Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №160/7123/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 160/7123/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини (за не висловленням бажання продовжувати військову службу), у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, що оформлена листом №2654/1/5616 від 27.02.2026 року;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини (за не висловленням бажання продовжувати військову службу), у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, але відповідач відмовив у задоволенні вказаного рапорту. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки має матір, яка має І групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду і відсутні інші повнолітні і працездатні члени родини, які б могли надавати їй догляд і сторонню допомогу, що є підставою для звільнення зі служби на підставі підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач вказує, що його брат на постійній основі з 2021 року проживає за межами України, а тому не може і не бажає здійснювати догляд за матір`ю. Позивач вважає, що ним надані всі докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення його з військової служби, тому були відсутні підстави для відмови у задоволенні рапорту.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов згідно з яким, позивач помилково вважає супровідний лист від 27.02.2026 року №2654/1/5616 відмовою у звільненні. Оскільки подання командира військової частини НОМЕР_2 разом із доданими до нього матеріалами було повернуто йому на доопрацювання та суб`єктом прийняття такого рішення був не командир військової частини НОМЕР_1 , або особа, яка виконує його обов`язки, як того вимагає абзац 3 підпункту 1 пункту 225 Положення № 1153/2008, а ТВО начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 . Як вбачається із доданого Позивачем до позовної заяви акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16.01.2026, у матері позивача є син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який може здійснювати догляд. В той же час, доказів того, що ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2 ) потребує догляду не надано. На думку відповідача, у ОСОБА_3 наявна об`єктивна можливість, як прибути в Україну та доглядати свою матір тут, так і супроводити її до свого місця проживання за кордоном і у такий спосіб виконати свій конституційний обов`язок, як сина. Його особисте небажання здійснювати догляд за своєю матір`ю у даному питанні не має жодного правового значення, адже обов`язок доглядати за нею переважає над таким небажанням

Від представника третьої особи надійшов відзив на позов, згідно з яким, старший лейтенант ОСОБА_1 , на кінець четвертого року війни через збройну агресію військ російської федерації громадянин ОСОБА_1 мобілізований до лав Збройних сил України на небойову посаду, але через шість місяців служби в нього вже виникла необхідність звільнятися за сімейними обставинами, хоча держава на його навчання та утримання вже витратила значні ресурси. Старший лейтенант ОСОБА_1 мав чотири роки аби оформити відстрочку від призову в ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із необхідністю догляду за своєю матір`ю, але він цього не робив з власної вини. За результатами розгляду рапорту позивача про звільнення зі служби, командуванням військової частини НОМЕР_1 повідомлено старшому лейтенанту ОСОБА_1 , що у поданому ним пакеті документів відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що інший родич першого ступеня син ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, або за висновками медико-соціальної експертної комісії (ЕКОПФО) чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я сам потребує постійного догляду, що звільняло б його від виконання обов`язку за статтею 266 Сімейного кодексу України по догляду за своєю матір`ю ОСОБА_4 , то рапорт направлено йому для доопрацювання. Зазначене рішення командира військової частини НОМЕР_1 оформлено листом від 27.02.2026 року №2654/1/5616, яке командування військової частини НОМЕР_2 вважає правильним і законним.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов правопорушень військової частини НОМЕР_2 .

23.01.2026 ОСОБА_1 подав командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт у якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з лав Збройних Сил України в запас згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час воєнного стану, через необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю І групи.

У рапорті ОСОБА_1 вказав, що проходити військову службу не бажає.

До рапорту від 23.01.2026 позивач надав: копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ; нотаріально завірену копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування № 9/25/2803/В від 03.10.2025; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ; нотаріально засвідчену копію витягу з реєстру територіальної громади; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ; нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_3 від 08.11.2025 з додатками на 7 арк.; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16.01.2026.

Вказаний рапорт та додані до нього документи були направлені до військової частини НОМЕР_1 разом з поданням звільнити з військової служби ОСОБА_1 ..

Листом № 2645/1/5616 від 27.02.2026 військова частина НОМЕР_1 подання на звільнення повернула на доопрацювання до в/ч НОМЕР_2 , у зв`язку із відсутністю: документів, які свідчили б про відсутність у ОСОБА_4 інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення; підтвердження потреби у постійному догляді ОСОБА_2 ; документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.

Позивач з вказаною відмовою відповідача у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби не погоджується, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжується станом і на час розгляду справи.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі також – Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, відсутні), або те, що інші члени сім`ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 15.08.1983 року, матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.10.2025 року № 9/25/2803/Р, ОСОБА_4 встановлено І Б групу інвалідності безстроково.

Пунктом 17.1.3 рішення від 03.10.2025 року № 9/25/2803/Р визначено, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи». На підставі цієї постанови втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України №1317.

Пунктом 40 Положення №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: визначають потребу у постійному догляді.

Враховуючи аналіз нормативно-правових актів та висновки Верховного Суду, дослідивши копію висновку за формою № 080-4/о № 1107 від 10.04.2025 року та копію довідки № 1107 від 10.04.2025 року, що видані стосовно ОСОБА_5 , суд вважає зазначені документи належними та достатніми на підтвердження факту наявності сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд зазначає, що висновок ЛКК є похідним документом, який підтверджує потребу в догляді, а не встановлює або змінює строк інвалідності, а згідно довідки МСЕК ІІ група інвалідності матері позивача встановлена безстроково.

Щодо доводів відповідача про те, що у додатках до рапорту також відсутні документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, здатних здійснювати догляд, суд зазначає наступне.

Зі змісту підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як зазначено судом вище, підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, зокрема, подається один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу разом із рапортом акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16.01.2026 року, що затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 342, згідно з яким підтверджено факт необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_4 , однак встановлено, наявність сина у ОСОБА_4 , що є братом позивача, ОСОБА_2 , який може здійснювати постійний догляд.

Суд звертає увагу, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Такий висновок відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доводити правомірність своїх дій і рішень, не надав суду доказів, які б підтверджували факт постійного проживання брата позивача ОСОБА_3 (до зміни імені – ОСОБА_2 ) на території України та спростовували б надані позивачем докази.

Натомість наданими стороною позивача копією закордонного паспорта НОМЕР_8 від 25.06.2018 року та заявою від 08.11.2025 року, підтверджено, що брат позивача постійно проживає за межами території України, що свідчить про неможливість здійснювати постійний догляд за матір`ю з об`єктивних причин.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у його звільненні з військової служби.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд висновує, що наявні підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини (за не висловленням бажання продовжувати військову службу), у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок про задоволення позовних ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини (за не висловленням бажання продовжувати військову службу), у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, що оформлена листом №2654/1/5616 від 27.02.2026 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини (за не висловленням бажання продовжувати військову службу), у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний судом 29.07.2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо