Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №520/12409/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р. №520/12409/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Салтівський відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Салтівський відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:

1) Визнати протиправними дії ГУ ДМС у Харківській області щодо відмови в задоволенні клопотання за заявою Балог (Центерадзе, Мардасові) Джоні «Про оформлення, набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 27.02.2026.

2) Зобов`язати ГУ ДМС у Харківській області прийняти рішення про задоволення клопотання за заявою ОСОБА_2 «Про оформлення, набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 15.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 18.01.2001 року “Про громадянство України”, як особа, бабуся якої народилася на території України до 24.08.1991 року, проте ГУ ДМС у Харківській області прийняло рішення про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_1 про набуття громадянства України.

IІ. Виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20.05.2026 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 20.05.2026 суд залишив без задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи за участю представника позивача по справі.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.01.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тбілісі, гр. Республіки Грузія, подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 18.01.2001 року “Про громадянство України”, як особа, бабуся якої народилася на території України до 24.08.1991 року.

27.02.2026 року ГУ ДМС у Харківській області прийняло рішення про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_1 про набуття громадянства України.

Вказане рішення ДМС обґрунтовує наступним: відповідно до частини 7 статті 8 Закону, громадянство України за територіальним походженням не може набути особа, яка відповідно до частини восьмої статті 9 Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 9 цього закону), а також особа, стосовно якої рішення про оформлення громадянства України скасовано на підставі 21 цього Закону. Частиною восьмою статті 9 Закону передбачено, що до громадянства України не приймається особа, яка вчинила на території іншої держави діяння, що визнане Кримінальним кодексом України тяжким, або особливо тяжким злочином. Статтею 12 Кримінального кодексу України зазначено, що тяжким злочином є передбачене цим кодексом діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія або бездіядльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних доходів громадян, або позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Санкцією статті 201-4 Кримінального кодексу України передбачено позбавлення волі на строк до одинадцяти років. Пунктом 120 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та визнання прийнятих рішень, який затверджено Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство” (далі Порядок) передбачені умови за якими особа не набуває громадянство України. Однією з умов є вчинення на території іншої держави діяння, що визнано Кримінальним Кодексом України тяжким або особливо тяжким злочином. Під час опрацювання матеріалів справи було встановлено, що за обліками Генерального Секритаріату Інтерполу зазначена особа перебуває в міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції. Санкція статті закону передбачає максимальний строк покарання 10 років. Закон, що охоплює правопорушення: “Організоване зберігання тютюнових виробів, вичнене у злочинній змові та організована контрабанда тютюнових виробів .” З урахуванням зазначеного, та те що заявником не виконані умови щодо набуття громадянства України, керуючись пунктом 120 Порядку у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовити, про що повідомити Салтівський відділ ГУ ДМС у Харківській області, до якого була подана заява.

Позивач, вважаючи дії ГУ ДМС у Харківській області протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III.

Згідно визначення термінів, що наведене в статті 1 Закону України «Про громадянство України», зокрема:

громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;

особа - фізична особа;

громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;

іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про громадянство України», питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначені підстави набуття громадянства України.

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Стаття 8 Закону України «Про громадянство України» регламентує питання набуття громадянства України за територіальним походженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» громадянство України за територіальним походженням не може набути особа, яка відповідно до частини восьмої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 9 цього Закону), а також особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» до громадянства України не приймається особа: 1) яка засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 2) яка вчинила на території іншої держави діяння, що визнане Кримінальним кодексом України тяжким або особливо тяжким злочином; 3) яка своїми протиправними діями створює/створювала загрозу національній безпеці України в розумінні Закону України "Про національну безпеку України".

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

У відповідності з п. 1 розд. І Порядку №215, для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства.

Як передбачено пунктом 2 розд. І Порядку №215, заяви про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, оформлюються на ім`я керівника територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи.

Згідно з п. 3 розд. І Порядку №215, заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Розділ ІІ Порядку №215 визначає документи, що подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, а також виходу з громадянства України.

Відповідно до пункту 31 розд. ІІ Порядку №215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра якої постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:

а) документ, що підтверджує факт постійного проживання рідних (повнорідних та неповнорідних) брата чи сестри заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;

б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з рідними (повнорідними та неповнорідними) братом чи сестрою, які постійно проживали на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Підпунктами "а" - "в" пункту 24 Порядку № 215 передбачені такі документи:

а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Згідно пункту 93 розд. IV Порядку №215, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.

Згідно з пунктом 94 розд. IV Порядку №215, територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України.

Відповідно до пункту 95 розд. IV Порядку №215, рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Згідно з пунктом 120 Порядку №215 працівник територіального органу Державної міграційної служби України перевіряє повноту документів, поданих заявником, відповідність їх оформлення вимогам законодавства України, підтвердження ними наявності фактів, із якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, підтвердження документами виконання умов набуття громадянства України, а також відсутність підстав, за наявності яких у випадках, передбачених Законом, особа не набуває громадянство України, зокрема перевіряє законність надання дозволу на імміграцію, видачі посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання, проводить перевірки за даними інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, отримує інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави.

З метою перевірки підстав, за наявності яких особа не набуває громадянство України (якщо особа: засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) із урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; вчинила на території іншої держави діяння, що визнане Кримінальним кодексом України тяжким або особливо тяжким злочином; своїми протиправними діями створює/створювала загрозу національній безпеці України в розумінні Закону України "Про національну безпеку України"), територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніше ніж у тижневий строк із дня надходження документів здійснює такі заходи:

безпосередньо отримує інформацію про заявника із банків даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, а в разі необхідності отримання додаткової інформації про особу - надсилає письмовий запит до територіальних органів Національної поліції України;

надсилає запит до Міністерства внутрішніх справ України для перевірки відомостей про заявника за даними інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, у порядку електронної інформаційної взаємодії;

надсилає письмовий запит разом із копіями заяви та поданих документів до регіональних органів Служби безпеки України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про громадянство України», рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про громадянство України», дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що відповідач за результатами розгляду його заяви від 15.01.2026 щодо оформлення набуття громадянства України, прийняв рішення від 27.02.2026 про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_1 про набуття громадянства України.

Позивач вважає, що має право на набуття за територіальним походженням громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», а тому відмова відповідача є протиправною.

Як встановлено судом та матеріалами справи, рішення ГУ ДМС України в Харківській області про відмову у набутті громадянства України за територіальним походженням ґрунтується на вимогах Закону України «Про громадянство України» та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України. Підставами для відмови стали: особа перебуває в міжнародному розшуку за лінією Інтерполу з метою арешту та екстрадиції; їй інкримінується вчинення за кордоном діяння, яке за своїм змістом відповідає тяжкому або особливо тяжкому злочину за законодавством України, оскільки санкція аналогічної статті Кримінального кодексу України (стаття 201-4 КК України) передбачає покарання до 11 років позбавлення волі; відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про громадянство України» особи, які вчинили за межами України діяння, що визнається в Україні тяжким або особливо тяжким злочином, не можуть бути прийняті до громадянства України, а згідно з частиною сьомою статті 8 не можуть набути громадянство і за територіальним походженням.

Судом встановлено, що позивач не виконав передбачених законом умов для набуття громадянства України за територіальним походженням, у зв`язку з чим відмова ГУ ДМС України в Харківській області у задоволенні заяви позивача була прийнята правомірно, що передбачено Законом України «Про громадянство України» та пунктом 120 Порядку.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача оформити ОСОБА_1 набуття громадянства України відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" за територіальним походженням, відсутні.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Приписами статті 139 КАС України позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, повернення судових витрат не передбачено.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Салтівський відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Державна міграційна служба України в Харківській області, місце знаходження: вул. Римарська 24, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 37764460.

Третя особа Салтівський відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, місце знаходження: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 25-а, 61054, ЄДРПОУ 37764460.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.07.2026

Суддя О.В. Пасечнік