Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №463/5076/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/5076/26 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/2152/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» – Дубіцького В.П.,

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2026 року у справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 – Булат Нелі Олегівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2026 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», а також будь-яким іншим органам, підприємствам, установам та організаціям за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснювати заходи та вчиняти дії щодо припинення/відключення газопостачання та послуг розподілу/постачання природного газу до житлового будинку ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ) до набрання рішенням суду по справі законної сили.

Заяву мотивувала тим, що позивач має намір звернутися до Личаківського районного суду міста Львів з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення від 23лютого 2026 року, яким було задоволено Акт про порушення №АП-ЛФ/100-1894-25 від 23 червня 2025 року.

28 липня 2025 року відбулося засідання Комісії з розгляду актів про порушення (Надалі — Комісія), на якому розглядали Акт про порушення № ЛФ/100 1894-25 від 23 червня 2025 року. Згодом, 23 лютого 2026 року, відбулося чергове засідання Комісії, на якому розглянули Акт про порушення № АП-ЛФ/100-1894-25. На підставі прийнятого рішення Позивачу було нараховано до сплати 93 191,36 грн. Позивач вважає дії Відповідача незаконними, а рішення Комісії таким, що підлягає скасуванню. Висновки про «втручання» базуються на припущеннях, а виявлене пофарбування лічильника не є причиною виникнення необлікованого (недорахованого) об`єму природного газу. У зв`язку з наведеним вище просить заяву задоволити.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2026 року у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 – Булат Нелі Олегівни про забезпечення позову до подання позовної заяви– відмовлено.

Вищезазначену ухвалу оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що доводи заяви «ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливого припинення газопостачання».

Наголошує, що у додатках до справи було прикріплене Повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу від 09 березня 2026 року. У повідомленні було зазначено, що якщо заборгованість у сумі 93 191, 36 грн не буде погашена в строк до 20 березнчя 2026 року споживач зобов`язаний самостійно припинити споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим(-и) приладом(-ами) та надати безперешкодний доступ працівникам ЛФ ТОВ “Газорозподільні мережі України” для здійснення заходів з припинення газопостачання до об`єкта Позивача.

Крім того відповідно до підп. 1 та 9 п.1 Глави 7 Розділу VI Кодексу

ГРС Оператор ГРМ має пряме право припинити розподіл газу у разі несвоєчасної

оплати або наявності заборгованості за несанкціонований відбір.

Таким чином, зазначає, що загроза не є гіпотетичною, а є реальною та підтвердженою

документально.

Щодо «значного проміжку часу» з лютого по травен, про які вказував суд першої інстанції, зазначає що протягом трьох місяців з моменту прийняття рішення комісією 23 лютого 2026 року, позивач перебувала під постійним психоемоційним та фінансовим тиском через усвідомлення несправедливого нарахування боргу у розмірі 93 191,36 грн та загрозиприпинення газопостачання.

Наголошує, що Комісія прийняла рішення 23 лютого 2026 року щодо боргу у розмірі 93 191,36 грн, після чого позивач перебував під постійним психоемоційним тиском через загрозу відключення газу. Через тривалий стрес і дзвінки представників відповідача 12 травня 2026 року позивачку госпіталізували з ішемічним інсультом.

Вважає, що у разі припинення газопостачання Позивачу виникне необхідність звернення до суду з новими позовними вимогами щодо відновлення газопостачання та захисту порушених прав, що призведе до додаткових судових спорів і суттєво ускладнить ефективне виконання майбутнього рішення суду у цій справі.

Просить ухвалу Личаківського районного суду міста Львів від 29.05.2026

рокускасувати та прийняти постанову, якою вжити заходи забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» – Дубіцького В.П. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що наведені у заяві доводи не підтверджують існування реальної та безпосередньої загрози порушення прав заявника чи утруднення виконання можливого рішення суду, а ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливого припинення газопостачання у майбутньому.

Крім того, заявником не доведено, яким саме чином невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у даній справі, враховуючи зміст запланованих позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої та четвертої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина перша, друга статті 149 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 3, 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вимогою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Вказане вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2020 у справі № 381/4019/18.

Не погоджуючись з ухвалою суду, заявник в апеляційній скарзі наголошує, що у додатках до справи було прикріплене Повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу від 09 березня 2026 року. У повідомленні було зазначено, що якщо заборгованість у сумі 93 191, 36 грн не буде погашена в строк до 20 ббберезня 2026 року споживач зобов`язаний самостійно припинити споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим(-и) приладом(-ами) та надати безперешкодний доступ працівникам ЛФ ТОВ “Газорозподільні мережі України” для здійснення заходів з припинення газопостачання до об`єкта Позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 02 травня 2018 року у справі № 456/3838/16-ц, зазначив, що попередження про можливе відключення від газопостачання у разі непогашення заборгованості не встановлює для позивача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити заборгованість, що є різновидом претензії, а викладені позивачем доводи не дають підстав вважати, що обраний нею спосіб захисту відповідає закону, оскільки жодних її прав у даному випадку відповідачем порушено не було.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, на момент її пред`явлення, майбутній спір мав стосуватися визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення від 23 лютого 2026 року, яким було задоволено Акт про порушення №АП-ЛФ/100-1894-25 від 23 червня 2025 року.

Підставами подання заяви про забезпечення позову є припущення заявника, що відповідач має реальну можливість відключити останню від газопостачання за час розгляду справи в суді.

Самі по собі побоювання позивача, про які йдеться в заяві, не свідчать про наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Тому суд першої інстанції цілком правильно вважав, що наведені у заяві доводи не підтверджують існування реальної та безпосередньої загрози порушення прав заявника чи утруднення виконання можливого рішення суду, а ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливого припинення газопостачання у майбутньому.

Крім того, варто зазначити, що за умовами п. 5.7. Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15 травня 2015 року, Оператор ГРМ має право відключити від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків у випадках: наявності витоків газу; несправності автоматики безпеки; несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; не забезпечення власником технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави; невідповідності системи газопостачання житлово будинку проектній та виконавчо-технічній документації.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.