Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №420/22559/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22559/25

Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду

1 інстанції: 30.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Вищого відділу персоналу командування сил підтримки Збройних Сил України, Міністерства оборони України, яка виразилась у неповному нарахуванні календарного строку служби та неповному оформленні послужного списку старшого прапорщика (майстер сержанта) ОСОБА_1 для подання до ГУПФУ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести доопрацювання документів та оформлення послужного списку, внесення періоду повних 5 років служби ЗСУ до загального стажу 20 років ОСОБА_1 відповідно військового квитка, трудової книжки та відповідних документів на перерахування пенсії, загальний 25 років;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 витребувати в терміновому порядку у Військової частини НОМЕР_1 доопрацювання документів про внесення строку служби повних 5 років ЗСУ до загального стажу 20 років ОСОБА_1 , загальний 25 років;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести опрацювання документів послужного списку та передати ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення та подання нової довідки до ГУПФУ в Одеській області до нарахування пенсії саме за загального стажу 25 років;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 отримати від ІНФОРМАЦІЯ_2 на доопрацювання документи по нарахуванні пенсії, провести повне оформлення та подання до ГУПФУ в Одеській області нарахування пенсії саме загального стажу 25 років ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що наказом командира НОМЕР_2 окремої інженерної бригади (по особовому складу) від 19.04.2021 за №10-РС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту) та з 15.05.2021 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Поряд з цим, позивачеві невірно здійснено обчислення вислуги років та відповідачами не вживаються відповідні заходи щодо розрахунку вислуги років військової служби, що впливає на його права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року адміністративний позов залишено без руху.

Встановлено позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання належним чином оформленого адміністративного позову із вірним визначенням всіх учасників справи разом із копіями позову для кожного учасника справи; заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності пропуску позивачем такого строку.

Суд першої інстанції, серед іншого, зауважив на тому, що про порушення своїх прав позивач дізнався в березні 2021 року під час ознайомлення з первинним розрахунком вислуги років. Натомість, із цим адміністративним позовом позивач звернувся лише 09.07.2025, тобто із значним пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, та за відсутності доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом.

22.07.2025 ОСОБА_1 на виконання вимог суду першої інстанції подав заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення із цим адміністративним позовом та поновлення цього процесуального строку.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, позивач зазначав, що з 2011 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262. Основний розмір пенсії становив 50% грошового забезпечення, виходячи з вислуги, що становила 20 років. Поряд з тим, залишається не врахованим календарний строк військової служби позивача у Збройних Силах України з 16.05.2016 по 15.05.2021, всього повних 5 років.

Із розрахунком вислуги років позивач ознайомився у березні 2021 року, після чого почав вживати заходів задля приведення вислуги та, відповідно, - розміру пенсії у відповідність до чинного законодавства та з метою відновлення права на належне пенсійне забезпечення. Направленні протягом 2021 року звернення та, з огляду на зміст одержаних відповідей, не дали позитивного результату.

Поряд з тим, позивач просив враховувати, що перебіг позовної давності був призупинений через карантин, запроваджений у зв`язку з COVID19, а також через воєнний стан. Зокрема, Кабінет Міністрів України постановою від 11.03.2020 №211 запровадив карантин, який послідовно продовжувався, і цей період впливав на перебіг позовної давності. Закон №540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року, також містив положення про продовження позовної давності на час дії карантину. Крім того, пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає продовження строків, визначених, зокрема, статтями 257-259, на час дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року, однак тільки з 4 вересня 2025 року в Україні відновиться перебіг строків позовної давності, який був призупинений.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі №420/22559/25.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Повертаючи адміністративний позов позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав в березні 2021 року, коли ознайомився з первинним розрахунком його вислуги років. Натомість, до суду позивач із вказаним адміністративним позовом звернувся лише 09.07.2025 року, тобто із значним пропуском шестимісячного строку звернення (більше ніж на 4 роки).

В прохальній частині адміністративного позову зазначено, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, яка виразилась у неповному нарахуванні календарного строку служби та неповному оформленні послужного списку старшого прапорщика (майстер сержанта) ОСОБА_1 для подання до ГУ ПФУ. Однак, ні в адміністративному позові, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, стороною позивача не надано пояснень щодо досудового порядку врегулювання його спору, зокрема, стороною позивача не зазначено, коли саме позивач звертався до відповідачів із заявами про перерахунок його вислуги років та переоформлення послужного списку, коли отримував будь-які відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України щодо порушеного ним питання.

Суд також зауважив на тому, що сторона позивача не надала жодного доказу причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану на території України та неможливістю звернення до суду з вказаним адміністративним позовом у період з лютого 2022 року по липень 2025 року, враховуючи триваючу, за твердженням позивача, бездіяльність відповідачів щодо нездійснення належного розрахунку вислуги років та переоформлення послужного списку для подальшого перерахунку його пенсії. Поряд з тим, для поновлення строку недостатньо лише загального посилання на наявність обставин військового стану. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання заявником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

Щодо посилань позивача на карантин, запроваджений на території України, в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із позовом, суд першої інстанції зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, позивачеві недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, визнати поважними причини пропуску строку звернення із адміністративним позовом та поновити цей строк, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірне питання, та обставинам справи, помилково залишено поза увагою досудовий порядок врегулювання позивачем даного спору та вжиття позивачем заходів щодо відновлення порушених прав, починаючи з 2021 року. Усі звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_1 , відділу персоналу командування сил підтримки Збройних Сил України Міністерства оборони України стосовно приведення вислуги років фактично залишаються не реалізованими.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі посилаються на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказані положення Конституції України кореспондуються із приписами частини 1 статті 5 КАС України, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частинами 1, 2 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Виходячи з обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що в адміністративному позові ставляться наступні питання щодо:

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести доопрацювання документів та оформлення послужного списку, внесення періоду повних 5 років служби ЗСУ до загального стажу 20 років ОСОБА_1 відповідно військового квитка, трудової книжки та відповідних документів на перерахування пенсії, загальний 25 років;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 витребувати в терміновому порядку у Військової частини НОМЕР_1 доопрацювання документів про внесення строку служби повних 5 років ЗСУ до загального стажу 20 років ОСОБА_1 , загальний 25 років;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 провести опрацювання документів послужного списку та передати ІНФОРМАЦІЯ_1 для оформлення та подання нової довідки до ГУПФУ в Одеській області до нарахування пенсії саме за загального стажу 25 років;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 отримати від ІНФОРМАЦІЯ_2 на доопрацювання документи по нарахуванні пенсії, провести повне оформлення та подання до ГУПФУ в Одеській області нарахування пенсії саме загального стажу 25 років ОСОБА_1 .

Отже, для правильного вирішення спірного питання (щодо дотримання позивачем строку звернення з позовною заявою) суду необхідно з`ясувати, чи звертався позивач до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про доопрацювання документів (дооформлення послужного списку) та подання в ГУПФУ оновлених відомостей про вислугу років для розрахунку пенсії; встановити дату відмови та/чи дату, з якої у відповідачів настала бездіяльність щодо доопрацювання документів (дооформлення послужного списку) та подання в ГУПФУ оновлених відомостей про вислугу років для розрахунку пенсії; з урахуванням встановлення дійсних обставин, що потребують першочергового з`ясування, в подальшому необхідно також враховувати поведінку позивача, вжиття ним невідкладних або ж без невиправданих зволікань заходів щодо захисту порушених прав та інтересів в суді; надати цим обставинам належну правову оцінку.

Натомість, висновуючись про те, що стороною позивача не зазначено, коли саме позивач звертався до відповідачів із заявами про перерахунок його вислуги років та переоформлення послужного списку, та коли отримував будь-які відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України щодо порушеного ним питання, без дослідження залишаються як наявні в матеріалах справи докази (звернення позивача), так судом не було встановлений позивачеві строк для надання таких доказів звернення до відповідачів.

Підсумовуючи, слід зазначити, що лише належні і допустимі докази щодо фактичного звернення позивача до відповідачів із питанням щодо доопрацювання у послужних документах вислуги років і приведення документації у відповідність до чинного законодавства, а також встановлення відповідної дати відмовити у задоволенні звернень позивача та/чи встановлення відповідної дати, з якої починається бездіяльність відповідачів у вирішенні поставленого позивачем питання, свідчитимуть про дійсні обставини справи з питання дотримання позивачем строку звернення із адміністративним позовом.

Таким чином, колегія суддів частково погоджується з доводами апелянта про те, що висновок суду першої інстанції з питання дотримання учасником строків звернення з цим адміністративним позовом складений без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З наведеного слідує передчасність висновків суду першої інстанції про порушення позивачем строків звернення із цим позовом, відсутність поважних причин пропуску строку, підстав для поновлення процесуального строку, а також про необхідність повернення позовної заяви згідно положень частини 2 статті 123 КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права та обставини справи, що мають значення для справи, з`ясовані неповно, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 320, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року - скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук