Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №380/13280/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 рокусправа № 380/13280/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюка Віталія Ярославовича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення №184250010720 від 09.06.2026 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" з підстав відсутності необхідної вислуги років та скасувати його;

зобов`язати призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111 - з 02.06.2026 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.06.2026 року звернувся до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (відповідно до вимог ч.1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 9 в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001), яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням від 09.06.2026 року №184250010720 відмовлено в призначенні пенсії оскільки згідно з поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє. Дане рішення вважає протиправним, оскільки досягнув необхідного віку, є необхідний страховий стаж, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію на підставі 86 Закону України "Про прокуратуру", а відтак звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Посилається на те, що позивач не набув необхідної 25-річної вислуги років. Зазначає, що питання наявності права на пенсійне забезпечення повинно вирішуватися виключно за редакцією зазначеної норми, чинною на момент звернення із заявою про призначення пенсії. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з метою реалізації свого права на отримання пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", про що за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято Рішення №184250010720 від 09.06.2026 про відмову у призначені пенсії.

В даному рішенні, в томі числі, зазначено, що вік заявника 43 роки 08 місяців 17 днів. Страховий стаж особи становить 24 роки 05 місяців 10 днів. Стаж за вислугу років становить 23 роки 05 місяців 20 днів, в тому числі навчання в юридичному вузі 02 роки 03 місяці 12 днів. Згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.06.2026 №184250010720 про відмову у призначенні пенсії.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-XII).

Зокрема, статтею 50-1 Закону №1789-XII визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 № 213-VIII, яким у пункті 5 Прикінцевих положень визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема "Про прокуратуру".

З аналізу п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII суд доходить висновку, що зазначеним пунктом скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону №1789-ХІІ.

Разом з тим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон №1697-VIІ), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" якого норми Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII втратили чинність, крім, зокрема частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, зокрема, у частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

Відтак, на час звернення позивача до територіальних органів Пенсійного фонду України (02.06.2026) за призначенням пенсії був чинним Закон №1697-VIІ.

Статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Судом встановлено, що позивач на час звернення до суду з даним позовом перебував на прокурорсько-слідчих посадах.

Загальний трудовий стаж позивача до часу звернення із заявою до відповідача про призначення пенсії у розумінні Закону України "Про прокуратуру" складається з:

З 01.09.2000 по 30.06.2005 навчання у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що підтверджується копією диплома та додатка до нього;

з 25.03.2005 по 03.07.2007, з 07.02.2011 по 23.02.2012, з 06.06.2012 по 23.11.2012 з 21.09.2015 по 15.12.2015 та з 15.12.2015 по 15.03.2021 роботи на прокурорсько-слідчих посадах органів прокуратури України, що підтверджується відомостями з трудової книжки, де загальний стаж роботи на таких посадах становить 24 роки 05 місяців 10 днів.

Отже вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсій за вислугу років, згідно обрахунків відповідача, становить 23 роки 05 місяців та 20 днів, в тому числі навчання в юридичному вузі 02 роки 03 місяці 12 днів.

Таким чином, загальний трудовий стаж позивача на дату звернення із заявою до відповідача відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" становив 24 роки 05 місяців 10 днів.

Суд погоджується з доводами відповідача, що загальна вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII, на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу для призначення спірної пенсії, є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону №1697-VII, оскільки загальний трудовий стаж позивача є меншим ніж 25 років.

Слід зазначити, що виходячи із дії законів у часі, на правовідносини, що виникли, має поширюватися дія Закону № 1697-VII, а не положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, який втратив свою чинність на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, яка наведена у постановах від 29 липня 2020 року у справі №263/7010/17, від 26 червня 2018 року у справі №686/17309/17, від 11 червня 2020 року у справі №265/2627/17, від 03 липня 2020 року у справі №163/2795/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в умовах коли стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону №1697-VII, а в період дії ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-111, починаючи із 02.06.2026 року, є безпідставними.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень оскаржуваним рішенням критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то в силу положень ст.139 КАС України, такі належить присудити з позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

вирішив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович