Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/18244/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/18244/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/18244/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та визначення його статусу як невійськовозобов`язаного на підставі статті 37 пункту 6 підпункту 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку та є невійськовозобов`язаним на підставі статті 37 пункту 6 підпункту 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (редакції, чинної на 11.07.2022 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , 11.07.2023 року був взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , а того ж дня - виключений з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До 18.05.2024 року вказана норма передбачала, що особи, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягають виключенню з військового обліку. Після виключення такі особи набувають статусу невійськовозобов`язаного та не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Незважаючи на це, 19.05.2025 позивача було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після перевірки документів позивачу вручили повістку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.05.2025 року.

27.05.2025 ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де був направлений на проходження військово-лікарської комісії. За її результатами позивача визнано придатним до військової служби та цього ж дня вручено мобілізаційне розпорядження для відправки до навчального центру в АДРЕСА_1 .

У навчальному центрі позивача повідомили, що він є виключеним з військової служби і не може перебувати на військовій службі, однак, попри це, йому було вручено повістку на відправку на 28.06.2025 року з наказом з`явитися о 10.00 за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, ним було отримано ще одну повістку поштовим відправленням через АТ «Укрпошта», у якій було зазначено обов`язок з`явитися 14.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач вважає, що вказані повістки є незаконними і не створюють жодних юридичних наслідків для особи у статусі невійськовозобов`язаного. Відповідно, обов`язку з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього не було. Оскільки ті з військовозобов`язаних, які скористалися правом на виключення з обліку до 18 травня 2024 року, отримали статус невійськовозобов`язаного, то вони не підлягають повторному взяттю на облік. Таким чином, позивач реалізував своє право на виключення з обліку до 18 травня 2024 року і перебуває у статусі невійськовозобов`язаного. Водночас у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також у застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 відображається як військовозобов`язаний, що є неправомірним і таким, що порушує його права.

У зв`язку із зазначеними обставинами я звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 зі скаргою щодо неправомірних дій цього органу та з проханням внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про моє виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Представником позивача було подано адвокатський запит щодо результатів розгляду цієї скарги. У відповідь отримано відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку, з посиланням на положення п. 5 пп. «г» абз. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Крім того, у вказаному листі зазначено, що позивач зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 як такий, що перебуває у статусі «порушник військового обліку» з 24.06.2025 через нібито неприбуття за повісткою від 14.06.2025.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та просить задоволити позов.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 в статусі підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі Довідки ВЛК № 2025-0527-1235-1786-3 від 27.07.2025 комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 військово-зобов`язаний ОСОБА_1 на підставі графи ІІ розкладу хворіб, 9, 12, 5, 6, 11, 3, 4, 2, 1 ТДВ визнаний придатний до військової служби, що не уможливлює внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо виключення ОСОБА_1 .

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 11.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

Відповідно до Довідки про звільнення Серія ЛЬВ №15943 частина «Б» ОСОБА_1 раніше судимий 12.07.2013 Жовкіським районним судом Львівської області за ст.296 ч.4, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , 11.07.2023 року був взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , а того ж дня – виключений з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У червні 2025 року, під час затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , з мобільного застосунку «Резерв+» позивач дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_2 поновив його на військовому обліку у зв`язку із внесеними змінами до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка з 18.05.2024 вже не передбачає виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини.

26.06.2025 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 письмову скаргу в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є невійськовозобов`язаним та виключений з військового обліку.

Відповідач листом від 09.07.2025 №13693 відмовив у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про моє виключення з військового обліку, з посиланням на положення п. 5 пп. «г» абз. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо невиключення його з військового обліку у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, звернувся з цим позовом до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо військового обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232, серед іншого, визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 2232 (в редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни:

а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

б) які досягли граничного віку перебування в запасі;

в) які припинили громадянство України;

г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів;

д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею;

е) які померли.

Положеннями частини шостої статті 37 Закону № 2232 (в редакції, яка діяла до 18 травня 2024 року) передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Відповідно до частини дев`ятої статті 14 Закону № 2232 (в редакції, яка діяла до 18 травня 2024 року) на районні (міські) комісії з питань приписки покладається, зокрема виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

За приписами частини п`ятої статті 38 Закону № 2232 (в редакції, яка діяла до 18 травня 2024 року) органи досудового розслідування зобов`язані в семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 62 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (в редакції, яка діяла до 18 травня 2024 року), суди: повідомляють у семиденний строк районним (міським) військовим комісаріатам про призовників, щодо яких кримінальні справи розглядаються судами, а також про вироки щодо призовників і військовозобов`язаних, які набрали законної сили; вилучають та надсилають до відповідних районних (міських) військових комісаріатів військово-облікові документи призовників і військовозобов`язаних, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту.

Отже, до 18 травня 2024 року чинним на той час законодавством було передбачено виключення громадян України з військового обліку військовозобов`язаних у разі їх засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Підставою для виключення був відповідний вирок, який надсилався судом до відповідного районного (міського) військового комісаріату.

Проте Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633), який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону № 2232 викладено в новій редакції.

Так, відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 2232 у чинній редакції виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Крім того, 18 травня 2024 року набув чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, пунктом 4 розділу «Загальні питання» якого передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Отже, суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232 законодавець звузив коло підстав для виключення громадян України з військового обліку.

Так, з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом № 3633) громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина шоста статті 37 Закону № 2232 не передбачає такої підстави для виключення громадянина України з військового обліку як засудження його до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З урахуванням викладеного, оскільки редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232, яка діє з 18 травня 2024 року, не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку позивача як засудження його до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, отже, він є військовозобов`язаним.

З наведеного можна зробити висновок, що з 18 травня 2024 року громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з нього на підставі статті 37 Закону № 2232 у редакції, чинній до 18 травня 2024 року, у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

На користь такого висновку суду свідчить також положення абзацу дванадцятого пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232 у редакції, чинній з 18 травня 2024 року, за змістом якого взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Щодо дії норми статті 37 Закону № 2232 в часі суд ураховує таке.

У рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

За правовим висновком Верховного Суду у разі безпосередньо (прямої) дії Закону в часі, новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до ухвалення остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для ухвалення рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в такому разі не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками (справа № 803/1541/16).

Суд зазначає, що у розглядуваній ситуації йдеться не про кримінальну, адміністративну або ж інший вид відповідальності позивача, а про його взяття на військовий облік військовозобов`язаних, що регулюється спеціальним законодавством. Оскільки позивач не припинив громадянство України, не визнаний непридатним до військової служби, не досяг граничного віку перебування в запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах взяв його на військовий облік військовозобов`язаних і підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних, передбачені чинною редакцією частини шостої статті 37 Закону № 2232, відсутні.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для задоволення основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виключення позивача з військового обліку та похідної позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку та внести відповідні відомості про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

В И Р ІШ И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії– відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович