Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №480/7797/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Справа № 480/7797/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 і просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , та його розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звернутися до відповідних державних органів (у тому числі до органів поліції) щодо вилучення запису про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 та зняття його з розшуку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , не порушував правил військового обліку, своєчасно уточнив персональні дані, що підтверджується відповідними відомостями у застосунку “Резерв+”. При цьому жодних повісток або викликів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не отримував та з відповідними розпорядчими документами не був ознайомлений.

Разом з тим, за твердженням позивача, відповідачем без складання протоколу та без притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та ініційовано його розшук, що, на думку позивача, не передбачено чинним законодавством.

Вважаючи дії відповідача щодо внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку протиправними, звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що порядок призову громадян під час мобілізації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період” (далі-Порядок №560), яким передбачено можливість належного оповіщення військовозобов`язаних, у тому числі засобами поштового зв`язку.

Загальний порядок ведення військового обліку встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 “Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі – Порядок № 1487), яким передбачено обов`язок громадян прибувати за викликом ТЦК та СП.

Згідно даних Реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивачу було направлено повістку № 2734882 із вимогою з`явитися о 09:00 13.03.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження медичного огляду.

Будучи належним чином оповіщеним, позивач не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив правила військового обліку, за що передбачена адміністративна відповідальність, встановлена статтею 210-1 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе виключно за результатами належно здійсненого адміністративного провадження, яке включає складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд справи уповноваженим органом та прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону № 3543-XII у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пунктів 56, 79 Порядку № 1487 районні (міські) ТЦК та СП мають право звертатися до органів Національної поліції щодо доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Таке звернення здійснюється на підставі відомостей, що містяться в Реєстрі, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційною системою МВС.

У зв`язку з вчиненням позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, що полягало у неявці за повісткою, ІНФОРМАЦІЯ_8 було сформовано та направлено до Національної поліції України звернення № Е1730440 від 23.03.2025 щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Станом на день подання відзиву оскаржуване порушення є автоматично скасованим у зв`язку із закінченням строку його дії (як таким, що є протермінованим). Дата скасування 23.03.2026, про що свідчать дані витягу з Реєстру.

На даний час порушень з боку позивача не зафіксовано, звернення до Національної поліції України щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні.

Оскільки оскаржувана підстава припинила існування в автоматичному порядку у зв`язку із закінченням строку її дії, предмет спору у справі відсутній.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що відповідач не довів належне сповіщення позивача про виклик.

Відсутні повідомлення про вручення, інформація оператора поштового зв`язку про дату та результат доставки, відмітка про відмову від отримання, відмітка про відсутність особи за адресою, повернутий конверт чи інший належний доказ. Сам лише опис вкладення не встановлює факту, що позивач отримав повістку або був належним чином повідомлений про її зміст.

Крім того, військово-обліковий документ позивача, сформований в електронній формі, містить відомості про своєчасне уточнення даних 04.07.2024 та фактичне місце проживання у Сполучених Штатах Америки: California, Marina Del Rey, Admiralty Way, 4170, apt. 326. Незважаючи на наявність цієї інформації, відповідач направив кореспонденцію на адресу реєстрації у м. Суми та не пояснив, чому не використав повідомлену позивачем актуальну адресу. Це додатково спростовує тезу про належне оповіщення.

Відзив містить істотні внутрішні суперечності щодо дати виклику У тексті відзиву зазначено, що позивачу нібито було направлено повістку № 2734882 із вимогою з`явитися о 09:00 13.03.2026. Водночас додана копія повістки містить дату явки 13.03.2025, а звернення до Національної поліції, за твердженням відповідача, було сформовано 23.03.2025. Отже, викладена у відзиві хронологія є взаємовиключною: неможливо направити звернення до поліції 23.03.2025 у зв`язку з неявкою, яка, за текстом відзиву, мала відбутися лише 13.03.2026. Така помилка стосується не другорядної реквізитної деталі, а основної фактичної обставини, на якій побудовано всю позицію відповідача. Вона свідчить про відсутність належної перевірки матеріалів перед поданням відзиву та не дає суду підстав вважати наведені твердження достовірними без належних первинних доказів.

Звертає увагу суду, що відповідачем не доведено наявності фактичних і правових підстав для внесення відомостей та звернення до поліції

Відповідач посилається на неявку за повісткою як на вчинення адміністративного правопорушення, проте не доводить базової обставини належного повідомлення позивача. За відсутності доказу оповіщення сам факт неявки не може автоматично свідчити про невиконання обов`язку без поважних причин і про наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Більше того, у досудовій відповіді від 29.09.2025 № 4/2235 сам відповідач повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався.

Посилання на звернення № Е1730440 від 23.03.2025 та на відомості Реєстру також не підтверджені належним документом. Серед поданих матеріалів відсутній належно оформлений і читабельний витяг, який містив би дані про дату, підставу, зміст внесеного запису, дату його скасування та відсутність чинного звернення до поліції.

Стосовно посилання відповідача на «автоматичне скасування» запису позивач зазначає, що дані обставини не усуває предмет спору та не доводить повного відновлення прав позивача. Також звертає увагу, що твердження відповідача, що порушення автоматично скасоване 23.03.2026 у зв`язку із закінченням строку його дії, а тому предмет спору відсутній не підтверджено витягом з Реєстру або відповіддю Національної поліції про фактичне вилучення відомостей з інформаційних систем. Крім того, автоматичне припинення дії запису через сплив строку не доводить правомірності його первісного внесення і не усуває необхідності судової оцінки дій відповідача за період, коли позивач був безпідставно позначений як порушник і щодо нього діяло звернення про доставлення.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у Сумському МТЦКтаСП.

Як зазначає позивач в адміністративному позові, 04.07.2025 ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані, про що свідчить військово-обліковий документ сформований за допомогою електронної системи «Резерв +». При уточненні своїх даних позивачем, зокрема, зазначено адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

У серпні 2025 року позивач з`ясував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивача до Реєстрів внесено відомості про порушення правил військового обліку.

25.09.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 було надіслано адвокатський запит, в якому представник позивача просив надати інформацію та підтверджуючі документи щодо підстав, за яких у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявні дані про порушення позивачем правил військового обліку; про те, чи перебуває ОСОБА_1 у розшуку у зв`язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 чи у зв`язку з іншим порушенням правил військового обліку; про те, чи складалися відносно ОСОБА_1 протоколи про вчинення останнім адміністративного правопорушення у зв`язку з порушенням правил військового обліку та чи притягувався він до адміністративної відповідальності за вказаним фактом.

26.09.2025 на адресу Головного управління Національної поліції у Сумській області було надіслано адвокатський запит, в якому представник позивача просив надати вичерпну інформацію щодо підстав оголошення у розшук ОСОБА_1 .

Листом від 29.09.2025 № 4/2235 ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь на адвокатський запит та повідомлено, що 28.02.2025 в автоматичному режимі АІТС «Оберіг» була сформована та надіслана повістка № 2734882 АТ «Укрпошта» з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610235386456, на адресу реєстрації АДРЕСА_2 , з датою явки на 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних, по якій ОСОБА_1 не прибув та про поважні причини неприбуття не повідомив. На даний час військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_8 . Протокол про адміністративну відповідальність не складався.

Листом від 01.10.2025 № 44068-2025 Головним управлінням Національної поліції надано відповідь на адвокатський запит та повідомлено, що 23.03.2025 відповідно до статистичних даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (система ІПНП) відомості щодо ОСОБА_1 , внесено як особи, яка порушила законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію ІНФОРМАЦІЯ_9 через Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Позивач вважаючи, що правил військового обліку не порушував (з 2021 року проживає у Сполучених Штатах Америки, військово-облікові дані уточнив своєчасно, повісток або викликів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не отримував та з відповідними розпорядчими документами не був ознайомлений), звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію віл 21.10.1993 № 3543-ХП (далі Закон № 3543).

Згідно зі статтею 1 Закону 3543, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Стаття 22 Закону № 3543 передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Серед іншого, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, шо забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 цього Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:

- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

- забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- виконують інші функції відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (дачі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

3) виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

4) організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

5) звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);

6) виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;

7) проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

8) виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), встановлює, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пункт 27 Порядку № 560 вказує, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пункт 41 Порядку № 560 визначає, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є:

у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним. Згідно АС «Резерв+» позивч уточнив дані 04.07.2024 та зазначив адресу проживання у Сполучених Штатах Америки.

Водночас, у додатку "Резерв+" станом на 17.08.2025 містилась відмітка "Порушення правил військового обліку".

Як зазначає відповідач у відзиві, причиною перебування позивача в статусі порушника є неявка позивача за повісткою №2734882, яка надіслана засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" за адресою місця реєстрації позивача в м.Суми, чим порушено вимоги статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Натомість, як вбачається із даних додатку «Резерв+», позивач зазначив місце проживання в США із зазначенням іншої, ніж зареєстрованої в Україні місця проживання.

Повістка направлена відповідачем за місцем реєстрації позивача в Україні поштовим зв`язком, але не вручена позивачу, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність в інформаційному ресурсі "Оберіг" чи "Резерв+" відомостей про неналежне виконання військовозобов`язаним військового обов`язку сама по собі не створює юридичної відповідальності, а лише свідчить про фіксацію потенційного порушення, що є початковим етапом для можливого відкриття провадження про адміністративне правопорушення. Така інформація може бути підставою для подальшої перевірки, виклику особи та вирішення питання про складання протоколу, проте не є фактом притягнення до відповідальності і не замінює процесуальних дій, передбачених КУпАП.

До того ж суд зважає, що у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №712/7385/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №638/3490/18: складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності; протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень; розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують прав особи.

Зважаючи на перелічені вище правові позиції, суд дійшов висновку, що під час реалізації компетенції у межах ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідна військова посадова особа суб`єкта владних повноважень - територіального центру комплектування та соціальної підтримки виконує обов`язок з фіксації усіх обставини події скоєння адміністративного делікту та складу адміністративного правопорушення і з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення.

Розв`язуючи спір, суд зважає, що за загальним правилом під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.

Процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом виключно або під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (оскільки оцінка таких дій без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності сукупно з іншими доказами є неможливою), або під час розгляду справи у порядку ст.286 КАС України.

У кожному із позначених вище випадків суд під час розгляду справи встановлює, зокрема, чи відповідає рішення суб`єкта владних повноважень про застосування адміністративного штрафу вимогам закону, чи складався протокол відповідно до ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи доведені подія і склад адміністративного правопорушення за ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.

Тож захист інтересу особи на дотримання суб`єктом владних повноважень засади належного урядування у процедурі притягнення громадянина до адміністративної відповідальності повинен здійснюватись у спосіб заявлення вимоги про стягнення моральної шкоди, де позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій працівників / співробітників суб`єктів владних повноважень, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, саме при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників суб"єкта владних повноважень - територіального центру комплектування та соціальної підтримки як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

Під час виконання повноважень з приводу військового обліку органами військового управління застосовуються такі автоматизовані інформаційні системи як: 1) дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивача правил військового обліку; 2) застосунок «Резерв+»; 3) реєстр «Оберіг».

Розглядаючи справу, суд зауважує, що за приписами п.45 Положення про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (затверджено постановою КМУ від 30.07.2024 №879 у редакції постанови КМУ від 20.08.2025 №1010; далі за текстом - Положення №879) електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста функціонує у формі персоніфікованої веб-сторінки та/або мобільного додатка "Резерв+" (далі - додаток "Резерв+") та призначений для надання та отримання інформації про персональні та службові дані суб`єкта отримання послуг, уточнення облікових даних, подання заяви (звернення, запиту) та інших документів на реєстрацію в системі електронної черги, а також отримання інших електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів функціонує у формі інформаційного ресурсу "Оберіг", а мобільний застосунок/мобільний додаток "Резерв+" є аналогом електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

При цьому, саме в інформаційно-комунікаційній системі "Резерв+" передбачено відображення відомостей про спрямування подання щодо розшуку громадянина в Національну поліцію та відображення відомостей про дотримання громадянином правил військового обліку як невід`ємного складового елементу виконання військового обов`язку.

Натомість, наявності таких відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів національним законом України не вимагається, позаяк ці відомості є процедурним результатом виконання правоохоронної функції у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не управлінським волевиявленням суб`єкта владних повноважень.

Тож, суд повторно наголошує те, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів функціонує у формі інформаційного ресурсу "Оберіг", а мобільний застосунок / мобільний додаток "Резерв+" є аналогом електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, "Оберіг" та "Резерв+" є різними інформаційними ресурсами і містять різний зміст та обсяг інформації про стан виконання особою військового обов`язку, на відміну від відомостей інформаційного ресурсу "Оберіг" відомості інформаційного ресурсу "Резерв+" не створюють жодних самостійних юридичних наслідків.

Натомість, юридичне значення відомостей інформаційного ресурсу "Оберіг" та інформаційного ресурсу "Резерв+" з приводу наявності записів про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку полягає у початку виконання суб`єктом владних повноважень не владної управлінської функції, а правоохоронної функції у межах провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Тож, відносно відомостей інформаційного ресурсу "Оберіг" та інформаційного "ресурсу "Резерв+" з приводу наявності записів про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку та про знаходження військовозобов`язаного у розшуку не відбувається ані події порушення публічного права заявника, ані події ущемлення публічного інтересу заявника як об`єктів судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язання відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, відсутність порушеного права позивача, як було встановлено судом з повідомленої представником відповідача інформації, яка знайшла своє документальне підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з відсутністю підстав (автоматичне скасування протермінованого порушення), відомості про порушення позивачем правил військового обліку, що містились в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервісті були скасовані 23.03.2026, про що відповідачем надано відповідний витяг з Реєстру із відображенням зазначеної інформації.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, а тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , та його розшук; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звернутися до відповідних державних органів (у тому числі до органів поліції) щодо вилучення запису про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 та зняття його з розшуку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя С.М. Гелета