Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №760/36032/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 липня 2026 р.

Справа: №760/36032/25

Суддя: Фіцай О. Л.

Справа №760/36032/25

2/760/11152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Фіцай О.Л.

за участю секретаря судового засідання - Скомаровської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 26 479,01 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено кредитний договір № 4555797408, за умовами якого Відповідачу надано кредит. На підставі Договору про відступлення права вимоги № 01/09/2021 від 01.09.2021 право вимоги за цим договором перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК», а в подальшому, за Договором факторингу № Ш/11/16-Ф від 28.02.2024, - до Позивача. Згідно з витягом з Реєстру прав вимог Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за цим договором у сумі 19 004,01 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 309,00 грн, за відсотками - 0,61 грн, за комісією - 11 694,40 грн.

Крім того, Позивач зазначив, що 24 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі - Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено кредитний договір № 19446-11/2021, право вимоги за яким на підставі Договору факторингу № 13012023 від 13.01.2023 перейшло до Позивача. Згідно з витягом з Реєстру боржників Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за цим договором у сумі 7 475,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 3 000,00 грн, за відсотками - 4 475,00 грн.

Обидва кредитні договори укладені в електронній формі та підписані Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначив, що Відповідач належним чином умови кредитних договорів не виконав, платежів на погашення заборгованості не здійснював, унаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 26 479,01 грн, яку Позивач і просить стягнути.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

13 квітня 2026 року від Відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог, які в основному ґрунтуються на відсутності належних доказів переходу до Позивача права вимоги за кредитними договорами. Відповідач зазначив, що Позивачем не доведено набуття ним права грошової вимоги у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки представник Позивача просив розглядати справу за його відсутності, а Відповідач подав заперечення проти позову, підстав для ухвалення заочного рішення в порядку ст. 280 ЦПК України немає, справа розглядається в загальному порядку за наявними у ній доказами.

В судовому засіданні 20 липня 2026 завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відклав до 30 липня 2026 року.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 22 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Відповідачем укладено кредитний договір № 4555797408, а 24 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та Відповідачем укладено кредитний договір № 19446-11/2021, обидва - в електронній формі. Договори підписані Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд зазначає, що підписання кредитного договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором само по собі не викликає сумнівів щодо волевиявлення відповідача на укладення договору за умови дотримання встановленої законом процедури.

Проте реальний характер договору позики (кредиту) означає, що правові наслідки щодо виникнення у позичальника обов`язку повернути позику та сплатити проценти виникають лише з моменту фактичного отримання позичальником від позикодавця у власність грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є реальним правочином, і позикодавець повинен довести не лише факт укладення договору позики, але й факт передання грошових коштів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

До відносин за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, в тому числі щодо реальності передання грошових коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, Позивачем не надано до суду жодного документа, який би підтверджував факт реального перерахування грошових коштів Відповідачу за кредитним договором № 4555797408 від 22.12.2021 року та за кредитним договором № 19446-11/2021 від 24.11.2021 року.

Зокрема, Позивачем не надано банківських виписок про перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача, платіжних інструкцій на перерахування кредитних коштів, довідок банківської установи про здійснення відповідних платежів або будь-яких інших документів, які б підтверджували виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів позичальникові. Матеріали справи не містять жодних доказів зарахування коштів на рахунок Відповідача.

Умови кредитних договорів містять лише положення про порядок надання кредитних коштів у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Позичальника. Проте зазначені положення є лише зобов`язанням кредитодавця, а не підтвердженням його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 761/20652/17, в якій зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, для виникнення у позичальника обов`язку повернути позику необхідним є настання юридичного факту передання позикодавцем позичальникові у власність грошових коштів. Надання позики є обов`язковою умовою дійсності договору позики як реального договору. За відсутності доказів передачі грошових коштів у позику договір позики не може вважатися укладеним.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 490/7526/16-ц вказано, що обов`язковою умовою дійсності договору позики як реального договору є надання позикодавцем позики. За відсутності доказів передачі грошових коштів у позику договір позики не може вважатися укладеним.

Отже, для набуття Позивачем як новим кредитором права вимоги до Відповідача необхідною умовою є наявність такого права у первісного кредитора. У свою чергу, право вимоги позикодавця до позичальника виникає лише за умови фактичного передання позичальникові грошових коштів. Якщо первісний кредитор не виконав свого зобов`язання щодо надання кредиту, то право вимоги до позичальника не виникло, а отже, не могло бути відступлене новому кредитору.

У даному випадку Позивач не надав доказів того, що первісні кредитори - ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» - реально виконали свої зобов`язання за кредитними договорами щодо передання Відповідачу грошових коштів.

Беручи до уваги реальний характер договору позики (кредиту), відсутність доказів фактичного надання кредиту Відповідачу означає, що не виникло зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів. Відповідно, не виникло права вимоги первісного кредитора, яке могло б бути відступлене Позивачу.

Ці обставини кореспондуються із запереченнями Відповідача, який заперечував проти позову з підстав недоведеності переходу до Позивача права вимоги за кредитними договорами.

Тягар доказування лежить на Позивачеві, який стверджує про існування права вимоги. Позивач мав довести не лише факт укладення кредитних договорів та факт відступлення права вимоги, але й обов`язково факт реального надання кредитних коштів Відповідачу первісними кредиторами.

Частиною 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає, що Позивач не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, зокрема не довів факту виникнення права грошової вимоги до Відповідача. Без доказів фактичного передання грошових коштів позичальникові право вимоги не виникло, і тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України суд ухвалює рішення, яким позов задовольняється повністю або частково або в задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, сплачений судовий збір стягненню з Відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 76, 81, 89, 141, 258-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 512, 514, 526, 530, 599, 610-612, 625, 629, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4555797408 від 22.12.2021 року та кредитним договором № 19446-11/2021 від 24.11.2021 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя: О.Л. Фіцай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua