Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №752/25695/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/25695/25

Провадження № 2/752/6295/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.07.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , що поданий в її інтересах законним представником ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення грошових коштів, отриманих в межах програми «єПідтримка», які були призначені для дитини, але не були використані на її користь та принесення письмових вибачень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернувся до суду в її інтересах з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом також - відповідач), в якому просив суд:

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 000,00 гривень отримані в рамках програми «єПідтримка», але не використані на користь дитини;

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15,5?% річних (облікову ставку НБУ) від суми 1000,00 гривень за період з дати отримання державної допомоги по дату набрання рішенням суду законної сили;

-зобов`язати ОСОБА_3 письмово вибачитись перед ОСОБА_1 за фактичне привласнення коштів, призначених їй, та повідомити суд про виконання цього зобов`язання.

Стислий виклад позиції позивача

Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що у межах державної програми «єПідтримка», взимку 2024-2025 років було передбачено виплату 1 000,00 гривень на кожну дитину до 18 років.

Позивач стверджує, що її батько ОСОБА_2 , з яким позивач проживає після досягнення 14-річного віку, намагався оформити вказану допомогу на її ім`я, однак кошти вже були отримані іншою особою, а саме ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 .

Позивач також вказує, що вона постійно проживає разом із батьком - ОСОБА_2 , який забезпечує всі її потреби: проживання, харчування, одяг, навчання, розвиток, дозвілля, транспорт та інші життєво необхідні витрати.

Водночас, ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача не бере участі в її утриманні й не надає жодної допомоги протягом тривалого часу та фактично ухиляється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідач регулярно оскаржує позови про стягнення аліментів та заяви про видачу судового наказу щодо аліментів, що свідчить про свідоме систематичне ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи те, що відповідач без законних підстав користувалася коштами, які мали бути витрачені на користь дитини, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача, окрім 1 000,00 гривень, також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі не менше 15,5?% річних.

Окремо заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача принести письмові вибачення перед позивачем за використання грошових коштів не на потреби дитини.

Стислий виклад позиції відповідача

У поданому до суду відзиві ОСОБА_3 вказує на безпідставність позовних вимог.

Відповідач стверджує, що згідно судових рішень було визначене місце проживання неповнолітньої ОСОБА_1 разом із матір`ю. Станом на сьогодні судове рішення та вимоги державного виконавця щодо передачі дитини матері не виконані через ухилення боржника від його виконання.

Відповідач вказує, що її донька ОСОБА_1 перебуває у фактичній ізоляції у домоволодінні ОСОБА_2 , який налаштовує дитину проти матері, дівчинка не відвідує жодних розважальних закладів чи гуртків, день народження дитини проходить в повній ізоляції без запрошення гостей. Дитина не відвідує стаціонарно школу, оскільки була переведена до школи з дистанційною формою навчання.

Стосовно отримання грошових коштів відповідач вказує, що вона як законний представник малолітньої ОСОБА_1 (вік дитини на той момент 13 років, 9 місяців) подала заявку на отримання 1 000,00 гривень підтримки, які отримала у грудні 2024 року.

Зважаючи на те, що станом на грудень 2024 року ОСОБА_1 ще не виповнилося 14 років, а також на те, що станом на грудень 2024 року і по сьогоднішній день була і є чинною постанова Київського апеляційного суду від 27.11.2024, якою визначено місце проживання дитини разом із відповідачем та вирішено питання щодо відібрання дитини від батька, ОСОБА_3 мала всі законні підстави, як законний представник на оформлення та отримання 1 000,00 гривень грошової допомоги за державною програмою «єПідтримка».

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 20.10.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

21.11.2025 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.12.2025.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2025 клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково.

06.01.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позов.

09.01.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

14.01.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення.

30.01.2026 у підготовчому судовому засіданні були виконані завдання підготовчого провадження передбачені цивільним процесуальним законодавством для початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.04.2026.

07.04.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

09.04.2026 судове засідання було відкладене на 21.07.2026.

21.07.2026 в судове засідання з`явилися позивач та її законний представник, які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 21.07.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили сплату відповідачем на користь позивача грошових кошів у розмірі 1 300,00 гривень, що відповідає загальному розміру майнових вимог та висловили свої заперечення щодо закриття провадження у справі, оскільки невирішеною залишається немайнова вимога про зобов`язання відповідача письмово вибачитися перед ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2026 клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволено частково; закрито провадження у справі №752/25695/25 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 000,00 гривень та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15,5?% річних (облікова ставка НБУ) від суми 1000,00 гривень за період з дати отримання державної допомоги по дату набрання рішенням суду законної сили. Стосовно іншої частини позовних вимог немайнового характеру суд продовжив їх розгляд по суті.

21.07.2026 після заслуховування законного представника позивача, самого позивача ОСОБА_1 , дослідження матеріалів справи та наявних в ній доказів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та керуючись положеннями статті 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 30.07.2026.

Фактичні обставини встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 виник спір щодо стягнення грошових коштів у розмірі 1 000,00 гривень, які відповідач отримала у межах державної програми «єПідтримка» для дітей до 18 років у грудні 2024 року.

Позивач стверджувала, що ОСОБА_3 отримала вказані грошові кошти, що були призначені для дитини, проте, використала їх не на потреби дитина, а на свої власні.

07.04.2026, вже після відкриття провадження у справі, відповідач сплатила позивачу грошові кошти у розмірі 1 000,00 гривень та 300,00 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв`язку з чим, суд своєю ухвалою від 21.07.2026 закрив провадження у справі №752/25695/25 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 000,00 гривень та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15,5?% річних (облікова ставка НБУ) від суми 1000,00 гривень за період з дати отримання державної допомоги по дату набрання рішенням суду законної сили.

З наявних матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 .

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує спір щодо визначення місця проживання ОСОБА_1 та стягнення аліментів на її утримання.

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 з позовними вимогами про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі від усіх видів заробітку (доходу) боржника.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 07.12.2022 у справі №759/23438/21 (апеляційне провадження № 22-ц/824/10706/2022) рішення суду І інстанції було скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовлено.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №759/14917/20 (апеляційне провадження № 22-ц/824/10538/2024), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2025 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері задоволено; визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішено відібрати у ОСОБА_2 дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суд закрив провадження у справі в частині майнових вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, розгляд цієї справи здійснюється виключно в межах вимоги немайнового характеру про зобов`язання ОСОБА_3 письмово вибачитись перед ОСОБА_1 за фактичне привласнення коштів, призначених дитині.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд зазначає, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін суд дійшов до висновку, що фактичним предметом спору в цій справі є правовідносини, що виникли між батьком та матір`ю дитини, а також між самою неповнолітньою ОСОБА_1 та її матір`ю, щодо матеріального забезпечення.

Суд встановив, що згідно постанови Київського апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №759/14917/20 (апеляційне провадження № 22-ц/824/10538/2024), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2025 було визначено місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що здійснюючи оформлення виплат у межах державної програми «єПідтримка» для дітей до 18 років у грудні 2024 року відповідач діяла саме в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_1 , проте, враховуючи, що дитини проживала та продовжує проживати, за своїм власним вибором саме з батько, такі кошти не були використанні на потребу дитини.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захист прав ОСОБА_1 є стягнення з ОСОБА_3 вказаних вище грошових коштів.

Водночас, позовна вимога про принесення вибачення не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не є ефективним способом для захисту порушеного права у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами цієї справи.

Суд наголошує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

На переконання суду, позовна вимога про принесення вибачення ОСОБА_3 у спірних правовідносинах не спрямоване на відновлення порушеного права, а є емоційним бажанням батька дитини та самої дитини, що зумовлено наявністю конфлікту у стосунках між сторонами.

Таким чином, оскільки суд дійшов до висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_3 принести письмові вибачення слід відмовити.

Згідно положень статті 141 ЦПК України понесені судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , поданого в її інтересах законним представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині вимог про зобов`язання принести письмові вибачення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.07.2026.

Суддя: С.О. Чекулаєв