органів України на організацію і штати воєнного часу укомплектовуються військовослужбовцями, резервістами або військовозобов`язаними.

Співвідношення чисельності офіцерського, сержантського та старшинського складу за військовими званнями та граничні строки перебування осіб офіцерського, сержантського та старшинського складу на посадах у Збройних Силах України та інших військових формуваннях встановлюються відповідно Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі -Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Пунктом 5 Положення № 1153/2008 передбачено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).

За змістом пункту 12 Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 1 пункту 81 Положення № 1153/2008 призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) – Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі – номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Пунктом 81-1 Положення № 1153/2008 передбачено, що призначення військовослужбовців військової служби за контрактом на посади здійснюється шляхом просування та переміщення по службі з урахуванням перспектив службової кар`єри кожного військовослужбовця.

Пункт 82 Положення № 1153/2008 визначає підстави призначення військовослужбовців на вищі, рівнозначні та нижчі посади.

Так, призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду – на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.

Підпунктом 6 пункту 82 Положення №1153/2008 передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється також у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Водночас абзацом 2 пункту 257 Положення № 1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Таким чином аналіз наведених правових норм свідчить, що Положенням № 1153/2008 чітко врегульовано порядок призначення військовослужбовців на вищі, рівнозначні та нижчі посади.

При цьому, військовослужбовець може бути призначений для доукомплектування Збройних Сил України на посади без його згоди, крім випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153/2008.

Водночас в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення.

Наказом від 31.01.2025 року № 42-РС сержанта ОСОБА_1 , начальника групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 було звільнено з займаної посади та призначено сержантом резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_3 .

Згідно вказаного наказу позивачку відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1053/2008 призначено на посаду, передбачену воєнним штатом воєнного часу у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану.

Підставою для видання вказаного наказу зазначено план переміщення командира військової частини НОМЕР_2 від 26.01.2025 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.

Таким чином, період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Наказом Міністерства оборони України №280 від 15 вересня 2022 року затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція № 280), розділом Х якої визначено порядок видання наказів по особовому складу.

Так, згідно пунктів 1-3 Розділу Х Інструкції № 280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини всіх військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу).

Накази по особовому складу видаються посадовими особами, визначеними Положенням.

Накази по особовому складу щодо військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу) видаються з таких питань, зокрема, призначення на посади, у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності, штатно-посадової категорії (крім випадків зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою); звільнення з посад, переміщення по службі, продовження строків перебування на посадах, зарахування у розпорядження.

З наведеного висновується, що наказом по особовому складу оформлюються зміни в службовому становищі військовослужбовця у разі призначення на посади.

Розділом ХІ Інструкції № 280 визначено правила складання наказів по особовому складу.

Пунктом 1 Розділу ХІ Інструкції № 280 визначено, що накази по особовому складу складаються державною мовою і підписуються посадовою особою, відповідно до номенклатури призначення на посади. У разі відсутності зазначеної посадової особи право підпису надається особі, яка тимчасово виконує її обов`язки на підставі письмового наказу.

Згідно з пунктом 22 Розділу ХІ Інструкції № 280, у примітках наказів по особовому складу про призначення (переміщення) військовослужбовців вказуються причини призначення (переміщення) відповідно до вимог, передбачених Положенням, передбачене штатом військове звання за посадою, з якої переміщується, і військове звання за посадою, на яку переміщується.

Пунктом 16 Розділу ХІ Інструкції № 280 визначено, що вступна частина наказу по особовому складу оформлюється коротко і повинна відображати зміст наказу. У разі, якщо пункти цього наказу видаються на підставі Положення або Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то вступна частина має містити посилання на відповідні пункти Положення або абзаци, підпункти, пункти та частини статей Закону.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 170), військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту призначаються на посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин.

Згідно п. 4.11 Інструкції № 170, підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є:

на вищі посади - витяг із Резерву для просування по службі та (або) витяг із рішення колегіального органу, визначеного пунктом 4.1. цієї Інструкції, а в разі здійснення незапланованого переміщення - подання;

на рівнозначні посади - витяг із Плану переміщення на посади або у разі здійснення не запланованого переміщення - подання;

на нижчі посади - витяг із Плану переміщення на посади або в разі здійснення позапланового переміщення - подання;

в умовах особливого періоду - документи, визначені пунктом 1.5 розділу І цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.5 Розділу І Інструкції № 170, для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються, зокрема:

1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16): призначення на посади; переміщення; звільнення з військової служби.

7) Клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7), рапорту, телеграми, списку, донесення, якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту,- на військовослужбовців, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження та звільнення з військової служби (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу, та тих, призначення яких на посади здійснюється за погодженням з Президентом України).

Пунктом 4.10 Інструкції № 170 передбачено, що план переміщення на посади складається для комплектування вакантних посад, а також посад, які планується вивільнити внаслідок звільнення і вибуття військовослужбовців із виключенням зі списків військової частини протягом календарного року.

Як вже зазначалось вище, абзацом 2 пункту 257 Положення № 1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положеннями п. 1.5 Розділу І Інструкції № 170 передбачено, що у разі якщо в умовах особливого періоду неможливо оформити документи, визначені підпунктом 1 цього пункту (зокрема подання чи план переміщення), для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, оформляються, клопотання посадових осіб у вигляді службової характеристики (додаток 7).

Відповідно до пункту 4.1 вказаних Методичних рекомендацій з порядку організації і проведення атестування військовослужбовців Збройних Сил України, затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 11 вересня 2009 року №8426, службова характеристика - це службовий документ, який визначає відповідність військовослужбовця займаній посаді, якість і результативність виконання ним посадових обов`язків; професійну підготовленість; індивідуальні риси в поведінці; результати службової діяльності та отриманого бойового досвіду військовослужбовцем.

Службова характеристика оформлюється на військовослужбовця в особливий період з метою встановлення, зміни або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження, звільнення з військової служби та присвоєння їм військових звань (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, та осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу).

В даному випадку переміщення позивачки відбулось у відповідності до п.п.6 п. 82 Положення №1153/2008 - призначення на посаду, передбачену штатами воєнного часу, у зв`язку з введення правового режиму воєнного стану на підставі Плану переміщення, а не на підставі службової характеристики, що відповідає вимогам п. 4.11 та п. 1.5 Інструкції № 170.

За вказаного вище правового врегулювання та обставин справи переміщення позивачки узгоджується з положеннями пункту 257 та пункту 82 Положення № 1153/2008, з яких висновується, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.

Щодо доводів позивачки про неможливість її переведення без надання згоди, з огляду на те, що її мати є особою з інвалідністю І групи, яку необхідно доглядати, про що нею повідомлялось рапортами із долученням відповідних медичних документів, суд першої інстанції вірно відхилив з огляду на ненадання доказів належного звернення з відповідними рапортами та їх отримання їх відповідачем.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 за №531 затверджено "Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України" (надалі по тексту також - Порядок №531), котрий визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.

З питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника) (пункт 2 розділу І Порядку №531).

Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

В матеріалах справи наявний рапорт позивачки, поданий командиру військової частини НОМЕР_2 , зареєстрований 24.02.2025 року, тобто вже після видання спірного наказу, в якому позивачка просила долучити до матеріалів особової справи документи про інвалідність її матері.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлена права на звернення з відповідним рапортом з питання проходження нею військової служби.

Щодо доводів позивача про незазначення в оскаржуваному наказі номеру військово-облікової спеціальності в порушення п. 13 розділу Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, колегія суддів зазначає наступне:

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Такі висновки також викладено Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 16 листопада 2023 року у справі № 300/3110/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/2017/20, від 07 лютого 2025 року у справі № 520/1298/23.

Застосовуючи ці підходи до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що незазначення у спірному наказі відомостей про номер військово-облікової спеціальності, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу, оскільки не спростовує висновки, які викладено у ньому.

До того ж, варто зауважити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині визнання протиправним та скасування наказу від 31.01.2025 року № 42-РС задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо включення ОСОБА_1 до плану переміщення від 26.01.2025 року № 2582/184 на підставі неправомірної службової характеристики та зобов`язання виключити її з вказаного плану, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість такої вимоги та відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що питання комплектування Збройних Сил України, переміщення військовослужбовців належать до дискреційних повноважень військового командування та здійснюється відповідно до потреб військових частин.

Правовою підставою переміщення позивачки є саме наказ військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 року № 42-РС, який безпосередньо і створює правові наслідки для позивача, тоді як сам по собі План переміщення таких наслідків не створює.

З огляду на все вище зазначене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.А. Єщенко

Суддя: О.А. Шевчук