Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №560/18711/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18711/25

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про розшук, порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та зверненні до органів Національної поліції для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати відповідача закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про розшук, порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов`язати відповідача направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Зазначає, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що 06.10.2025 сформував електронний військово-обліковий документ через застосунок «Резерв+», у якому відображено відмітку «Порушення правил військового обліку», причину розшуку - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дату початку розшуку - 13.07.2025.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася, а докази вручення повістки або інші матеріали адміністративної справи відповідач не надав.

Позивач також посилається на розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформовані 05.08.2025, згідно з якими в розділі «Правопорушення» зазначено: «Дані в цьому реєстрі відсутні».

Крім того, позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявами про надання доказів у справі про адміністративне правопорушення: 10.10.2025 - електронною поштою, а 19.10.2025 - поштовим відправленням.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У військово-обліковому документі позивача зазначено номер у реєстрі «Оберіг» - 120520239326602800203.

Наявний у матеріалах справи, електронний військово-обліковий документ позивача сформований 06.10.2025 о 12:01.

У ньому відображено відмітку «Порушення правил військового обліку», зазначено причину розшуку - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», а також дату початку розшуку - 13.07.2025.

З розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 05.08.2025 о 10:05, вбачається, що позивач має категорію обліку «військовозобов`язаний», перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а дата взяття на облік - 23.02.2024.

У цих розширених даних у розділі «Правопорушення» зазначено: «Дані в цьому реєстрі відсутні».

Водночас, суд враховує, що ці розширені дані сформовані 05.08.2025, тобто до дати, яку відповідач у листі назвав датою формування електронної адміністративної справи № F2639195, - 17.08.2025.

Тому цей доказ підтверджує відсутність відомостей про правопорушення саме станом на 05.08.2025, але сам по собі не спростовує того, що після цієї дати відповідач міг сформувати або ініціювати формування інших відомостей у Реєстрі.

10.10.2025 позивач направив на офіційну електронну адресу відповідача заяву про надання доказів у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.

19.10.2025 позивач також направив аналогічну заяву поштовим відправленням.

Із заяв позивача вбачається, що він просив надати докази у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, оскільки в електронному військово-обліковому документі відображалася інформація про розшук з 13.07.2025 для складання протоколу через неприбуття за повісткою.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач повідомив позивача, що протокол про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1, 211 КУпАП щодо ОСОБА_1 не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася.

У цьому ж листі відповідач зазначив, що внесення відомостей до Реєстру у частині порушення позивачем вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не суперечить вимогам закону; з 13.07.2025 позивач підлягає доставленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП; адміністративна справа № F2639195 сформована в електронному вигляді в Реєстрі 17.08.2025.

Водночас, відповідач не надав суду, а матеріали справи не містять: копії повістки, за якою ОСОБА_1 мав прибути до ТЦК та СП; доказів належного вручення позивачу такої повістки; доказів про отримання позивачем виклику; доказів неприбуття позивача без поважних причин; матеріалів адміністративної справи № F2639195; постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення; звернення відповідача до органів Національної поліції для адміністративного затримання та доставлення позивача; доказів електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів і єдиною інформаційною системою МВС щодо позивача; відповіді чи іншої інформації органів Національної поліції про отримання такого звернення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2025 у справі № 520/32557/23 зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є, зокрема, пов`язаність мотивів із конкретними нормами права, правова оцінка фактичних обставин і відповідність висновків фактичним обставинам.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Верховний Суд також у постанові від 13.03.2019 у справі № 813/4017/17 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на обставини, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), nериторіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до статей 283, 284 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

За статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно із частиною першою статті 6 цього Закону, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини третьої статті 6 цього Закону, особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Пункт 79 Порядку № 1487 встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє дії суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням тих фактичних і правових підстав, які існували на момент вчинення оскаржуваних дій.

Суд не може замінювати мотиви суб`єкта владних повноважень новими мотивами, які не були покладені ним в основу відповідної дії.

Так, у цій справі з листа відповідача вбачається, що правомірність внесення спірних відомостей відповідач обґрунтовував тим, що позивач порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

Отже, суд перевіряє саме цю фактичну та правову підставу: чи мав відповідач на момент внесення до Реєстру та відображення в електронному військово-обліковому документі спірних відомостей достатні правові та фактичні підстави вважати позивача особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, і чи були підстави для відображення в Реєстрі відомостей про розшук та порушення правил військового обліку.

Так, суд погоджується, що неприбуття військовозобов`язаного за належно врученою повісткою може мати правове значення для вирішення питання про наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Водночас, суд виходить з того, що для правомірності відповідних дій відповідач повинен довести щонайменше: факт існування повістки на ім`я позивача; належне повідомлення позивача про дату, час і місце виклику; наявність підтвердних документів про отримання позивачем виклику; факт неприбуття позивача за викликом; відсутність поважних причин неприбуття; наявність процесуального рішення або матеріалів, які підтверджують правову підставу для внесення до Реєстру та відображення в електронному військово-обліковому документі спірних відомостей.

Однак у цій справі відповідач таких доказів суду не надав.

Навпаки, відповідач сам повідомив позивача, що протокол про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1, 211 КУпАП щодо ОСОБА_1 не складався, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносилася.

Одночасно суд звертає увагу, що відсутність протоколу сама по собі не завжди є безумовною підставою для висновку про протиправність дій ТЦК та СП, оскільки частина п`ята статті 258 КУпАП передбачає випадки, коли протокол за статтями 210, 210-1 КУпАП в особливий період не складається.

Однак застосування такої процедури можливе лише за наявності передбачених законом умов, зокрема належного повідомлення особи про дату, час і місце виклику та наявності підтвердних документів про отримання особою виклику.

У той же час, у цій справі відповідач не надав суду ані повістки, ані доказів її вручення позивачу, ані підтвердних документів про отримання позивачем виклику.

Тому посилання відповідача на частину третю статті 210-1 КУпАП і абзац другий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підтверджене належними та допустимими доказами.

Крім того, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачає внесення до Реєстру відомостей саме про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням реквізитів протоколу та/або постанови.

У цій справі протокол і постанова щодо позивача відсутні, що підтверджено самим відповідачем.

Разом з тим, навіть якщо розглядати спірні відомості не як відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, а як службову інформацію про розшук або про наявність ознак порушення правил військового обліку, відповідач однаково мав довести фактичну та правову підставу такого запису.

Зокрема, відповідач мав надати докази належного виклику позивача, отримання ним повістки, неприбуття без поважних причин, а також матеріали адміністративної справи або інші документи, на підставі яких сформовано відповідні відомості.

Таких доказів відповідачем суду не надано.

З огляду на частину третю статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», орган ведення Реєстру не має права збирати, вносити та зберігати відомості, не передбачені цим Законом.

Тому внесення або відображення щодо позивача відомостей про порушення правил військового обліку та розшук без належного підтвердження фактичної і правової підстави таких відомостей не відповідає вимогам закону.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25 звернув увагу, що у спорах щодо військово-облікових відомостей суди повинні встановлювати фактичну та правову підставу відповідного запису, а також досліджувати документи, на підставі яких такий запис внесено.

Суд вказує на те, що хоча зазначена постанова стосується іншого предмета спору, її висновок щодо необхідності встановлення фактичної та правової підстави військово-облікового запису є релевантним для цієї справи.

У цій справі відповідач не надав документів, на підставі яких внесено до Реєстру або відображено в електронному військово-обліковому документі спірні відомості про розшук і порушення правил військового обліку.

Тому суд доходить висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук і порушення правил військового обліку ОСОБА_1 у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП, із датою початку розшуку 13.07.2025, є протиправними.

Щодо вимоги про зобов`язання виключити відомості з Реєстру, то суд зазначає про таке.

Оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про розшук і порушення правил військового обліку позивачем, ефективним способом поновлення порушеного права є зобов`язання відповідача виключити такі відомості з Реєстру.

Саме такий спосіб захисту відповідає характеру порушення, оскільки наявність спірних відомостей у Реєстрі та їх відображення в електронному військово-обліковому документі створює для позивача несприятливі правові наслідки.

Із приводу вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд вказує на таке.

Позивач просить зобов`язати відповідача закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.

Так, із листа відповідача вбачається, що адміністративна справа № F2639195 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210-1 КУпАП, сформована в електронному вигляді в Реєстрі 17.08.2025.

Водночас, у цьому ж листі відповідач зазначив, що з 13.07.2025 позивач підлягає доставленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Суд звертає увагу, що дата 13.07.2025 також відображена в електронному військово-обліковому документі як дата початку розшуку.

Відповідач не надав суду доказів іншої дати виявлення адміністративного правопорушення, а у власному листі та у військово-обліковому документі пов`язав початок розшуку саме з 13.07.2025.

Тому суд виходить із цієї дати як із дати, з якою відповідач пов`язував виявлення відповідного правопорушення та виникнення підстав для доставлення позивача.

Водночас, за змістом частини дев`ятої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, вчинене в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, тримісячний строк з дня, який відповідач фактично визначив як дату початку розшуку та дату, з якою він пов`язав підстави доставлення позивача, сплив 13.10.2025.

Станом на дату листа відповідача - 20.10.2025 - постанова про накладення адміністративного стягнення щодо позивача не була винесена, що підтверджується самим відповідачем.

За таких обставин, на момент складення і підписання відповідачем листа № 12659 від 20.10.2025 існували підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Відповідно до змісту статті 284 КУпАП, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважений орган або посадова особа приймає постанову, зокрема постанову про закриття справи.

З огляду на сплив строку накладення адміністративного стягнення відповідач не має альтернативного правомірного варіанту поведінки, окрім закриття справи про адміністративне правопорушення № F2639195.

Тому зобов`язання відповідача закрити цю справу не є втручанням у дискреційні повноваження, а є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Щодо вимог, пов`язаних зі зверненням відповідача до органів Національної поліції, то суд виходить із такого.

Позивач також просить визнати протиправними дії відповідача в частині звернення до органів Національної поліції для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зобов`язати відповідача направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення позивача.

При цьому, суд встановив, що в електронному військово-обліковому документі позивача відображено відомості про розшук із датою початку 13.07.2025.

Також у листі відповідача зазначено, що з 13.07.2025 позивач підлягає доставленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 як особа, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Водночас, ці документи не підтверджують самого факту направлення відповідачем звернення до органів Національної поліції у порядку, передбаченому абзацом третім пункту 56 та пунктом 79 Порядку № 1487.

У матеріалах справи відсутні: звернення відповідача до органів Національної поліції; його унікальний вихідний номер; кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;

докази електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та єдиною інформаційною системою МВС; докази отримання такого звернення органом Національної поліції; відповідь чи інша інформація Національної поліції щодо позивача.

Тому суд не має підстав встановити факт вчинення відповідачем дії, яка полягає саме у зверненні до органів Національної поліції для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Визнання протиправною дії, факт вчинення якої не доведений належними та допустимими доказами, суперечило б вимогам статей 72, 73, 74, 76, 77, 90 КАС України.

З цієї ж підстави не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для розшуку, адміністративного затримання та доставлення позивача.

Порядок № 1487 передбачає направлення такого повідомлення щодо осіб, стосовно яких раніше надсилалося звернення до органів Національної поліції.

Оскільки факт направлення такого звернення у цій справі не встановлений, суд не має підстав покладати на відповідача обов`язок направити повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення.

Отже, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідач не довів правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук і порушення правил військового обліку ОСОБА_1 у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП.

Матеріали справи не містять доказів належного вручення позивачу повістки, доказів про отримання ним виклику, доказів неприбуття без поважних причин, матеріалів адміністративної справи, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або інших документів, які могли б бути належною підставою для внесення до Реєстру та відображення в електронному військово-обліковому документі спірних відомостей.

Разом з тим, факт звернення відповідача до органів Національної поліції для адміністративного затримання та доставлення позивача матеріалами справи не підтверджено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат у цій справі, то суд зазначає про таке.

Позов у цій справі подано через систему «Електронний суд».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява подається до суду.

За підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні процесуального документа в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028 грн.

Отже, розмір судового збору за подання цього позову становить: 3028 грн х 0,4 х 0,8 = 968,96 грн.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Суд враховує, що заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою єдиним предметом спору - правомірністю внесення до Реєстру та відображення в електронному військово-обліковому документі відомостей про розшук і порушення правил військового обліку.

Вимоги про виключення даних із Реєстру та закриття справи про адміністративне правопорушення є способом поновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 у справі № 280/5706/25 зазначив, що при визначенні кількості немайнових вимог суд має виходити не з формального підрахунку пунктів прохальної частини, а з характеру вимог, їх самостійності та взаємозв`язку; похідні вимоги, які випливають із основної та спрямовані на поновлення порушеного права, не підлягають штучному дробленню для цілей обчислення судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, суд враховує, що відмова у цій справі стосується вимог, які не становили самостійного предмета сплати судового збору, а основні вимоги щодо протиправності внесення спірних відомостей та поновлення порушеного права підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 968, 96 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук і порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , із датою початку розшуку - 13.07.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про розшук і порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , із датою початку розшуку - 13.07.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 закрити справу про адміністративне правопорушення № F2639195 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сформовану 17.08.2025 в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом прийняття постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Є.В. Печений