Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №520/10180/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р. №520/10180/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Пасечнік, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 24.08.2024 по 30.09.2024.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 24.08.2024 по 30.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії Військової частині НОМЕР_1 , які полягають у не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини за період з 24.08.2024 по 30.09.2024.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.

IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Позивач, старший солдат ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-номера обслуги відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки.

24.08.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кремінне рф позивач отримав мінно-вибухову травму, пов`язану із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1687/3/7319 від 31.08.2024.

Після отримання поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» у період з 24.08.2024 по 30.08.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2936.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №535 від 29.08.2024, за результатами медичного огляду ВЛК встановлено, що травма позивача класифікується як легка відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370, а також визначено потребу у наданні позивачу відпустки для лікування після поранення строком на 30 календарних днів.

У подальшому, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.07.2025 №2025-0731-1458-4765-3, зазначено, що травма позивача відноситься до тяжких, а також встановлено причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду із позовом щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у збільшеному до 100000 гривень розмірі за період лікування та перебування у відпустці після поранення, а також про зобов`язання здійснити відповідні нарахування та виплати.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2,3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Згідно пункту 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, а саме щомісячні основні та додаткові види, виплачуються в поточному місяці за минулий.

Згідно пункту 9 розділу XXXIV Порядку виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

За пунктом 10 розділу XXXIV накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 17 Розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Абзацом 5 пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Так, як вже було зазначено судом, у даній справі спірним є питання щодо наявності чи відсутності протиправної бездіяльності з боку військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн щомісячно, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», за період з 24.08.2024 по 30.08.2026, під час стаціонарного лікування, пов?язаного з отриманням поранення (контузії, травми, каліцтва), що виникло внаслідок участі у бойових діях, перебування в районах ведення бойових дій та виконання обов?язків із захисту Батьківщини, та щодо наявності права в позивача на отримання додаткової винагороди за вказаний період.

Як встановлено судом з матеріалів справи, у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» у період з 24.08.2024 по 30.08.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №2936, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним з захистом Батьківщини.

Відповідач згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву не заперечував право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 100 000,00 грн за періоди знаходження позивача на стаціонарному лікуванні у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» у період з 24.08.2024 по 30.08.2024.

Так, з аналізу наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу додаткову винагороду в збільшеному розмірі до 100000,00 грн у зв`язку з перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок отримання поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, за період: у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» у період з 24.08.2024 по 30.08.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами відносно позивача.

Нездійснення позивачу виплати додаткової винагороди за період знаходження на стаціонарному лікуванні у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» у період з 24.08.2024 по 30.08.2024, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача.

Отже, позовні вимоги в частині виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період: з 24.08.2024 по 30.08.2024 підлягають задоволенню.

Щодо виплати позивачу додаткової винагороди в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 31.08.2024 по 30.09.2024 суд зазначає таке.

Так, виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №535 від 29.08.2024, за результатами медичного огляду ВЛК встановлено, що травма позивача класифікується як легка відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370.

Також зазначено, що останній потребує відпустки на лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.

Разом з тим, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0731-1458-4765-3 від 30.07.2025, за результатами медичного огляду ВЛК встановлено, що травма позивача класифікується як тяжка відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370.

Ураховуючи те, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №535 від 29.08.2024, за результатами медичного огляду ВЛК встановлено, що позивач потребує відпустки на лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів, та відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0731-1458-4765-3 від 30.07.2025 травма позивача відноситься до тяжких, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування у відпустці після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії у період з 31.08.2024 по 30.09.2024 .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вище викладене, суд, виходячи за межі позовних вимог, для ефективного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 24.08.2024 по 30.09.2024 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 24.08.2024 по 30.09.2024.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат здійснюється за статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 24.08.2024 по 30.09.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 24.08.2024 по 30.09.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження, м. Харків, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м. Харків та Харківської області, рішення у повному обсязі складено та підписано 31.07.2026.

Суддя Ольга ПАСЕЧНІК