Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №400/7695/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р. № 400/7695/26

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Друца Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправним рішення; визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами: визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 ( про відхилення рапорту солдата ОСОБА_1 (рапорт ID НОМЕР_2 від 23.06.2026) про звільнення з військової служби, оформлене в застосунку «Армія+»; визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 (полковника ОСОБА_2 ), що полягає у нерозгляді по суті рапорту солдата ОСОБА_1 від 15 червня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та у ненаданні вмотивованого рішення; зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та видати відповідний наказ у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України у військової частини НОМЕР_1 , з 25 червня 2025 року. 15.06.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби з підстав передбачених підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи за наявності в неї психічного розладу. 16 червня 2026 року Рапорт з додатками (12 аркушів, загальна оцінена цінність 500 грн) направлено на адресу ВЧ НОМЕР_1 цінним листом з описом вкладення через АТ «Укрпошта» (відділення ВПЗ Миколаїв-9, пр. Центральний, 148), накладна № 5400908620670, що підтверджується описом вкладення за формою 107 з печаткою поштового відділення від 16.06.2026 та фіскальними чеками. Рапорт повернувся відправникові без вручення, оскільки частина не прийняла поштове відправлення. Рапорт про звільнення також подано Позивачем через офіційний застосунок «Армія+» (ID рапорту р3854519, категорія: «Догляд за дружиною або чоловіком з інвалідністю», дата 23.06.2026). 23 червня 2026 року рапорт отримав статус «ВІДХИЛЕНО» з єдиним мотивуванням: «Військовослужбовець перебуває в СЗЧ».

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що рапорт позивача не отримував, а тому не міг його розглянути. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2026 №160 солдат ОСОБА_1 вибув у додаткову відпустку за сімейними обставинами на 3 (три) доби, з 06.06.2026 по 08.06.2026, та надано 2 (два) дні на дорогу. (додаток 4) Згідно рапорту підполковника ОСОБА_3 , командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , від 12.06.2026 вх. №2498/24836 в, 12.06.2026 о 08:00 під час перевірки наявності особового складу старшим лейтенантом ОСОБА_4 , заступником командира 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , було виявлено, що солдат ОСОБА_1 , стрілець - номер обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , не з`явився до місця дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ) з відпустки, без поважних причин. (додаток 5) За наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2026 № 1543 “Про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ” призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли нез`явленню з відпустки до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , стрільця - номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня його вини. (Додаток 6) Таким чином, стає зрозумілим той факт, що Позивач направив рапорт про звільнення не з місця проходження військової служби в статусі «військовослужбовця», а з іншого місця, перебуваючи в статусі особи, що самовільно залишила військову частину.

В судовому засіданні 28.07.2026 в режимі відеоконференції представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 25.06.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України на посаді стрільця 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

05.06.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 надано відпустку за сімейними обставинами на 3 (три) доби, з 06.06.2026 по 08.06.2026, та надано 2 (два) дні на дорогу.

12.06.2026 у військовій частини НОМЕР_1 оголошено службове розслідування за фактом неповернення ОСОБА_1 з відпустки.

15.06.2026 року ОСОБА_1 склав та підписав Рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи за наявності в неї психічного розладу — підстава, передбачена пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону, до якої відсилає підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону). До рапорту додано: копія паспорта позивача (№ НОМЕР_4 ), копія паспорта дружини позивача (№ НОМЕР_5 ), свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_6 , довідка МСЕК серія 123ААВ № 598936, копія посвідчення особи з інвалідністю та форма індивідуальної реабілітації ОСОБА_5 .

16.06.2026 року рапорт ОСОБА_1 з додатками (12 аркушів, загальна оцінена цінність 500 грн) направлено на адресу ВЧ НОМЕР_1 цінним листом з описом вкладення через АТ «Укрпошта». Зазначений рапорт повернувся відправникові без вручення, оскільки частина не прийняла поштове відправлення.

23.06.2026 ОСОБА_1 подав цей же рапорт про звільнення також подано позивачем через офіційний застосунок «Армія+» (ID рапорту р3854519, категорія: «Догляд за дружиною або чоловіком з інвалідністю», дата 23.06.2026).

23.06.2026 рапорт відхилений військовою частиною НОМЕР_1 , з мотивуванням: «військовослужбовець перебуває в СЗЧ».

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема - за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи психічного розладу.

Відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, повноваження на звільнення солдат з військової надані командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до п.2 Розділу І. Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2025 №531, з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно до п.1 Розділу ІІ. Порядку, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Відповідно до п.п.3, 4, 5 Розділу ІІІ. Порядку, непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Відповідно до п.7 Розділу ІІІ. Порядку, забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:

подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;

недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;

наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Відповідно до п.8 Розділу ІІІ. Порядку, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Відповідно до п.9 Розділу ІІІ. Порядку, розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Суд констатує, що питання про звільнення позивача належить до компетенції безпосередньо командира військової частини НОМЕР_1 , а не будь-якої іншої військової посадової особи.

Порядок прямо передбачає право військовослужбовця подання рапорту в електронному вигляді, а також поштою. Позивач у цьому випадку скористався обома способами.

Суд погоджується з аргументами відповідача наведеними у відзиві про не отримання військовою частиною рапорт надісланого поштою.

Разом з тим, військової частиною жодним чином не прокоментовано у відзиві подання рапорту позивачем у електронному вигляді. Натомість, Порядок не розрізняє процедури розгляду електронних та паперових рапортів.

З наданих позивачем доказів, можливо переконатися, що рапорт про звільнення був зареєстрований в державному вебпорталі електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+», отримав відповідній ID-номер, але був відхилений відповідачем без розгляду.

Електронний рапорт ОСОБА_1 «p3854519» не був розглянутий по суті, без ухвалення рішення про його задоволення або відхилення, виключено з тих підстав, що на час подання цього рапорту (15.05.2026), військова частина вже рахувала позивача, як такого, що самостійно залишив місце проходження служби (12.06.2026).

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Враховуючи, що в теперішній час України перебуває у воєнному стані, навіть факт самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем не припиняє правовідносини військової служби, а таких обставин, командири військової частини в якій він проходить військову службу наділені права та обов`язками щодо розгляду його рапортів.

Оцінку самому факту залишення служби військовослужбовцем, повинна бути надана в окремих дисциплінарних, адміністративних чи кримінальних провадження. Але, винна поведінка військовослужбовця у порушення військової дисципліни, жодним чином не надає право командуванню цього військовослужбовця ігнорувати та не розглядати по суті його рапорти.

На переконання суду, у будь-якому випадку, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби, повинен бути розглянутий по суті та прийнято рішення про його задоволення або відмову в задоволенні.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не розгляді рапорту позивача про звільнення його з військовою служби, а також розглянути рапорт по суті, підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти саме рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, то суд вважає що ця вимога є передчасною.

Питання наявності чи відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 , оцінки достатності наданих документів, є повноваженнями командира військової частини НОМЕР_1 . Поки це питання не вирішено по суті командуванням військової частини, адміністративний суд також не може самостійно оцінити підстави для звільнення.

Суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд вважає за необхідним задовольнити позов в цій частині частково, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту та зобов`язання військову частину розглянути цей рапорт позивача та прийняті рішення по його суті.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_8 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 15.06.2026 року про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" пункту 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) від 15.06.2026 про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" пункту 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

4. В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та видати відповідний наказ у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, відмовити.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 31.07.2026