Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №456/2281/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/2281/26 Головуючий у 1 інстанції: Писарев О.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1711/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 травня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Заяву мотивував тим, що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки йому стало відомо про те, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Припущення щодо існування обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду є однією з підстав, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, а закон не вимагає надання будь-яких доказів існування таких обставин.

З наведених підстав просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майн, грошові кошти, карткові рахунки, цінності та цінне майно ОСОБА_3 співмірно до розміру заявлених позовних вимог у сумі 1 047 932.59 грн та заборони його відчуження у будь-який спосіб до розгляду даної справи по суті.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 травня 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що предметом позову є стягнення значної суми коштів, а саме, 1 047 932.59 грн, а після пред`явлення позовних вимог, відповідач намагається позбутися всього належного йому майна з метою ухилення від виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог та унеможливлення звернення стягнення на його майно.

Зокрема, про намір відповідача ухилитися від виконання рішення суду свідчить відчуження ним належного йому автомобіля уже після звернення з позовними вимогами.

Вважає, що існує реальний ризик, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання можливого рішення суду, оскільки відповідач відчужить належне йому майно, за рахунок якого можна виконати рішення суду, що призведе до порушення законних прав позивача.

Просить ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 травня 2026 року скасувати та ухвалити постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В судове засідання не з`явився ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 52).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи те, що ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у справі достатньо матеріалів для ухвалення рішення по суті, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт звернення з позовними вимогами не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не доведено необхідності застосування такого виду забезпечення позову як арешт майна, а матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача будь-якого рухомого чи нерухомого майна, що позбавляє суд можливості встановити адекватність та співмірність заявленого заходу забезпечення позову розміру позовних вимог.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з наступних мотивів.

Забезпечення позову – заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п.п. 1,4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення коштів в сумі 1 047 932.59 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 17 листопада 2025 року.

Листом № 31/28/16/1460-аз/05-2026-1460-2026 від 20 квітня 2026 року у відповідь на адвокатський запит РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях повідомив, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС, протягом періоду з 01 січня 2025 року по 16 квітня 2026 року за громадянином ОСОБА_3 були зареєстровані автомобіль марки «Volvo», модель «V50», 2009 року випуску, з 03 січня 2026 року та автомобіль марки «Volvo», модель «V50», 2010 року випуску, з 09 березня 2023 року по 03 січня 2026 року.

Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник покликається на те, що існує реальний ризик, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання можливого рішення суду, оскільки предметом позову є стягнення значної суми коштів в розмірі 1 047 932.59 грн, а відповідач, будучи власником майна, має можливість відчужити належне йому майно, за рахунок якого можна виконати рішення суду.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а відтак дійсно існує спір між ними.

При цьому, у власності відповідача знаходиться автомобіль марки «Volvo», модель «V50», 2009 року випуску, а матеріали справи не містять доказів, що вартість вищезазначеного майна перевищує розмір пред`явлених позовних вимог.

Разом з тим, після дорожньо-транспортної пригоди припинено реєстрацію автомобіля марки «Volvo», модель «V50», 2010 року випуску, за ОСОБА_3 , що свідчить про те, що транспортний засіб вибув з його володіння.

Зважаючи на те, що сума до стягнення за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 є значною, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зазначені обставини свідчать про наявність обґрунтованого ризику, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Висновок суду першої інстанції про те, що арешт майна боржника може бути застосований лише щодо конкретно визначених об`єктів, а відсутність у заяві інформації про майно відповідача та його вартість є безумовною підставою для відмови у забезпеченні позову, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права. Норми Цивільного процесуального кодексу України не містять застережень про неможливість накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах ціни позову у разі відсутності деталізованої інформації, наданої позивачем, оскільки фізична особа обмежена в правах доступу до банківських або майнових реєстрів боржника. За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а виявлення, опис, перевірка рахунків та безпосереднє накладення арешту на активи у межах визначеної судом суми належать до прямих обов`язків та повноважень державного або приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21.

Тимчасове обмеження права відповідача розпоряджатися майном через накладення арешту на його грошові кошти, рухоме та нерухоме майно в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 1 047 932.59 грн є цілком співмірним, адекватним та пропорційним заходом захисту, який відповідає предмету позову за його ціною.

Крім того, накладення арешту на майно та кошти у межах суми позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки такий захід забезпечення позову є тимчасовим, а відповідач не позбавлений можливості надати докази вартості належного йому майна для накладення арешту виключно на майно та кошти лише в межах суми 1 047 932.59 грн.

З огляду на фактичні обставини справи щодо відшкодування майнової шкоди та реальної можливості відповідача, як власника, відчужити належне йому майно, доводи позивача про необхідність забезпечення позову з огляду на наявні матеріали не можна вважати необґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що йому належать, в межах ціни позову, що становить 1047932.59 грн, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас невжиття заходів забезпечення позову дозволить ОСОБА_3 розпорядитися майном, що знаходиться у його власності та відчужити його на користь інших осіб, що ускладнить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог та унеможливить ефективний захист прав позивача за наслідками розгляду спору.

При цьому, накладення арешту на майно включає в себе в тому числі і заборону його відчуження в будь-який спосіб, а відтак вимоги заяви в цій частині не підлягають до задоволення.

З огляду на наведене, ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 травня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що йому належать, в межах ціни позову, що становить 1047932.59 грн.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити Стрийському відділу державної виконавчої служби у Срийському району Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції – для виконання та сторонам у справі – для відома.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.