Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/32132/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32132/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бурлай Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 р. (суддя Олійник В.М) в адміністративній справі №160/32132/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електро-механічний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електро-механічний завод» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 29.07.2025 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків №000/491/32-00-07-13, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 541 890,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 2 167 560,00 грн. та №000/492/32-00-07-13, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 31 472 900,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказувалось на незгоду позивача із висновками документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від`ємного значення з ПДВ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №000/491/32-00-07-13 в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення №000/492/32-00-07-13 на суму 31 047 257,87 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що використання податкової інформації є дискреційними повноваженнями контролюючого органу; контролюючий орган має право, а не обов`язок проводити зустрічні звірки; принцип індивідуальної відповідальності, про дотримання якого зазначив суд першої інстанції, не впливає на дотримання платником податків, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, принципу обачності; недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди; до податкової перевірки не були надані сертифікати якості товарів; контрагенти позивача ТОВ «Теплоарматура» та ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» є фігурантами у кримінальних провадженнях; посилання на постанови суду апеляційної інстанції по справах № 160/31462/23 та № 280/712/23 є безпідставними, оскільки відсутні рішення суду касаційної інстанції по-суті; контрагенти позивача не мають трудових та матеріальних для виробництва товарів та надання послуг. Щодо взаємовідносин позивача із ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», то укладений між ними правочин (договір поставки від 06.09.2022) є нікчемним з підстав, зазначених в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2022 по справі №757/23355/22-к. Також рішенням національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 застосовані персональні санкції до ОСОБА_1 .

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги; представник позивача заперечив проти її задоволення.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпровський електро-механічний завод» з метою перевірки законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року, за результатами якої складено акт від 27.06.2025 № 450/32-00-07-13/38599254 (т. 2 а.с.76-90).На підставі цього Акту контролюючим органом були прийняті податкове повідомлення-рішенням від 29.07.2025 №000/491/32-00-07-13, яким до ТОВ «Дніпровський електро-механічний завод» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 541 890,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 2 167 560,00 грн. (т. 1 а.с.99,10), та податкове повідомлення-рішення від 29.07.2025 року №000/492/32-00-07-13, яким ТОВ «Дніпровський електро-механічний завод» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 472 900,00 грн. (т. 1 а.с.12,13). Ці податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до суду у зв`язку із його незгодою із висновками податкової перевірки.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №000/491/32-00-07-13 і скасування його в повному обсязі та протиправність податкового повідомлення-рішення №000/492/32-00-07-13 в частині на суму 31 047 257,87 грн.

Позивач рішення суду першої інстанції в частині, якою йому відмовлено у задоволенні позову, в апеляційному порядку не оскаржив. Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки були встановлені порушення ТОВ «Дніпровський електро-механічний завод» абз. а) п.198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1. ст. 44, ст. 201 ПК України, п. 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2025 року на суму 33 640 460 гривень, що в свою чергу призвело до порушення:

- абзацу б) п.200.4. ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищене бюджетне відшкодування ПДВ заявлене на рахунок платника у банку в декларації з ПДВ за квітень 2025 року в розмірі 2 167 560 грн.;

- абзацу в) п.200.4. ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищене від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітні 2025 року в розмірі 31 472 900 грн.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В апеляційній скарзі скаржник/відповідач висловив свою незгоду із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його висновки безпідставними та такими, що не відповідають правовим висновкам Верховного Суду у численних справах.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги відтворює доводи відзиву на позову заяву (т. 6 а.с.149-176) і зводяться до підтримки висновків податкової перевірки про безпідставне документальне оформлення позивачем нереальних операцій з контрагентами ТОВ «Теплоарматура», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Спец Інфо», ТОВ «Омега Сталь», ТОВ «Протек СВ», а також нікчемності правочину, укладеному із ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна».

Доводи про нереальність господарських операцій грунтуються на відсутності сертифікатів якості, дефектності документів (рахунків, видаткових накладних, сертифікатів), ненадання до перевірки в повному обсязі документів, відкритих кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача, відсутності трудових та матеріальних ресурсів для виконання умов договорів, неможливість встановити походження товару по ланцюгу постачання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У постанові від 18 жовтня 2022 р. у справі №804/6410/14 Верховний Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (п. 41). Роблячи висновки щодо законності чи незаконності формування даних податкового обліку платником податків слід детально досліджувати саму суть господарських операцій та в залежності від суті таких визначати відповідний комплект документів, що повинен був складатися у ході такої господарської діяльності. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце (п.46).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд першої інстанції здійснив перевірку обґрунтованості наведених висновків податкової перевірки, надав правову оцінку доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, дослідив надані сторонами письмові докази, застосував норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та дійшов висновку про реальне здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Теплоарматура», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Спец Інфо», ТОВ «Омега Сталь», ТОВ «Протек СВ».

Доводами скаржника/відповідача, якими обґрунтована апеляційна скарга в цій частині, є: щодо ТОВ «Теплоарматура» - неможливість встановити походження товару (Бочка 3000 л) по ланцюгу постачання; щодо ФОП ОСОБА_2 – відсутність сертифікатів якості за наявності обставини встановлення походження товару по ланцюгу постачання; щодо ТОВ «Спец Інфо» - відсутність сертифікатів якості (за наявності встановленої обставини походження товару) та економічна недоцільність перевезення товару вантажним транспортом; ТОВ «Омега Сталь» - недоліки при заповненні товарно-транспортної накладної автомобільним перевізником ТОВ "Транспортна компанія "Сат" та невстановлення походження товару по ланцюгу постачання; щодо ТОВ «Омега Сталь» - відсутність сертифікатів якості та невстановлення походження товару по ланцюгу постачання, відсутність трудових ресурсів та відомостей про залучення інших осіб.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган наполягає на тому, що господарські операції, як оформлені документально між позивачем і зазначеними суб`єктами господарювання, не мали реального характеру. Разом з цим, в апеляційній скарзі наведені обставини щодо ФОП ОСОБА_2 ,ТОВ «Спец Інфо», які спростовують такі доводи. Питання економічної доцільності чи недоцільності перевезення товару знаходиться поза межами компетенції податкового органу. Недоліки товарно-транспортної накладної, перевізником по якій була третя особа, не спростовує обставину здійснення постачання/перевезення. Питання про те, чи може позивач, як покупець, нести відповідальність за якість складених іншими особами документів первинного бухгалтерського обліку чи за порушення податкової дисципліни його контрагентами досліджувалось Верховним Судом, висновки якого застосовані колегією суддів. Також колегія суддів відхиляє і доводи скаржник/відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про наявність кримінальних проваджень, фігурантами в яких є контрагенти позивача. Відсутність вироку у кримінальних справах, який набув законної сили, унеможливлює врахування наведених скаржником обставин в якості доказу у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, нарахованого по господарським угодам з ТОВ «Теплоарматура», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Спец Інфо», ТОВ «Омега Сталь», ТОВ «Протек СВ».

Щодо взаємовідносин між ТОВ «ДЕМЗ» (Покупець) та ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Постачальник), які виникли на підставі договору поставки від 06.09.2022 №21105.

Відповідач наполягає на нікчемності цього договору, спираючись на інформацію, яка викладена в ухвалі Івано-Франківського міського суду від 27.09.2023 по справі №344/17679/23 по кримінальному провадженню № 22023000060000466 від 04.05.2023 та в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2022 по справі №757/23355/22-к по кримінальному провадженню №62021000000000146 від 16.02.2021. Ця інформація зводиться до того, що невстановленні громадяни російської федерації та громадяни України через підконтрольні підприємства-нерезиденти та інших невстановлених фізичних та юридичних осіб здійснюють пряме чи опосередковане управління юридичними особами, які функціонують на території України та закордоном, і для реалізації злочинного задуму використовується, у тому числі, ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (КП № 22023000060000466). Також, протягом січня 2022 року по рахунках ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» здійснювались фінансові операції, пов`язані з переказами коштів на користь бюджетоутворюючих російських підприємств. Власниками ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» є п`ять компаній, які зареєстровані на Кіпрі. Кінцевим бенефіціарним власником однієї із цих компаній - «Венокс Холдінг Лімітед» є російська компанія, що є підставою для висновку про підконтрольність ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» громадянам російської федерації (КП №62021000000000146).

Контролюючим органом також зазначено, що рішенням національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 застосовані персональні санкції до ОСОБА_1 , яка є громадянкою Французької Республіки та Російської Федерації. З урахування Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, на порушення пунктів 198.2, 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на загальну суму 32 555 256 грн.

Щодо інформації, яка наведена в ухвалах суду у наведених кримінальних справах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави звільнення від доказування. Згідно частини 6 цієї статті вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відсутність вироку у кримінальних справах унеможливлює розгляд адміністративним судом питання про преюдиційне значення наведених контролюючим органом обставин при розгляді адміністративної справи, провадження по якій ініційовано ТОВ «Дніпровський електро-механічний завод».

Щодо висновку Акту перевірки про порушення позивачем абз.б) та абз в) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Підставою для такого висновку слугувала обставина застосування персональних санкцій до ОСОБА_1 .

Указом Президента № 279/2023 від 12.05.2023 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Згідно цього Рішення, яке прийнято на підставі Закону України «Про санкції», персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовані до громадянки Французької Республіки та громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , строком на три роки.

Згідно статті 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України.

За положеннями статті 21-1 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів, зокрема, зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Згідно п.200.4-1 ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що доказів застосування до позивача (як і його контрагента ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна») обмежувальних заходів (санкцій) відповідачем суду не надано, тому право на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення обмеженню щодо позивача не підлягає.

Щодо доводів про нікчемність договору поставки від 06.09.2022 №21105.

Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», на застосуванні якої наполягає контролюючий орган, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором.

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Цією ж Постановою установлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Колегія суддів звертає увагу, що договір поставки № 21105 був укладений між позивачем та ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 06.09.2022, тобто до набрання Постановою № 187 чинності, тому підстави для твердження про його нікчемність в силу приписів цієї Постанови – відсутні.

Контролюючий орган стверджує, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» є компанія «Венокс Холдінг Лімітед» (47,11 %), кінцевим бенефіціарним власником якої, у свою чергу, є ОСОБА_1 .

За визначенням, наведеним в Законі України « Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», кінцевий бенефіціарний власник – це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відповідності ОСОБА_1 критеріям кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна». Його висновки в цій частині порушення ґрунтуються на інформації, яка зазначена у наведених вище ухвалах судів в кримінальних справах.

Разом з цим, суд першої інстанції встановив, що в Інформаційних довідках Національного депозитарію України вих. №93941 від 16.12.2022 та вих. №101139 від 23.02.2023, долучених до матеріалів справи, міститься інформація про акціонерів (власників іменних цінних паперів) ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ІМ. А.М. Кузьміна», з реєстру власників іменних цінних паперів, складеному Національним депозитарієм, згідно якої членами або учасниками (акціонерами), що мають частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків у статутному капіталі ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ІМ. А.М. Кузьміна» також не є рф, громадянин рф або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф.

У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно керувався даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та Національного депозитарію України щодо інформації про кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ІМ. А.М. Кузьміна» та відповідачем не доведено, що позивач під час здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом був або мав бути обізнаний про наявність підстав, що зумовлюють застосування до таких операцій Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації».

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування оскарженого рішення – відсутні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026р. в адміністративній справі №160/32132/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 липня 2026 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий