Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №420/32206/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32206/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання розглянути заяву про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання, переглянути причинно-наслідковий зв`язок захворювання у рішенні військово-лікарської комісії № 110 від 16.04.2025, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду заяви про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання у рішенні військово-лікарської комісії №110 від 16.04.2025 року.

2. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання у рішенні військово-лікарської комісії №110 від 16.04.2025 року Позивача, ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України переглянути причинно-наслідковий зв`язок захворювання Позивача, ОСОБА_1 , у рішенні військово-лікарської комісії №110 від 16.04.2025 року Позивача.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивача звертає увагу, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №110 від 16.04.2025 р., позивачу було проведено медичний огляд ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», встановлений діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст, ІХС. Дифузний кардіосклероз, КАГ від 24.01.2024 року - дифузне звуження коронарних артерій. Часта шлуночкова екстрасистолія, бігемінія. СН І ст. Простий міопічний астигматизм обох очей. Хронічний декомпенсований тонзиліт. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Застарілий (2015) частково зрощений перелом наколінника без зміщення з незначним порушенням функції. Травма, НІ, не пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статей 39-6, 38-6, 78-в графи II Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Довідкою №6111 від 23.12.2023 року підтверджується, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 03.05 по 16.07.2023року. з 17 січня 2024 року позивача було госпіталізовано до кардіологічного відділення та вказано, що напротязі декількох місяців до госпіталізації позивача турбував головний біль на фоні підвищення артеріального тиску та періодичні перебої в роботі серця. Лікування проходив до 26.01.2024 року. Відповідно до висновку кардіолога від 05.06.2025 року, у позивача було встановлено: Гіпертонічна хвороба II ст. Атеросклеротичне ураження БЦА. ІХС. Дифузний кардіосклероз, часта шлуночкова екстрасистолічна аритмія, епізоди бігіменії. КАГ (24.01.24: дифузне звуження коронарних артерій ГТМШГ, ОГ) СН І ст. Згідно з висновком кардіолога від 11.06.2025 року позивачу було встановлено діагноз: Атеросклеротична хвороба серця нативних вінцевих артерій. Часта шлуночкова екстрасистолічна аритмія. КАГ (24.01.2024: дифузне звуження коронарних артерій. СН Гст. NVНА 2. Виходячи із вищенаведеної документації, постала необхідність у зміні причинно- наслідкового зв`язку захворювання позивача. З метою вирішення питання перегляду причинно-наслідкового зв`язку захворювання, 26.06 та 15.07.2025 року позивачем було подано заяву до відповідача, водночас станом по дату звернення із цією позовною заявою, відповіді отримано не було. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

(б) Позиція Відповідача

10.10.2025 року від відповідача Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що в ЦВЛК ЗС України відсутня інформація щодо надходження заяв від 26.06 та 15.07.2025 року ОСОБА_1 про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання згідно довідки військово-лікарської комісії НВМКЦ “ГВКГ” №110 від 16.04.2025 року. Засобами системи електронного документообігу та в журналі вхідної кореспонденції не обліковано вхідних документів стосовно позивача, а саме заяв від 26.06 та 15.07.2025. Разом з тим, в матеріалах позовної заяви відсутні зазначені позивачем заяви від 26.06 та 15.07.2025, які зі слів позивача були направлені до ЦВЛК ЗС України. Також, відсутні докази направлення таких документів та докази отримання цих документів ЦВЛК ЗС України. ЦВЛК ЗС України діяла у відповідності до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). З огляду на викладене відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ІІІ. Процедура та рух справи

02.10.2025 року ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Довідкою № 6111 від 23.12.2023 року підтверджується, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 03.05.2023 по 16.07.2023 року.

17 січня 2024 року позивача було госпіталізовано до кардіологічного відділення та вказано, що напротязі декількох місяців до госпіталізації позивача турбував головний біль на фоні підвищення артеріального тиску та періодичні перебої в роботі серця. Лікування позивач проходив до 26.01.2024 року з діагнозами: ІХС. Дифузний кардіосклероз, часта шлуночкова екстрасистолічна аритмія з епізодами бігіменії. І^ Г (24.01.2024: дифузне звуження коронарних артерій ПМШГ, ОГ). СНІ ст. Гіпертонічна хвороба І стадії. ГОстре респіраторне захворювання, фарінготрахеїт.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №110 від 16.04.2025р., позивачу було проведено медичний огляд ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» та встановлений діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст, ІХС. Дифузний кардіосклероз, КАГ від 24.01.2024 року - дифузне звуження коронарних артерій. Часта шлуночкова екстрасистолія, бігемінія. СН І ст. Простий міопічний астигматизм обох очей. Хронічний декомпенсований тонзиліт. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Застарілий (2015) частково зрощений перелом наколінника без зміщення з незначним порушенням функції. Травма, НІ, не пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статей 39-6, 38-6, 78-в графи II Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Відповідно до висновку кардіолога від 05.06.2025 року, у позивача було встановлено: Гіпертонічна хвороба II ст. Атеросклеротичне ураження БЦА. ІХС. Дифузний кардіосклероз, часта шлуночкова екстрасистолічна аритмія, епізоди бігіменії. КАГ (24.01.24: дифузне звуження коронарних артерій ГТМШГ, ОГ) СН І ст.

Згідно з висновком кардіолога від 11.06.2025 року позивачу було встановлено діагноз: Атеросклеротична хвороба серця нативних вінцевих артерій. Часта шлуночкова екстрасистолічна аритмія. КАГ (24.01.2024: дифузне звуження коронарних артерій. СН Гст. NVНА 2.

Виходячи із вищенаведеної документації, у позивача постала необхідність у зміні причинно-наслідкового зв`язку його захворювання: «Гіпертонічна хвороба II ст. ІХС. Дифузний кардіосклероз. КАГ від 24.01.2024 року - дифузне звуження коронарних артерій. Часта шлуночкова екстрасистолія, бігемінія. СН І ст.» на таке, що, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

В позовній заяві позивач зазначає, що 26.06.2025 та 15.07.2025 року з метою вирішення питання перегляду причинно-наслідкового зв`язку захворювання, ним було подано заяву до відповідача. На дату звернення із цією позовною заявою, відповіді отримано не було.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

При цьому суд звертає увагу, що позивач ненадав копії відповідних заяв та доказів про їх направлення відповідачу.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

IV. Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (зі змінами) (далі – Положення № 402).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України визначено главою 21 розділу II Положення № 402.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність І умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це; медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 21.5. Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Згідно з пунктом 1.3 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пункту 21.3 глави 21 розділу II Положення № 402, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ Х протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово- медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження іх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я, перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК, здійснення контролю за роботою підпорядкованих ВЛК та надання їм методичної і практичної допомоги; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення персоналу для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько- льотної комісії Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (пункт 2.4.6. пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення).

У разі незгоди з висновком ВЛК оформленим постановою, відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЖ або у судовому порядку.

Пункт 3.3 глави 3 положення №402 передбачає, що Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до пункту 3.1 глави З Положення №402, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу І цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Пунктом 2.3.5. Положення №402, рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до статті 14-16 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

В аспекті вищенаведеного суд вважає за доцільне зазначити таке.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання, чи звертався позивач із відповідними заявами до ЦВЛК ЗС України?

У розглядуваному випадку позивач зазначає, що 26.06.2025 та 15.07.2025, були направлені заяви про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання згідно довідки військово-лікарської комісії НВМКЦ “ГВКГ” №110 від 16.04.2025 року до ЦВЛК ЗС України.

Попри це, як встановлено судом, позивач будь-якими документами, як то докази направлення таких документів та докази отримання цих документів ЦВЛК ЗС України, не підтвердив.

Відповідач заперечуючи проти позову у своєму відзиві зазначив, що в ЦВЛК ЗС України відсутня інформація щодо надходження заяв від 26.06.2025 та 15.07.2025 року від ОСОБА_1 про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання згідно довідки військово-лікарської комісії НВМКЦ “ГВКГ” №110 від 16.04.2025 року.

Засобами системи електронного документообігу та в журналі вхідної кореспонденції не обліковано вхідних документів стосовно позивача, а саме заяв від 26.06.2025 та 15.07.2025.

В матеріалах адміністративної справи відсутні зазначені позивачем заяви від 26.06.2025 та 15.07.2025, які зі слів позивача були направлені до ЦВЛК ЗС України. Також, відсутні докази направлення таких документів та докази отримання цих документів ЦВЛК ЗС України.

Як передбачено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини, що 26.06.2025 та 15.07.2025, були направлені заяви про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання до ЦВЛК ЗС України, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав.

Під час розгляду справи позивач не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тобто позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову.

Своєю чергою, відповідач у відзиві на позовну заяву наполягав, що в ЦВЛК ЗС України відсутня інформація щодо надходження заяв від 26.06.2025 та 15.07.2025 року ОСОБА_1 про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання згідно довідки військово-лікарської комісії НВМКЦ “ГВКГ” №110 від 16.04.2025 року. Засобами системи електронного документообігу та в журналі вхідної кореспонденції не обліковано вхідних документів стосовно позивача, а саме заяв від 26.06.2025 та 15.07.2025.

Відповідно, відповідач доводив, що доказів, які б вказували на те, що позивач звертався з заявами не існує.

На противагу наведеному твердженню відповідача, позивач жодних спростувань не навів.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

VI. Розподіл судових витрат

Судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання розглянути заяву про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання, переглянути причинно-наслідковий зв`язок захворювання у рішенні військово-лікарської комісії № 110 від 16.04.2025 – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; ЄДРПОУ 08356179.

Суддя Оксана БОЙКО

.