Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №380/3908/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 рокусправа № 380/3908/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (с. Боянець, Шептицький район, Львівська область, 80340; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати старшому солдату ОСОБА_1 , у період з лютого 2024 року до 9 червня 2025 року, включно, у встановлених чинним законодавством України розмірах грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн.;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 за період з лютого 2024 року до 09 червня 2025 року, включно, щомісячне грошове забезпечення та щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби 11.02.2024 року в районі АДРЕСА_2 при виконанні бойових завдань отримав множинне вогнепальне кульове поранення кінцівок, наскрізне поранення м`яких тканин лівого плеча. З указаними пораненнями, які відносяться до категорії - важких, перебував, послідовно, на лікуванні, проходив медичні огляди військово-лікарською комісією до остаточного огляду на ступінь придатності до військової служби за станом здоров`я 09.06.2025 року. За час після поранення грошове забезпечення в установленому законом розмірі - 100 000,00 гривень виплачено лише до травня 2024 року, включно. Проте, відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., відповідно до Постанови КМУ №168 надалі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого – суддю Кухар Н.А.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.

Ухвалою судді від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 01 липня 2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 довідку про нараховані та виплачені військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 всі види основного та додаткового грошового забезпечення за період з лютого 2024 року по червень 2025 року за кожен місяць.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх.№36016 від 30.04.2026 року), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану врегульоване постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, у відповідній редакції, передбачено можливість виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, зокрема військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 Порядок № 260 було доповнено розділом XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими після введення воєнного стану та пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Таким чином, правова підстава для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі не є безумовною та не пов`язується лише з самим фактом отримання поранення. Законодавець пов`язує таку виплату з наявністю сукупності юридично значимих обставин: поранення має бути пов`язане із захистом Батьківщини; військовослужбовець має перебувати саме на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення; такі періоди мають бути підтверджені належними медичними документами; включення до виплати здійснюється на підставі наказів командира у встановленому порядку.

Військова частина НОМЕР_1 не заперечує, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та під час проходження військової служби отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно з наявними у Військовій частині НОМЕР_1 документами, позивачу були враховані підтверджені періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, зокрема періоди відпустки для лікування після поранення з 08 березня 2024 року по 05 квітня 2024 року та з 05 квітня 2024 року по 03 травня 2024 року.

Позивач фактично ототожнює весь період після отримання поранення до дати остаточного медичного огляду військово-лікарською комісією 09 червня 2025 року з періодом, за який має безперервно виплачуватися додаткова винагорода у збільшеному розмірі 100 000 грн. Такий підхід не відповідає змісту постанови Кабінету Міністрів України № 168 та Порядку № 260.

Таким чином, вимога позивача про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за весь період з лютого 2024 року до 09 червня 2025 року включно ґрунтується не на приписах чинного законодавства, а на розширеному тлумаченні постанови № 168, яке не випливає з її змісту.

Представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№37609 від 05.05.2026 року), у якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

28.07.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2024 року № 818 ОСОБА_1 включено до виплати додаткової винагороди за весь лютий 2024 року. Зокрема, відповідно до додатка № 3 до цього наказу виплату призначено за період з 01 до 10 лютого 2024 року у зв`язку з виконанням бойових завдань, а відповідно до додатка № 6 — за період з 11 до 29 лютого 2024 року за час лікування у зв`язку з пораненням. У картці особового рахунку позивача за 2024 рік відображено нарахування на підставі наказу № 818 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень. Фактичне перерахування коштів підтверджується банківською № 240321РВ000039530751, відповідно до якої 21 березня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 зараховано 99 017,24 гривні. відомістю Банківська відомість відображає загальну суму, зараховану на рахунок позивача, без розподілу за окремими видами грошового забезпечення. Тому вона оцінюється разом із наказом № 818 та карткою особового рахунку, які дають можливість визначити вид, розмір і правову підставу проведеного нарахування. Надалі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 січня 2025 року № 600 позивача включено до виплати додаткової винагороди за періоди з 01 до 31 березня 2024 року, з 01 до 30 квітня 2024 року та з 01 до 03 травня 2024 року. У картці особового рахунку ОСОБА_1 за 2025 рік відображено три окремі нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень кожне, загалом 300 000 гривень. Відповідно до банківської відомості № 250131РВ000045976625 31 січня 2025 року на рахунок позивача здійснено три окремі зарахування по 98 500 гривень кожне, загалом 295 500 гривень. Сума кожного зарахування у розмірі 98 500 гривень відповідає нарахованій винагороді у розмірі 100 000 гривень після утримання військового збору за ставкою 1,5 відсотка. Така ставка для грошового забезпечення і грошових винагород військовослужбовців передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Отже, з кожних нарахованих 100 000 гривень на рахунок позивача підлягало зарахуванню 98 500 гривень, а із загальної нарахованої суми 300 000 гривень фактично підлягало зарахуванню 295 500 гривень.

Сума кожного зарахування у розмірі 98 500 гривень відповідає нарахованій винагороді у розмірі 100 000 гривень після утримання військового збору за ставкою 1,5 відсотка. Така ставка для грошового забезпечення і грошових винагород військовослужбовців передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Отже, з кожних нарахованих 100 000 гривень на рахунок позивача підлягало зарахуванню 98 500 гривень, а із загальної нарахованої суми 300 000 гривень фактично підлягало зарахуванню 295 500 гривень. При цьому з картки особового рахунку та банківської відомості вбачається, що позивачу фактично проведено три повні місячні нарахування додаткової винагороди — за березень, квітень і травень 2024 року. Хоча наказом № 600 документально підтверджений період лікування у травні 2024 року визначено з 01 до 03 травня 2024 року, фінансовою службою фактично нараховано та виплачено позивачу повну місячну суму додаткової винагороди за травень 2024 року. На момент проведення відповідного нарахування не було остаточно встановлено факту самовільного залишення позивачем військової частини. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 травня 2024 року № 1717 було призначено службове розслідування для з`ясування причин неприбуття позивача після закінчення відпустки. Цей наказ не встановлював факту СЗЧ, вини позивача або правових наслідків такого діяння. За результатами службового розслідування наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 травня 2024 року № 2000 встановлено, що позивач вибув за кордон до Королівства Норвегія з метою лікування. Цим же наказом було уточнено облікові дані та поновлено ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення з 04 травня 2024 року. Відтак на час проведення розрахунку фінансова служба не мала розпорядчого документа, яким позивача було б визнано таким, що самовільно залишив військову частину, або яким було б установлено припинення виплати йому грошового забезпечення у зв`язку із СЗЧ. За таких обставин позивача фактично не було виключено з розрахунку додаткової винагороди за травень 2024 року, унаслідок чого йому нараховано та виплачено повну місячну суму. Отже, незалежно від того, що підтверджений наказом № 600 період лікування у травні закінчувався 03 травня 2024 року, фактично позивачу виплачено додаткову винагороду за весь травень 2024 року. Тому будь-яка заборгованість Військової частини НОМЕР_1 перед позивачем за травень 2024 року відсутня. Наведені обставини також спростовують можливе твердження про те, що невизначеність щодо статусу позивача у травні 2024 року призвела до ненарахування йому додаткової винагороди. Навпаки, за відсутності остаточно встановленого факту СЗЧ фінансова служба провела нарахування та виплату у повному місячному розмірі. Щодо періоду після травня 2024 року відповідач зазначає, що наявні у справі медичні документи не підтверджують безперервного стаціонарного лікування позивача. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки №3172 від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 12.03.2024 року по 23.02.2024 року з діагнозом множинне вогнепальне кульове дотичне, наскрізне поранення кінцівок (11.02.2024), дотичне поранення правового колінного суглоба з уламковим переломом надколінка, наскрізне поранення м`яких тканин лівого плеча.

Відповідно до довідки №399 від 24.02.2024 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) старший солдат ОСОБА_1 11.02.2024 року одержав множинне вогнепальне кульове дотичне поранення кінцівок, дотичне поранення правого колінного суглоба з уламковим переломом надколінка, наскрізне поранення м`яких тканин лівого плеча при безпосередній участі військовослужбовцями у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_2 під час стрілецького бою отримав поранення.

Епікризом від 06.03.2024 року підтверджується, що позивач у період з 23.02.2024 року по 07.03.2024 року був госпіталізований з діагнозом: основний – множинне вогнепальне кульове поранення ( 11.02.2024) кінцівок, дотичне поранення правого колінного суглобу з уламковим переломом надколінника, наскрізне поранення м`яких тканин лівого плеча.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 06.03.2024 №596/1 поранення, так, пов`язане з проходженням військової служби (довідка про обставини травми не надана).

Відповідно до висновку від 22.03.2024 року ОСОБА_1 необхідно направити особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордоном.

Довідкою військово-лікарської комісії №2854 від 04.04.2024 підтверджено, що поранення, так, пов`язане з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня).

Листом №29/15211/2-24 від 10.04.2024 кординаційним центром з надзвичайних ситуацій проінформовано Міністерство охорони здоров`я України про можливість медичної евакуації та надання безоплатної необхідної медичної допомоги ОСОБА_1 в Королівство Норвегії.

Довідкою від 16.04.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні в Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 16.05.2024 року підтверджено , що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 01.05.2024 – 01.06.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 01.06.2024 – 01.07.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 01.07.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 01.08.2024 року підтверджено , що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 29.08.2024 року підтверджено , що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 29.09.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 29.10.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 01.12.2024 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

Довідкою від 01.01.2025 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні в Університетській лікарні Осло Ulleval з приводу важкої травми. Його кілька разів оперували в лікарні, лікування розраховане на тривалий період, принаймні ще 1 місяць.

У період з 15.04.2024 року по 07.01.2025 року перебував за кордоном, що підтверджується штампами у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 .

Позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про перерахування старшому солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за 2024 рік у зв`язку з лікуванням після отриманої травми.

Листом №690/137/200з від 11.04.2025 року військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно наявних у військовій частині НОМЕР_1 медичних документів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці для лікування після поранення вказаному військовослужбовцю нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень. З лютого 2024 року ОСОБА_1 перебував у відпустці для лікування після поранення з 08.03.2024 по 05.04.2024, а з 05.04.2024 по 03.05.2024. Повідомив, що до військової частини НОМЕР_1 не надходило документів, які б свідчили про направлення позивача на довготривале лікування за кордоном в тому числі постанови ВЛК про потребу в довготривалому лікуванні. Таким чином у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення , як такому що проходив стаціонарне лікування за кордоном після отримання поранення.

Відповідно до випускного квитка від 05 квітня 2024 року №780 ОСОБА_1 звільнений за станом здоров`я терміном на 29 днів з 05 квітня 2024 року по 03 травня 2024 року.

Довідкою від 25.03.2025 року №860/3 підтверджується, що позивачу нараховувалися одноразові види грошового забезпечення по квітень 2024 року включно, та за січень 2025 року.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2020-0610-1140-2439-0 від 09.06.2025 наслідки вогнепального осколкового поранення лівої плечової ділянки, обох нижніх кінцівок з вогнепальним переломом правого надколінника (11.02.2024), первинної хірургічної обробки (11.02.2024), хірургічних обробок (12.02.2024, 16.02.2024. 27.02.2024) у вигляді зміцнілих шкірних рубців, дефекту кісткової тканини правого надколінника, нестабільності зв`язкового апарата правого колінного суглоба, деформуючого артрозу правого колінного суглоба першої стадії з порушенням функції правої нижньої кінцівки (Т94.0). Наслідки наскрізного вогнепального кульового поранення (11.02.2024) нижньої третини лівого плеча у вигляді зміцнілих шкірних рубців, посттравматичної невропатії та посттравматичної проміжної невроми лівого ліктьового нерва в дистальній третині лівого плеча і чутливими розладами, легкими руховими розладами, помірними трофічними розладами з помірним порушенням функції лівої верхньої кінцівки (Т92.4). Поранення, Травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. (Довідка командира частини про обставини травми №399 від 24.02.2024). Згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України 04.07.2007 № 370). Хронічний двобічний верхньощелепний синусит. Кіста лівої гайморової пазухи (134.1). Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Позивач вважає бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з лютого 2024 року до 9 червня 2025 року у розмірі 100 000 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011).

Згідно з пунктом першим статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 5 зазначеної постанови КМУ № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 400 від 01.04.2022 до постанови № 168 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, позивач під час бойових дій отримав бойове травмування. Також, матеріалами справи підтверджено, що вказана травма пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідок військово-лікарської комісії №2834 від 04.04.2024 №596/1 та від 06.03.2024 року проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, поранення пов`язане з проходженням військової служби, згідно класифікатора важкості отриманих травм, дана травма відноситься до важких.

Згідно висновку про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на лікування за кордон щодо ОСОБА_1 від 22.03.2024 року: необхідне направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації роти України, на лікування за кордон.

Згідно довідок Університетській лікарні Осло Ulleval та закордонного паспорта позивача позивач з 15.04.2024 року по 07.01.2025 року перебував за кордоном на лікуванні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 гривень за вищевказаний період пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, оскільки отримав поранення, яке пов`язане із проходженням військової служби та пов`язана із захистом Батьківщини.

Суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у період з 01 червня 2024 року по 07 січня 2025 року щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 грн. 00 коп. не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Як встановлено судом відповідачем виплачено позивачу винагороду за лютий, березень та травень 2024 року у підвищеному розмірі 100000 грн, отже у цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо виплати винагороди з 08 січня по 09 червня 2025 року то така вимога до задоволення не підлягає, так як доказів перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії суду не надано.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 01 червня 2024 року по 07 січня 2025 року щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100 000,00 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 червня 2024 року по 07 січня 2025 року щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у збільшеному розмірі - 100 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 (с. Боянець, Шептицький район, Львівська область, 80340; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

СуддяКухар Наталія Андріївна