Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №420/572/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, незаконною та скасування відмови у наданні відстрочки, зобов`язання надати відстрочку від призову за мобілізацією, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:

1. Визнати відмову протиправною, незаконною та скасувати відмову у наданні відстрочки на підставі п. 10 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Михайлівка, Саратського району, Одеської області від 30 грудня 2025 року №1255/8826 про надання відстрочки від призову за мобілізацією та визнати протиправною відмову в наданні довідки за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Михайлівка, Саратського району, Одеської області як опікуну особи, визнаної судом недієздатною.

2. Зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Михайлівка, Саратського району, Одеської області, відстрочку від призову за мобілізацією від 30 грудня 2025 року на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII, як опікуну особи, визнаної судом недієздатною.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що на підставі рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі №2-0-7/10 було визнано недієздатним ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Шербашенці, Богуславського району, Київської області. Також вищезазначеним рішенням було призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 травня 2019 року по справі №515/681/19 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було призначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року по справі №515/382/23 було звільнено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від обов`язків опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та призначено його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відтак, позивач зазначає, що є опікуном над недієздатною особою та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. 26 грудня 2025 року позивач подав через Центр з надання адміністративних послуг Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з пакетом документів для надання відстрочки від призову за мобілізацією. 30 грудня 2025 року позивач отримав повідомлення №20251226-258579 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки. Також, 30 грудня 2025 року позивач отримав на електронну пошту Повідомлення №1255/8826 від 30 грудня 2025 року комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого комісією було розглянуто заяву та підтверджувальні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В якості причини відмови було зазначено порушення пунктів 6-8 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року по справі №515/382/23 про визнання позивача опікуном ОСОБА_2 перевищує два роки. З зазначеною відмовою позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

(б) Позиція Відповідачів

Відповідач не скористався своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд вказаної справи.

ІІІ. Процедура та рух справи

13.01.2026 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 , який був визнаний недієздатною особою на підставі рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі № 2-о-7/10. Зазначене рішення набрало законної сили, що підтверджує безперервний правовий статус недієздатності ОСОБА_2 .

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року у справі № 515/382/23 ОСОБА_1 було офіційно призначено опікуном над ОСОБА_2 .

26 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ЦНАП Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з метою отримання відстрочки на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

30 грудня 2025 року позивач отримав повідомлення № 1255/8826 від 30.12.2025 року, відповідно до якого комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовила йому у наданні відстрочки. Підставою відмови зазначено, що термін дії рішення суду від 18 квітня 2023 року у справі № 515/382/23 закінчився відповідно до ч. 6-8 ст. 300 ЦПК України.

Вважаючи відмову відповідача в наданні відстрочки позивачу, як опікуну особи, визнаної судом недієздатною необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1,2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, в редакції чинній на момент звернення позивача до відповідача із заявою, передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі- Положення №154).

Відповідно до п.п.1,11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зазначене дає підстави для висновку, що, за наведених обставин, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Тобто військовозобов`язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткового рішення органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VІІ від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Отже з 18.05.2024 року (з дня опублікування) змінено порядок надання відстрочки та такий обов`язок покладено на комісію, яка приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

За п.6 цього Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п.57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п.58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

За п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

При цьому суд зазначає, що згідно з Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для отримання відстрочки на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 вказаного Закону, надається рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 , який був визнаний недієздатною особою на підставі рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі № 2-о-7/10. Зазначене рішення набрало законної сили, що підтверджує безперервний правовий статус недієздатності ОСОБА_2 .

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року у справі № 515/382/23 ОСОБА_1 було офіційно призначено опікуном над ОСОБА_2 .

26 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ЦНАП Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з метою отримання відстрочки на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

30 грудня 2025 року позивач отримав повідомлення № 1255/8826 від 30.12.2025 року, відповідно до якого комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовила йому у наданні відстрочки. Підставою відмови зазначено, що термін дії рішення суду від 18 квітня 2023 року у справі № 515/382/23 закінчився відповідно до ч. 6-8 ст. 300 ЦПК України.

Надаючи правову оцінку даним твердженням відповідача, суд виходив з наступного.

Суд зазначає, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною зазначається у ч.6 ст.300 ЦПК України, а саме те, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років, а згідно ст.40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Такі зміни були внесені Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким прийнятий ЦПК в новий редакції, якою вже і було врегульовані питання щодо дії рішення суду про визнання особи недієздатною ст.300 ЦПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення суду, постановлені до цієї дати, строком не обмежені.

Встановлення строку дії рішення суду, на який призначається опікун над недієздатним, чинним законодавством не визначено.

Таким чином, станом на момент ухвалення рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі № 2-о-7/10, чинним на той момент ЦПК України не було передбачено строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, а відтак і його продовження в майбутньому.

Необхідність продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, було впроваджено змінами до ЦПК України, які набрали чинності з 15.12.2017 року, тобто після ухвалення та набрання законної сили рішенням Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі № 2-о-7/10.

Відтак строку дії рішення суду від 01.11.2010 судом не встановлено.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності із ч.4 ст.3 ЦПК України, закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відтак, зміни до ЦПК у 2017 році, щодо продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, в силу ст. 58 Конституції України, ч.4 ст.3 ЦПК України, не стосуються тих судових рішень, які були ухвалені до 15.12.2017 року.

Вказане в свою чергу, свідчить про те, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі № 2-о-7/10 є чинним та продовження строку його дії не потребує.

Рішення суду є обов`язковим до виконання для всіх органів державної влади відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року по справі № 2-о-7/10 встановлена без визначення строку її дії.

Відтак суд зазначає, що посилання відповідача на частину 6 статті 300 ЦПК України є безпідставним, скільки станом на 01.11.2010 року (постановлення рішенням Богуславського районного суду Київської області) про визнання особи недієздатним врегульовувалось статтями 236-241 ЦПК України, відповідно до яких рішення про визнання особи недієздатної не обмежувалось в часі. Зміни в Цивільно процесуальному кодексі були введені лише Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким прийнятий ЦПК в новий редакції, якою вже і було врегульовані питання щодо дії рішення суду про визнання особи недієздатною ст.300 ЦПК України.

Також суд наголошує, що відповідно до ст.300 ЦПК України жодним чином не зазначено, що дія ухвали про призначення опікуном обмежується у часі.

При цьому, як було встановлено судом, права позивача було порушено саме рішенням ІНФОРМАЦІЯ_10 оформлене протоколом № 21 від 30.12.2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно зазначене рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 оформлене протоколом № 21 від 30.12.2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 грудня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1064,96 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 оформлене протоколом № 21 від 30.12.2025 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

3.Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення про надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Оксана БОЙКО