Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №520/17884/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р. №520/17884/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18002, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 056750012700 від 24.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, 16.02.1993 по 16.09.1993, 11.10.1993 по 17.07.1995, 13.11.1995 по 30.11.1995, 01.07.2002 по 01.04.2003, 01.07.2004 по 25.08.2007 та з 03.09.2007 по 10.04.2011 та призначити пенсію за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, 16.02.1993 по 16.09.1993, 11.10.1993 по 17.07.1995, 13.11.1995 по 30.11.1995, 01.07.2002 по 01.04.2003, 01.07.2004 по 25.08.2007 та з 03.09.2007 по 10.04.2011.

Вважає, що оскільки на неї не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, вона не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року по справі відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідач, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 16.02.2026 року звернувся до управління Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення № 056750012700 від 24.02.2026, яким позивачу відмовлено у призначенні пеннсії за віком в за`язку з відсутністю загального стажу *(30 років).

Підставою для відмови в рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на підставі наданих документів:3 02.04.1990 по 01.08.1990, запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; - з 11.10.1993 по 17.07.1995, відсутня інформація про реорганізацію підприємства ; - 3 13.11.1995 по 30.11.1995 , відсутні накази на прийняття та звільнення; - не зараховано періоди за час роботи на території російської федерації з 16.02.1993 по 16.09.1993, з 01.07.2002 по 01.04.2003 та з 03.09.2007 по 10.04.2011, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила виконання зобов?язань відповідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 3 19 червня 2023 року Україна припинила участь у зазначеній Угоді; - період роботи з 01.07.2004 по 25.08.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків;

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Матеріалами справи підтверджується, що

ОСОБА_1 надав відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_2 , яка містить записи про періоди роботи позивача, зокрема, щодо спірних періодів: в районах Крайньої Півночі на «Второе Сургутское МЦС «Запсибнефтехимонтаж» (мовою оригіналу) з 02.04.1990 р. по 01.08.1990 р.(00 років 04 місяці 00 днів); 02.04.1990 р. прийнятий монтажником по 3 розряду на дільницях № 2 в порядку переведення по вахтовому методу згідно наказу № 27/л від 02.04.1990 р. (запис № 6 в трудовій книжці); 01.08.1990 р. звільнений за ст. 29 п. 1 КЗОТ за згодою сторін згідно наказу № 42/л від 15.05.1990 р. (запис № 7 в трудовій книжці); на Державному союзному тресті «Ураленергомонтаж» вахтова монтажна дільниця з 16.02.1993 р. по 16.09.1993 р. (00 років 07 місяців 01 день): 16.02.1993 р. прийнятий монтажником технологічних трубопроводів 4 розряду для роботи вахтовим методом згідно наказу № 93к від 16.02.1993 р. (запис № 16 в трудовій книжці); 16.09.1993 р. звільнений за ст. 31 КЗОТ РФ за власним бажанням згідно наказу № 485к від 16.09.1993 р. (запис № 17 в трудовій книжці); на АО ХМПП «Електроюжмонтаж» з 11.10.1993 р. по 17.07.1995 р. (01 рік 09 місяців 07 днів): 11.10.1993 р. прийнятий електромонтажником 4 розряду згідно наказу № 61/к від 11.10.1993 р. (запис № 18 в трудовій книжці); 01.03.1994 р. присвоєний 5 кваліфікаційний розряд електромонтажника згідно наказу від 01.03.1994 р. (запис № 19 в трудовій книжці); 17.07.1995 р. звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 55/к від 17.07.1995 р. (запис № 20 в трудовій книжці); на ПП «Вишенька» з 13.11.1995 р. по 30.11.1995 р. (00 років 00 місяців 18 днів): 13.11.1995 р. прийнятий слюсарем монтажником (запис № 13 в трудовій книжці); 30.11.1995 р. звільнений по переведенню (запис № 14 в трудовій книжці); на Будівельно-монтажному підприємстві «Теплоенергетик» з 01.07.2002 р. по 01.04.2003 р. (00 років 09 місяців 01 день): 01.07.2002 р. прийнятий електрозварювальником 6 розряду ручної дугової зварки згідно наказу № 63 від 01.07.2002 р. (запис № 25 в трудовій книжці);

01.04.2003 р. звільнений за власним бажанням згідно ст. 80 ТК РФ згідно наказу № 21 від 31.03.2003 р. згідно наказу 21 від 31.03.2003 р. (запис № 26 в трудовій книжці); на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кератекс» з 01.07.2004 р. по 25.08.2007 р. (03 роки 01 місяць 25 днів): 01.07.2004 р. прийнятий електриком 6 розряду згідно наказу № 10 від 01.07.2004 р. (запис № 29 в трудовій книжці);

Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу.

Відповідачем вказано, що до страхового стажу не зараховано з 02.04.1990 по 01.08.1990, запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; - з 11.10.1993 по 17.07.1995, відсутня інформація про реорганізацію підприємства ; - 3 13.11.1995 по 30.11.1995 , відсутні накази на прийняття та звільнення; - не зараховано періоди за час роботи на території російської федерації з 16.02.1993 по 16.09.1993, з 01.07.2002 по 01.04.2003 та з 03.09.2007 по 10.04.2011, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила виконання зобов?язань відповідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 3 19 червня 2023 року Україна припинила участь у зазначеній Угоді; - період роботи з 01.07.2004 по 25.08.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.

У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наявні у справі докази свідчать, що періоди роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, з 11.10.1993 по 17.07.1995; з 13.11.1995 по 30.11.1995 підтверджено записами у трудовій книжці позивача.

Суд наголошує на тому, що всі записи в трудовій книжці виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином, зазначені відповідачем недоліки щодо виправлення не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, з 11.10.1993 по 17.07.1995; з 13.11.1995 по 30.11.1995 для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Щодо періодів за час роботи на території російської федерації з 16.02.1993 по 16.09.1993, з 01.07.2002 по 01.04.2003 та з 03.09.2007 по 10.04.2011, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", ;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відтак, при призначенні пенсій громадянам України застосуванню підлягають: норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на відповідні пенсійні виплати; норми міжнародного договору - у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення.

Отже, при вирішенні питання про призначення пенсії громадянину України уповноважений територіальний орган ПФУ має встановити наявність чинного міжнародного договору України, яким встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення. У разі відсутності такого договору застосуванню підлягають норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на призначення відповідного виду пенсії.

Постановою Верховної ради України №1958-ХІІ від 10 грудня 1991 року було ратифіковано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 8 грудня 1991 року у м. Мінську.

У відповідності до статей 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08.12.1991, високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національної або інших відмінностей рівні права і свободи. Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров`я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов`язань. Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.

Уряди держав - учасниць Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 08.12.1991 року, керуючись статтями 2,4 цієї Угоди, уклали 13.03.1992 року Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на зарахування до страхового стажу повинна була бути врахована заробітна плата, отримана ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території колишнього СРСР, правонаступником якого є російська федерація.

Відповідно до статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Зважаючи на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України, суд вважає, що за особами, яким в період дії міжнародного договору була призначена пенсія з урахуванням норм такого міжнародного договору, зберігається право на її отримання, оскільки на момент припинення дії міжнародного договору вже існує захищене право особи на пенсійну виплату.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

В той же час, російською федерацією 11.06.2022 було прийнято закон №175-ФЗ про денонсацію Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, який набрав чинності 30.06.2022.

Отже, відповідно до ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 Російська Федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме Російської Федерації, з 01.01.2023.

Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди.

При цьому, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тобто, навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили.

Суд враховує, що Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за №2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 російської федерації участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації.

Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Міністерство соціальної політики України листом від 12.01.2023 №411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій. При призначенні пенсії, Міністерство соціальної політики України запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, а за період по 31.12.1991 - на умовах, визначених абзацом п`ятим частини першої статті 40 вказаного Закону.

Таким чином, до прийняття відповідного нормативно-правового акту при призначенні пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації заробітна плата та страховий стаж для обчислення розміру пенсії враховується наступним чином: заробітна плата за період по 31.12.1991- на підставі довідки про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Відповідно до абз.5 пп.3 п.2.1 р. II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Позивачем було надано до пенсійного органу трудову книжку НОМЕР_2 яка містить відомості про період роботи позивача з 16.02.1993 по 16.09.1993, з 01.07.2002 по 01.04.2003 та з 03.09.2007 по 10.04.2011,однак відповідачем протиправно не було враховано їх під час призначення пенсії.

Перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, у т.ч. шляхом направлення звернень (запитів) до відповідних установ, організацій, підприємств.

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для неврахування вказаних періодів, слугувало саме те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила виконання зобов?язань відповідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 3 19 червня 2023 року Україна припинила участь у зазначеній Угоді.

Інших підстав для неврахування наданих документів відповідачем не було висловлено.

Заперечень щодо самого змісту трудової книжки щодо вказаних періодів, пенсійним органом не було зазначено.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо.

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 , як і прийняття Постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не може бути обґрунтованою підставою для відмови позивачу у перерахунку його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 03.03.2023 року №26-1/13, виданої центральним архівом міністерства оборони Російської Федерації, враховуючи те, що вказана довідка стосується грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби (за період з вересня 1985 року по квітень 1989 року) до прийняття вищезазначених нормативно-правових актів.

Отже, фактично позиція пенсійного органу у спірних правовідносинах суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на зарахування до страхового стажу періоду здійснення трудової діяльності підтверджених трудовою книжкою, не пов`язане з такими чинниками, як припинення участі в Угоді про гарантування прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, якою регулювалось питання пенсійного забезпечення України з російською федерацією.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування періодів роботи позивача на території російської федерації з 16.02.1993 по 16.09.1993, з 01.07.2002 по 01.04.2003 та з 03.09.2007 по 10.04.2011.

Щодо періоду роботи з 01.07.2004 по 28.08.2007, суд зазначає наступне.

Так, підставою для неврахування вказаного періоду слугували висновки відповідача про відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування інформація про сплату страхових внесків.

Разом з тим, обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI покладено на платника єдиного внеску.

Суд зазначає, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до відповідного стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Відтак, відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.

Правові висновки суду у даній справі відповідають усталеній практиці Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16, від 06.07.2020 у справі №242/2179/17, від 09.10.2020р. у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 31.03.2021 у справі №242/5696/16-а, від 17.11.2021 у справі №242/5635/16-а, а також від 15.06.2022 у справі №383/102/14-а, від 02.08.2022 року у справі № 560/4616/20.

Враховуючи, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у період з 01.07.2004 по 28.08.2007, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в перерахунку пенсії.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 056750012700 від 24.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, 16.02.1993 по 16.09.1993, 11.10.1993 по 17.07.1995, 13.11.1995 по 30.11.1995, 01.07.2002 по 01.04.2003, 01.07.2004 по 25.08.2007 та з 03.09.2007 по 10.04.2011 та призначити пенсію за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.02.2026, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.02.2026 року, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, 16.02.1993 по 16.09.1993, 11.10.1993 по 17.07.1995, 13.11.1995 по 30.11.1995, 01.07.2002 по 01.04.2003, 01.07.2004 по 25.08.2007 та з 03.09.2007 по 10.04.2011, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

З приводу визначення пенсійного органу, на який покладається обов`язок здійснення зарахування періодів робот, призначення і виплати пенсії, слід зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління ПФ України Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера для здійснення її виплати.

Заяву про призначення пенсії подану позивачем, за принципом екстериторіальності було передано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії було відмовлено.

Оскільки електронну пенсійну справу позивача сформовано Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, пенсію позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача (до Головного управління ПФУ в Черкаській області) для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в указаному територіальному органі ПФУ матеріали справи не містять.

Таким чином не підлягають задоволенню вимоги заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18002, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 056750012700 від 24.02.2026 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.02.2026 року, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.04.1990 по 01.08.1990, 16.02.1993 по 16.09.1993, 11.10.1993 по 17.07.1995, 13.11.1995 по 30.11.1995, 01.07.2002 по 01.04.2003, 01.07.2004 по 25.08.2007 та з 03.09.2007 по 10.04.2011, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині задоволення позовних вимог, в сумі 532 грн. (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.