Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №943/170/21 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/170/21 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/811/1879/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Боложинівської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка, ОСОБА_4 , Буська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий пай, скасування державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , Боложинівської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка, ОСОБА_4 , Буська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий пай, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , від його імені діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Боложинівської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка, ОСОБА_4 , Буська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий пай, скасування державної реєстрації права власності — залишено без розгляду.

Вищезазначену хвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2025 року оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що висновки суду першої інстанції про неявку сторони позивача без поважних причин не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, від представника позивача надходило клопотання про відкладення розгляду справи із покликанням на неможливість прибути у зв`язку з участю у розгляді іншої справи (докази поважності причини неможливості прибути у судове засідання додаються до апеляційної скарги та про такі докази повідомлявся суд першої інстанції).

Окрім того, вважає, що суд першої інстанції, визнаючи явку обов`язковою явку позивача, належним чином не повідомляв позивача про дату та час розгляду справи, зокрема про назначене на 07 травня 2026 року підготовче судове засідання.

З покликанням на судову практику Верховного Суду, вважає, що оскільки у даній справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, а позивач не був належним чином повідомлений про дату та час засідання та на його адресу не скеровувалися відповідні повістки та повідомлення, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Просить ухвалу Буського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом і матеріалами справи встановлено, що в судовому засіданні 09 лютого 2026 року судом задоволено клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи, ухвалено призначити судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання «чи виконано рукописний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в договорі купівлі-продаж майнового паю, покупцем у якому вказано ОСОБА_3 , власноручно ОСОБА_1 чи іншою особою?».

При цьому, із врахуванням правової позиції Львівського апеляційного суду у даній справі, судом першої інстанції визнано обов`язковою явку позивача з метою відібрання експериментальних зразків підпису останнього, а підготовче судове засідання було призначено на 10 березня 2026 року.

В підготовче судове засідання 10 березня 2026 року позивач не з`явився, розгляд справи було відкладено на 14.30 год. 07 травня 2026 року.

07 травня 2026 року від представника ОСОБА_3 адвоката Козія Т.В. надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що залишення позовної заяви без розгляду не порушує права та інтереси, як позивача так і відповідача, а тому пред`явлений позов слід залишити без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в підготовче судове засідання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку неявки в судове засідання позивача є: повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; повідомлення позивача про судове засідання належним чином; відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналогічний висновок неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 31 серпня 2021 у справі № 570/5535/17 та від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

У справі, яка переглядається, у підготовчі судові засідання, призначені на 10 березня 2026 року та 07 травня 2026 року, позивач та його представник не з`явилися.

Позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23)).

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах даної справи містяться докази направлення судової повістки позивачу про виклик його в судове засідання призначене на 07 травня 2026 року засобами поштового зв`язку.

Однак, відсутні докази отримання (вручення) ОСОБА_1 судової повістки.

Таким чином, позивач не був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 07 травня 2026 року, тобто у суду були відсутні передбачені процесуальним законом підстави для залишення позову без розгляду.

Тому висновок суду першої інстанції про належне повідомлення позивача про час і місце судового засідання є необґрунтованим.

Колегія суддів, враховуючи дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону, дійшла до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Однак, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на практику Верховного Суду, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання є помилковими.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України від 29 червня 2023 року №3200-IX, який набрав чинності 21 липня 2023 року, до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України були внесені зміни щодо залишення позову без розгляду в тому числі у разі повторної неявки позивача у підготовче засідання.

Відповідно до частини шостої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, наявні підстави для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 07 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.