Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №717/638/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 717/638/26

провадження № 22-ц/822/1385/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє Сміщук Анастасія Олегівна, на заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Кудиба З. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 .

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2022 року № 1130-8078 у розмірі 30 000 гривень, з яких: 6 000 гривень – заборгованість за основною сумою кредиту; 24 000 гривень – заборгованість за нарахованими процентами, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 грудня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1130-8078.

Відповідно до умов договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 гривень строком на 300 календарних днів. Датою повернення кредиту визначено 21 жовтня 2023 року.

Пунктом 1.1 договору визначено, що «Базовий період сплати відсотків (далі – Базовий період) – проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом».

Процентна ставка за договором визначалася як пільгова у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду та стандартна у розмірі 3% за кожен день користування кредитом протягом решти строку кредитування.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало кредитні кошти у розмірі 6 000 гривень на картковий рахунок, зазначений ОСОБА_1 під час оформлення кредиту.

Натомість відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула та проценти за користування ними не сплатила.

У позовній заяві ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначало, що станом на 21 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становив 59 460 гривень, з яких: 6 000 гривень – заборгованість за основною сумою кредиту; 53 460 гривень – заборгованість за процентами.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» застосувало до відповідачки програму лояльності для споживачів фінансових послуг, у межах якої зменшило розмір заборгованості за нарахованими процентами на 29 460 гривень та обмежило заявлені вимоги сумою 30 000 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2022 року № 1130-8078 у розмірі 8 700 гривень, з яких: 6 000 гривень – заборгованість за основною сумою кредиту; 2 700 гривень – заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір, його умови є чинними та недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

Суд визнав доведеною обставину отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 000 гривень та невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення.

Разом із тим суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 30 000 гривень належними та допустимими доказами не підтверджений та не узгоджується з умовами кредитного договору, якими передбачено розрахункову суму зобов`язання за перший базовий період у розмірі 8 700 гривень.

Суд зазначив, що договором визначено основну суму кредиту в розмірі 6 000 гривень та проценти за користування кредитом протягом першого базового періоду в розмірі 2 700 гривень, а позивач не надав належних доказів на підтвердження нарахування процентів понад указану суму.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 21 300 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив базовий період користування кредитом, який становив 18 днів, із загальним строком кредитування, який відповідно до пункту 4.8 кредитного договору становив 300 календарних днів.

Відповідно до пункту 4.8 кредитного договору строк кредитування становить 300 календарних днів із моменту перерахування кредиту позичальниці, а датою повернення кредиту визначено 21 жовтня 2023 року.

За умовами договору перебіг першого базового періоду починається з дати надання кредиту та закінчується в останній календарний день першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступного дня після закінчення попереднього базового періоду, а останній базовий період закінчується в останній день строку дії договору.

Отже, базовий період визначає періодичність виникнення обов`язку зі сплати процентів, а не строк, протягом якого кредитодавець має право нараховувати проценти.

Пунктами 4.6 та 10.1 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня його видачі, за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом, крім періоду застосування пільгової процентної ставки.

Пільгова процентна ставка у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом застосовувалася протягом першого базового періоду тривалістю 18 календарних днів.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що умови договору чітко розмежовують поняття базового періоду і строку кредитування та надають кредитодавцю право нараховувати проценти протягом усього погодженого сторонами строку кредитування.

Також вказує, що кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та правила надання споживчих кредитів підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а умови договору в установленому законом порядку не оспорені та недійсними не визнані.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» наголошує, що штрафи та комісії відповідачці не нараховувалися. Заявлена до стягнення сума складається виключно із заборгованості за основною сумою кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25 грудня 2022 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua укладено в електронній формі кредитний договір № 1130-8078 (а. с. 12-17).

Відповідно до умов договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти, а остання – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку і на умовах, визначених договором.

Сума кредиту становила 6 000 гривень.

Пунктом 4.8 договору визначено: «Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.10.2023 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. Подовження Строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою Сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань Позичальника».

Пунктом 1.1 договору визначено: «Базовий період сплати відсотків (далі – Базовий період) – проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця».

Відповідно до пункту 4.4 договору: «Базовий період складає 18 (вісімнадцять цілих, нуль сотих) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору».

Пунктом 4.5 договору передбачено: «Сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду».

Відповідно до пункту 4.6 договору: «Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3.00% (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою)».

Пунктом 10.1 договору встановлено: «Пільгова процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця».

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі несплати Позичальником у повному обсязі нарахованих за Пільговою процентною ставкою відсотків за користування Кредитом не пізніше останнього дня першого Базового періоду, нарахування процентів за користування Кредитом за перший Базовий період здійснюється за Стандартною процентною ставкою.

У пункті 2.3 договору зазначено: «Для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування (більш детально див. п. 5.3 Договору) згідно наступного розрахунку». У наведеному розрахунку зазначено: дата видачі кредиту – 25.12.2022 року; останній календарний день першого базового періоду – 11.01.2023 року; сума кредиту – 6 000 гривень; нараховані проценти – 2 700 гривень; разом до сплати – 8 700 гривень.

Пунктом 4.10 договору визначено: «Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 60 000,00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 54 000,00 грн».

Матеріали справи також містять Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1130-8078 (Графік платежів за договором), підписану ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1175 (а. с. 26–27).

Відповідно до зазначеної таблиці строк кредитування становить 300 календарних днів. За кожний повний базовий період тривалістю 18 календарних днів передбачено сплату 3 240 гривень процентів, а за останній період тривалістю 12 календарних днів – 2 160 гривень процентів. Загальна сума процентів за весь строк кредитування становить 54 000 гривень, а загальна вартість кредиту разом з основною сумою кредиту – 60 000 гривень.

Кредитні кошти в сумі 6 000 гривень були перераховані на картковий рахунок, зазначений ОСОБА_1 під час оформлення кредиту, що підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» інформацією (а. с. 75-76).

У позові ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» визначило, що станом на 21 жовтня 2023 року загальний розмір заборгованості становив 59 460 гривень, із яких 6 000 гривень – заборгованість за основною сумою кредиту та 53 460 гривень – заборгованість за процентами.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зменшило розмір нарахованих процентів на 29 460 гривень та пред`явило до стягнення 30 000 гривень, із яких 6 000 гривень – заборгованість за кредитом та 24 000 гривень – заборгованість за процентами.

Пунктом 6.8 договору передбачено: «Кредитодавець, у межах програми лояльності відповідно до Правил, має право на власний розсуд анулювати (простити) Позичальнику його заборгованість перед Кредитодавцем за цим Договором у повному обсязі або у певній частині, розмір якої визначається самостійно Кредитодавцем».

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за процентами зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно зі статтею 526 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства, що передбачено статтями 626, 628 ЦК України.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір від 25 грудня 2022 року № 1130-8078, паспорт споживчого кредиту та інші документи, які є його складовими, оформлені в електронній формі та підписані відповідачкою одноразовим ідентифікаторам А1175.

Суд першої інстанції правильно встановив факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення у ОСОБА_1 обов`язку виконувати його умови.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23).

Щодо надання кредитних коштів

Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та у порядку, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6 000 гривень на картковий рахунок, реквізити якого були зазначені нею під час оформлення кредиту – 5457-08ХХ-ХХХХ-9767.

Зазначена обставина підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка була витребувана судом першої інстанції та надійшла до суду 28 квітня 2026 року.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

ОСОБА_1 не надала доказів на спростування обставини отримання нею кредитних коштів.

Отже, суд першої інстанції правильно визнав доведеним факт надання відповідачці кредиту у розмірі 6 000 гривень.

Щодо розміру заборгованості за процентами

Відмовляючи у стягненні процентів понад 2 700 гривень, суд першої інстанції виходив із того, що умовами кредитного договору визначено розрахункову суму зобов`язання за перший базовий період у розмірі 8 700 гривень, яка складається із 6 000 гривень кредиту та 2 700 гривень процентів.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) визначалися порядок обчислення реальної річної процентної ставки та загальна вартість кредиту для споживача. Поняття денної процентної ставки, формула її розрахунку та обмеження її максимального розміру цим Законом на той час не встановлювалися.

Відповідні положення були запроваджені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Спірний кредитний договір укладено 25 грудня 2022 року строком на 300 календарних днів, датою повернення кредиту визначено 21 жовтня 2023 року. Матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору після 24 грудня 2023 року.

Отже, запроваджені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX обмеження максимального розміру денної процентної ставки на спірні правовідносини не поширюються та не можуть бути підставою для зменшення процентів, нарахованих відповідно до умов договору в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) дійшла наступних висновків.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше – це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення – прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції не врахував відмінності між базовим періодом сплати процентів і загальним строком кредитування.

За змістом пункту 1.1 договору базовий період є проміжком часу впродовж строку дії договору, в останній день якого у позичальниці настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом. Отже, базовий період визначає періодичність сплати процентів, а не загальний строк кредитування.

Пунктом 4.4 договору передбачено не лише тривалість першого базового періоду у 18 календарних днів, а й послідовне настання наступних базових періодів упродовж строку дії договору. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії договору.

При цьому відповідно до пункту 4.5 договору проценти підлягали сплаті не пізніше останнього дня кожного базового періоду, тоді як погоджений сторонами строк кредитування становив 300 календарних днів і закінчувався 21 жовтня 2023 року.

Отже, закінчення першого базового періоду не припиняло дії кредитного договору та не припиняло обов`язку позичальниці сплачувати проценти за подальше користування неповерненими кредитними коштами в межах 300-денного строку кредитування.

Суд першої інстанції не врахував, що розрахунок 8 700 гривень наведений у пункті 2.3 договору саме у зв`язку з рекомендацією кредитодавця для мінімізації загальних витрат повністю погасити кредит не пізніше останнього дня першого базового періоду. Тому ця сума визначала платіж у разі дострокового повного погашення кредиту станом на 11 січня 2023 року, а не загальний граничний розмір зобов`язань за весь строк кредитування.

На відміну від зазначеного розрахунку, у пункті 4.10 договору сторони прямо визначили орієнтовну загальну вартість кредиту за весь 300-денний строк кредитування у розмірі 60 000 гривень, у тому числі 54 000 гривень процентів. Це також спростовує висновок місцевого суду про те, що договором підтверджено нарахування процентів лише у сумі 2 700 гривень.

Перевіряючи заявлений позивачем розмір процентів на підставі умов кредитного договору та підписаної відповідачкою таблиці – графіка платежів, колегія суддів виходить із такого.

6 000 х 2,5% х 18 днів = 2 700 гривень.

За наступні 282 дні до завершення строку кредитування проценти нараховані за стандартною ставкою 3%за кожен день користування кредитом:

6 000 х 3% х 282 дні = 50 760 гривень.

Отже, загальний розмір процентів, нарахованих протягом 300-денного строку кредитування, становив:

2 700 + 50 760 = 53 460 гривень.

Наведений судом розрахунок ґрунтується на встановлених договором сумі кредиту, тривалості строку кредитування та розмірі погоджених процентних ставок, а також узгоджується з підписаною ОСОБА_1 таблицею – графіком платежів. Визначені позивачем 53 460 гривень процентів є меншими від зазначеної у пункті 4.10 договору та графіку платежів орієнтовної суми процентів за весь строк кредитування – 54 000 гривень.

При цьому, хоча пункт 10.2 договору у разі несплати процентів до останнього дня першого базового періоду передбачав їх нарахування за стандартною процентною ставкою, позивач застосував до перших 18 днів пільгову ставку 2,5%, тобто визначив заборгованість у меншому та більш сприятливому для відповідачки розмірі.

Проценти нараховані в межах визначеного договором строку кредитування, а не після його закінчення.

Штраф, пеня або комісія до заявленої суми заборгованості не включені. Стандартна процентна ставка є погодженою сторонами платою за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів або наявності іншого розміру заборгованості ОСОБА_1 не надала.

Крім того, пункт 6.8 договору прямо надавав кредитодавцю право в межах програми лояльності на власний розсуд анулювати (простити) заборгованість позичальниці повністю або у визначеній ним частині. Скориставшись цим правом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зменшило нараховані проценти на 29 460 гривень і просило стягнути лише 24 000 гривень процентів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Оскільки розрахований відповідно до умов договору розмір процентів становить 53 460 гривень, а позивач просить стягнути лише 24 000 гривень, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 грудня 2022 року № 1130-8078, який підлягає стягненню на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», становить 30 000 гривень, із яких:

6 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту;

24 000 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів нарахування процентів понад перший базовий період не відповідає змісту кредитного договору, підписаної відповідачкою таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графіка платежів) та доказам перерахування кредитних коштів.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину відповідно до змісту цієї постанови.

Також слід змінити резолютивну частину заочного рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості, виклавши її в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2022 року № 1130-8078 у сумі 30 000 гривень, з яких: 6 000 гривень – заборгованість за основною сумою кредиту; 24 000 гривень – проценти за користування кредитом».

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 12 березня 2026 року № 17111.

За подання апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 3 993 гривні 60 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 02 червня 2026 року № 42226.

Оскільки позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 6 656 гривень (2 662,40 + 3 993,60).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину заочного рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року відповідно до змісту цієї постанови.

Резолютивну частину заочного рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 травня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості змінити, виклавши її в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2022 року № 1130-8078 у сумі 30 000 гривень, з яких: 6 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 24 000 гривень – проценти за користування кредитом».

Змінити розподіл судових витрат за результатом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 6 656 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА