Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №461/9812/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/9812/25 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/1779/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Лубоцької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту №М32.00300.011554190 від 21.01.2025 року в розмірі 248087,17 грн. та судовий збір у розмірі 2977,05 грн.

Заочним рішенням Галицький районний суд міста Львова від 23 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за генеральним кредитним договором №М32.00300.011554190 від 21.01.2025 року в сумі 248087,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2977,05 грн. судового збору.

23 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року у справі № 461/9812/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, строком на 48 місяців, з щомісячною оплатою по 5000, 00 грн.

Заява вмотивована тим, що на момент звернення із заявою час відповідач перебував у скрутному матеріальну становищі. Вказував, що його місячний дохід становить близько 30 000,00 гривень на місяць, а також на його утриманні перебуває дружина, яка перебуває у стані вагітності. Зазначені і обставини та несприятливе фінансове становище Відповідача ускладнює виконання рішення суду, просив клопотання задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 248 087.17 грн терміном на 12 місяців шляхом виплати щомісячного платежу рівними частинами по 20673.93 грн до 25 числі поточного місяця.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що при визначенні розміру щомісячного платежу судом не враховано його реальне матеріальне становище, оскільки його щомісячний дохід становить близько 18 000 грн, а додаткові виплати, пов`язані з виконанням службових обов`язків під час воєнного стану є нестабільними, відтак визначений розмір щомісячного платежу перевищує його гарантований дохід, що унеможливлює виконання встановленого судом графіку платежів.

Зазначає, що є учасником бойових дій та продовжує виконувати службові обов`язки в умовах воєнного стану, що впливає на його матеріальне становище та можливість стабільного планування доходу.

Крім того, не враховано його сімейний стан, а саме те, що його дружина перебуває у стані вагітності, що потребує додаткових витрат.

Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року в частині визначення строку та порядку розстрочення виконання рішення суду та ухвалити нову ухвалу, якою розстрочити виконання рішення суду строком на 48 місяців із щомісячною сплатою 5000 грн або визначити інший розумний строк та розмір щомісячного платежу з урахуванням його матеріального стану.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому його неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Лубоцької Н.І на заеречення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом і матеріалами справи встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року позов задоволено задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за генеральним кредитним договором №М32.00300.011554190 від 21 січня 2025 року в сумі 248087,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2977,05 грн. судового збору.

Рішення оскаржено не було та набрало законної сили 25 березня 2026 року.

З відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний 2026 рік ОСОБА_2 отримав дохід у розмірі 119 940,14 грн.

Відповідно до даних обмінної карти №80, дружина заявника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у стані вагітності.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, а тому суд вважав за можливе відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з дня ухвалення такого рішення, що не суперечитиме вимогам ст.435 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), установити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Норми ч. 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Отже, закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Також під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення до суду першої інстанції, ОСОБА_1 просив розстрочити виконання заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 48 місяців з щомісячною сплатою 5 000 грн.

Заяву обгрунтовував тим, що він перебуває у скрутному матеріальну становищі, його місячний дохід становить близько 30 000,00 гривень на місяць, а також на його утриманні перебуває дружина, яка перебуває у стані вагітності.

Відповідно до частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Наведена норма має імперативний характер та не передбачає жодних винятків щодо можливості встановлення судом більш тривалого строку розстрочки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 листопада 2024 року у справі № 824/111/22 та від 06 лютого 2025 року у справі № 824/45/22, у яких зазначено, що розстрочення виконання судового рішення допускається лише за наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють його виконання, однак у будь-якому випадку строк розстрочки не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року, а саме, розстрочити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року терміном на 12 місяців, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами по 20 673 гривні 93 копійки до 25 числа поточного місяця, враховуючи, що частина 5 статті 435 ЦПК України містить імперативну вимогу про неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, яка не підлягає двоякому тлумаченню.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір щомісячного платежу не відповідає матеріальному становищу заявника, як і посилання апелянта на статус учасника бойових дій та проходження військової служби в умовах воєнного стануне спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – – залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 квітня 2026 року – – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.