Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №380/6753/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 рокусправа № 380/6753/26

Львівський окружний адміністравний суд у складі головуючого судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самсотійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс", про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - відповідач), з участю третьої особи, яка не заявляє самсотійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" (далі - третя особа), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2025 року №49573/13-01-24-08, №49575/13-01-24-08, №49576/13-01-24-08 та податкову вимогу від 09.01.2026 року №0000003-1303-1301.

У заявах по суті справи позивач наводить такі аргументи в обгрунтування позовних вимог.

З урахуванням висновку, наведеного Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі №300/2685/19, при вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні. Курсова різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом, згідно Кредитного договору № KF 38637, в іноземній валюті, визначена на підставі Договору від 09.12.2020 за офіційним курсом Національного банку України станом 09 грудня 2020 року, – дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню (8 742 521,99 грн), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (2 488 319,45 грн), становить 6 254 202,54 грн (8 742 521,99 грн - 2 488 319,45 грн = 6 254 202,54 грн). Отже, вищезазначена курсова різниця в сумі 6 254 202,54 грн, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, є меншою на 2 488 319,45 грн від суми 8742521,99 грн анульованого ТзОВ «ФК ТФ», як правонаступником Банку, на користь ОСОБА_1 боргу за Кредитним договором № KF 38637, 8742521,99 грн – 6 254 202,54 грн = 2 488 319,45 грн, відтак на підставі пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а також висновків Верховного Суду, щодо практики застосування цієї норми права, викладених у зазначених вище постановах, є підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримала додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

У відзиві на позовну заяву відповідач наводить такі заперечення.

Вирішуючи питання щодо обов`язку сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) борг кредитором, відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осі ДПС України), згідно якої третьою особою у 2020 році нараховано фізичній особі – платнику податків ОСОБА_1 дохід у сумі 8742521,99 грн з ознакою « 126» додаткове благо. Підпунктом «б» пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають стату податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахуно суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючог органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платник податку податковим агентом протягом звітного періоду. Тобто, боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. У спірних правовідносинах відсутні відповідні умови, за яких підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме - зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Покликається на висновки Верховного Суду.

Третя особа у своїх поясненнях зазначає про те, що позивачем підписано угоду про прощення боргу, яка містить чітку суму прощення боргу, на яку відповідачем і було здійснено нарахування обовязкових платежів до бюджету.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, з урахуванням наведених аргументів.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, оскільки такий є необгрунтованим.

Представник третьої особи увважає вимоги позивача необгрунтованими.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою, зазначеною у протоколі судового засідання від 08.06.2026 року, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою, зазначеною у протоколі судового засідання від 20.07.2026 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено такі обставни.

Наказом відповідача від 07.08.2025 року №4689-ПП призначено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року.

За результатами призначеної згідно цього наказу перевірки відповідачем складено акт від 07.10.2025 року №46175/13-01-24-08-03/2675800222.

У висновках цього акта перевірки зазначено, що позивачем допущено порушення вимог:

- абз. „д” підп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2020 рік на загальну суму 1 573 653,96 грн.;

- п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України в частині неподання декларації майновий стан і доходи за 2020 рік;

- підп.1.2, підп.1.3, підп.1.5, підп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України підп.168.1.1, підп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” в результаті чого донараховано військового збору за 2020 рік на загальну суму 131 137,83 грн.

На підставі згаданого акта перевірку 27.10.2025 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №45573/13-01-24-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1967067 грн. 45 коп., в тому числі податкове зобов`язання - 1573653 грн. 96 коп та фінансові санкції - 393413 грн. 49 коп.;

- №49575/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 340 грн. 00 коп.;

- №49576/13-01-24-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 163922 грн. 29 коп., в тому числі податкове зобов`язання - 131137 грн. 83 коп та фінансові санкції - 32784 грн. 46 коп.

09 січня 2026 року відповідачем надіслано позивачу податкову вимогу №0000003-1303-1301 на суму 2151749 грн. 14 коп.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкових повідомлень-рвшень та вимоги критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При цьому, ключовим у даному спорі є обгрунтованість контролюючого органу щодо незастосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Розглядаючи даний спір, суд застосовав наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.

У відповідності до положень ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Фундаментальний принцип відносин державних органів та особи закладено у статті 19 Основного Закону України.

Так, у відповідності до частини першої цієї статті, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У частині другій продовжується, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час здійснення податкового обліку та звітності позивачем (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Верховним Судом у пунктах 47 та 48 постанови від 13 липня 2023 року, справа №160/19333/21, зроблено висновок щодо застосування положень пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а саме:

"47. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

48. З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.".

7 травня 2015 набув чинності Закон України від 9 квітня 2015 року № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі - Закон України № 321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 01 січня 2015 року.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа №826/4649/17, зроблено висновок щодо застосування цієї норми:

"Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Таким чином, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Верховний Суд зауважує, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 та постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №640/4857/19, від 05.10.2023 у справі №520/13636/2020.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.".

Зазначені висновки Верховного Суду, в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, застосовуються при розгляді даної справи.

Системний аналіз наведених норм та зазначених висновків Верховного Суду, у розрізі даного спору, дозволяють прийти до висновку, що правовою підставою для застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є зміна валюти зобов`язання за кредитним договором на гривню.

Якщо ж такої зміни не відбувалось підлягають застосуванню положення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Зібраними у справі доказами підтверджується наступні обставини.

Позивачем укладено кредитний договір №KF 38637 від 06.04.20206 року, заборгованість за яким у сумі 381956,47 доларів США, стягнута рішенням Галицького районного суду м.Львова від 01.04.2014 року у справі №1304/2314/12 на користь Публічного акціонерного товариства "ВІЕС Банк".

У подальшому згідно договору відступлення права вимоги від 29 грудня 2017 року та додатку №1 до цього договору згаданим банком відступлено третій особі право вимоги за кредитним договором №KF 38637 від 06.04.20206 року на суму 10167251 грн. 33 коп.

09 грудня 2020 року між позивачем та та тертьою особою укладено договір про прощення боргу за кредитним договором №KF 38637 від 06.04.20206 року, згідно умов якого позивачу прощено 9036651 грн.30 коп., з яких 8742521 грн. 99 коп. тіло кредиту.

Така ж сума по основному боргу підтверджується актом звірки заборгованості від 09.12.2020 року, підписаним позивачем та третьою особою.

В матеріалах справи наявна довідка Публічного акціонерного товариства "ВІЕС Банк" від 25.01.2018 року №10-2/105, зміст якої вказує на те, що 29.12.2017 року рішенням кредитора змінено валюту зобов`язання за згаданим кредитним договором із долара США на гривню у сумі 10167251 грн. 33 коп., з якої 9873121 грн. 99 коп. - тіло кредиту, 294129 грн. 34 коп.

Відтак, позивач уважає, що відбулася зміна валюти зобов`язання за кредитним договором на гривню.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як передбачено положеннями ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до положень ч.1 ст.654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Наведені норми приватного права вказують на те, що умови встановлені договором можуть бути змінені лише за згодою сторін та вчинятись у тій самій формі, що й договір, який змінюється.

Як наслідок допустими доказом у підтвердження того, що відбулася зміна валюти зобов`язання є зміни до договору за згодою сторін.

Такі докази в матеріалах справи відсутні, а довідка Публічного акціонерного товариства "ВІЕС Банк" від 25.01.2018 року №10-2/105 не може уважатись такою, оскільки не підтверджує наявність згоди сторін кредитного договору.

Відтак, у матеріалах справи відсутні допустимі докази у підтвердження зміна валюти зобов`язання за кредитним договором №KF 38637 від 06.04.20206 року на гривню.

Як наслідок, суд уважає, що не відбувалось зміни валюти зобов`язання за згаданим кредитним договором, а тому положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Більше того, позивач погодилась зі сумою прощення за кредитним договором №KF 38637 від 06.04.20206 року, з якої тіло кредиту становить 8742521 грн. 99 коп., підписавши договір про прощення боргу від 09 грудня 2020 року та акт звірки заборгованості від 09.12.2020 року.

Зміст згаданого акта перевірки вказує на те, що нараховані суми податкових зобов`язань визначались з 8742521 грн. 99 коп.

Як наслідок, висновки контролюючого органу про донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за 2020 рік в сумі 1573653 грн. 96 коп є правомірноми, як і застосовані фінансові санкції, які є похідними.

Щодо військового збору.

Як передбачено п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором, у відповідності до положень підп.1 підп.1.2 згаданого пункту, є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Враховуючи те, що під час розгляду справи встановлено обставини отримання позивачем доходу у формі додаткового блага в сумі 8742521 грн. 99 коп., контролюючий орган прийшов до правильного висновку про оподаткування такого військовим збором. та як наслідок застосував фінансові санкції.

Щодо податкового повідомлення-рішення №49575/13-01-24-08 від 27.10.2025 року.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Як передбачено п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Такий обов`язок має позивач в силу положень пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Абзацом першим пункту 120.1 ст.120 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи наведені норми контролюючий орган правомірно наклав на позивача штраф за неподання податкової декларації в сумі 340 грн. 00 коп.

Щодо податкової вимог.

У відповідності до абзацу першого п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Зміст спірної податкової вимоги та лист відповідача №7341/6/13-01-13003-10 від 27.02.2026 року вказує на те, що податковий борг, зазначеній у ній, виник на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, нарахованої пені та земельного податку.

Враховуючи те, що правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень судом не встановлено, а наявними в матеріалах справи доказами не спростовано суму податкового боргу із земельного податку, у суду відсутні законні підстави для визнання такої вимоги протиправної.

З огляду на викладене, судом не встановлено невідповідності спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, а тому вимоги позивача є необгрунтваними.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то такі в силу положень ст.139 КАС України, належить присудити з позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович