Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/10556/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/10556/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просить:

визнати протиправними дії щодо скасування відомостей про виключення з військового обліку та повторного взяття на військовий облік;

визнати протиправним та скасувати рішення в частині поновлення на військовому обліку;

визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у виключенні з військового обліку на підставі рішення Військово-лікарської комісії від 30.08.2023 року;

зобов`язати вчинити дії щодо відновлення у військово-обліковому документі та в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомостей та статусу про те, що він є "непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку".

В обгрунтування позову зазначає, що після внесення запису про виключення з військового обліку Позивач припинив бути військовозобов`язаним. Відтак, Відповідач 1 не мав жодних правових підстав та повноважень щодо розповсюдження на Позивача вимог законодавства про військовий облік та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно особи, яка не є військовозобов`язаною. Таким чином, дії Відповідача 1 щодо повторного взяття Позивача на облік є свавільними та незаконними, а відмова Відповідача 2 усунути це порушення на рівні місцевого обліку дублює це протиправне обмеження прав Позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у відзиві вказав, що виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій, для здійснення якого Порядком №1487 (до 05.01.2023 Порядком №921) передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_6 , та яка не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного). 8 вересня 2023 року позивача було взято на облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 виключено з військового обліку це зазначено в його тимчасовому посвідчені № НОМЕР_1 від 08.09.2023 на підставі довідки ВЛК № 5436/23 від 30.08.2023 року яку пройшов позивач. 13.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 поновлює ОСОБА_1 на військовому обліку, яке відбулося на підставі автоматично на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932. 25.02.2026 року позивач особисто прибув в ІНФОРМАЦІЯ_7 написавши заяву про взяття його на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 заява № 3548 від 26.02.2026 року. На підставі заяви позивача його було взято на військовий облік Крім того позивач користувався і користується правом на відсторочку від призову на військову службу під час мобілізації, яку він сам оформив по ст. 23 п.2 ч.1 інвалідність 3 гр. Пізніше продовжив її заява 12.03.2026 № 1012 подана була через ЦНАП. На позивача у воєнний час постанова позаштатної ВЛК мала бути оформлена свідоцтвом про хворобу, а не довідкою, як це відбулось у даному випадку, про що свідчать матеріали у справі. Постанова ВЛК про виключення позивача з військового обліку повинна бути оформлена свідоцтвом про хворобу, яке підлягає розгляду та затвердженню ВЛК регіону. Таким чином, запис про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку у даному випадку ОСОБА_1 було зроблено передчасно, оскільки такий запис міг бути зроблений лише на підставі свідоцтва про хворобу, розглянутого та затвердженого ВЛК регіону. Позовні вимоги в частині виключення ОСОБА_1 з військової служби не підлягають задоволенню, оскільки позивач підлягає переогляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності для проходження військової служби. Щодо позовних вимог про приведення у відповідність даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі наведеного вище не є можливих, оскільки підстав для внесення про виключення з військового обліку відсутні.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що факт виключення Позивача з військового обліку та набуття ним відповідного правового статусу є визнаним Відповідачами та не потребує додаткового доказування. Оформлення рішення ВЛК № 5436/23 від 30.08.2023 у формі довідки ВЛК відповідає вимогам чинного законодавства. Навіть у випадку гіпотетичної наявності формального порушення оформлення документа, застосовуються принципи належного урядування та правової визначеності, відповідно до практики Верховного Суду та ЄСПЛ, згідно з якими ризик помилки державного органу не може покладатися на особу. Рішення ВЛК від 30.08.2023 є остаточним та таким, що не потребує додаткового затвердження. Дії Відповідача 1 щодо поновлення Позивача на обліку є такими, що виходять за межі наданих повноважень, суперечать статті 19 Конституції України та порушують принцип правової визначеності. Відповідач 2 підтверджує перебування Позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 . Отже, Відповідач 2 має повноваження та обов`язок внести до реєстру актуальні відомості щодо правового статусу Позивача та усунути наслідки неправомірного внесення змін.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В матеріалах справи наявне тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 08.09.2023 року, відповідно до якого 30.08.2023 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ; призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_11 зарахований у запас 11.05.2000 року як визнаний за станом здоров`я непридатним до військової служби в мирний час за І гр.; не підлягає повторному медичному пересвідченню; 08.09.2023 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних запасу ІНФОРМАЦІЯ_12 на підставі рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 від 30.08.2023 року згідно п.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 №5436/23 від 30.08.2023 року проведено медичний огляд ВЛК позивача 30.08.2023 року; на підставі статті 5а графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ Б визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

В матеріалах справи наявний витяг з Електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 18.12.2025 року, відповідно до якого позивач не є військовозобов`язаним; підстави для зняття/виключення з обліку – непридатний; постанова ВЛК – непридатний з виключенням з військового обліку.

Листом від 18.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомив позивача, що відповідно до даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_15 ( АДРЕСА_1 ). Внесення відомостей відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відбулося автоматично відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 № 932 (зі змінами) за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання. Відповідно до глави 20 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 № 402 (зі змінами) – постанови позаштатних військово-лікарських комісій, зокрема при ТЦК та СП, про непридатність до військової служби підлягають затвердженню штатною військово-лікарською комісією. Постанову позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_16 , згідно якої він був визнаний непридатним до військової служби, не було затверджено 16 Регіональною військово-лікарською комісією. З метою приведення військово-облікових даних у відповідність до наявних у підтверджуючих документів, пропонує звернутись до ТЦК та СП за фактичним місцем проживання.

Листом від 21.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивача, що як видно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, 8 вересня 2023 року він був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цей же день його виключено з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу». 13 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 поновлено на військовому обліку та 23 лютого 2026 року надано відстрочку від призову під час, мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 25 лютого 2026 року, на підставі заяви, він був взятий на військовий облік військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_17 , на якому перебуває на даний час та користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації на цих же підставах. Приймаючи до уваги те, що 13 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 його було взято на військовий облік військовозобов?язаних, слід прийти до висновку, що така підстава для виключення з військового обліку як непридатність до військової служби, не знайшла свого підтвердження, адже взяттю на військовий облік не підлягають громадяни, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Змістом спірних правовідносин є відповідність дій відповідачів щодо повторного взяття на військовий облік позивача після його виключення з військового обліку як непридатного до військової служби за станом здоров`я, критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Положеннями ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи (п.9 Положення №154).

Частиною п`ятою ст.33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9 ст.5 Закону №1951-VIII).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

З наведеного слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати внесення, оброблення та зберігання в базі даних Реєстру персональні та службові дані військовозобов`язаних.

дно з п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VІІІ, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною третьою ст.14 Закону №1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №559), пунктом другим якої установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до п.1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).

Пунктом другим Порядку №559 передбачено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.

Згідно з п.4 Порядку №559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Судом встановлено, що 30.08.2023 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ; призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_11 зарахований у запас 11.05.2000 року як визнаний за станом здоров`я непридатним до військової служби в мирний час за І гр.; 08.09.2023 року позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних запасу ІНФОРМАЦІЯ_12 на підставі рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 від 30.08.2023 року згідно п.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В подальшому позивач особисто звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_17 із заявою від 25.02.2026 року, в якій просив взяти його на військовий облік військовозобов`язаних рядового, сержанського, старшинського складу запасу у зв`язку із зміною місця проживання (прибув з Донецької області).

Окрім того, із наданих ІНФОРМАЦІЯ_5 документів вбачається, що за наслідками розгляду заяви позивача він стоїть на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 ; користується правом на відстрочу до 01.08.2026 року.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що позивача після виключення з військового обліку було поновлення на військовому обліку за його вільним волевиявленням (особисто поданою заявою).

Таким чином, посилання представника позивача на те, що відповідач не мав жодних правових підстав та повноважень щодо розповсюдження на нього вимог законодавства про військовий облік та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно особи, яка не є військовозобов`язаною, дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік є свавільними та незаконними, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не відповідають дійсності.

Відтак, враховуючи факт особистого звернення позивача до відповідача для поновлення його на військовому обліку та користування ним станом на день ухвалення даного рішення відстрочкою від мобілізації, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даному випадку є безпідставними та необгрунтованими.

При цьому, судом не беруться до уваги інші твердження представника позивача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, вказані витрати поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович