Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №380/10232/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року справа № 380/10232/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні оновленої довідки про розмір ОСОБА_1 грошового забезпечення станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2024.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є військовим пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену і обчислену відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі — Закон № 2262-ХІІ). Сторона позивача зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. Наслідком цього судового рішення стало відновлення дії первинної (оригінальної) редакції пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, яка імперативно передбачала розрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня відповідного календарного року.

Позивач наголошує, що хоча згодом Уряд постановою від 12.05.2023 № 481 знову вніс зміни до законодавства та спробував штучно зафіксувати розрахункову величину на рівні 1762 грн (прожитковий мінімум станом на 01.01.2018), ця норма (пункт 2 Постанови № 481) була визнана протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року. Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб об`єктивно зріс і станом на 01.01.2024 становив 3028,00 грн, у позивача виникло безумовне право на перерахунок пенсії. З метою реалізації цього права позивач 28.10.2025 звернувся до територіального центру комплектування за оновленою довідкою, але отримав категоричну відмову, яку вважає протиправною, такою, що суперечить Конституції України, Закону № 2262-ХІІ та актуальній судовій практиці.

Ухвалою від 22 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

08 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він повністю заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Свою правову позицію суб`єкт владних повноважень аргументує принципом дії нормативно-правових актів у часі. Відповідач зазначає, що у період з 20.05.2023 (дати набрання чинності Постановою КМУ № 481) і до 18.06.2025 (дати фактичного скасування її норм апеляційним судом) законною розрахунковою величиною для визначення окладів військовослужбовців була чітко зафіксована сума - 1762 грн.

Відповідач наголошує, що оскільки позивач просить виготовити довідку станом на 01.01.2024 року - тобто за той період, коли Постанова № 481 формально була чинною та обов`язковою до виконання - законних підстав для видачі довідки із застосуванням збільшеного прожиткового мінімуму на 2024 рік у розмірі 3028 грн немає. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду (зокрема, на постанову від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24), яка нібито підтверджує правомірність застосування фіксованої величини у зазначений період дії Постанови № 481. Крім того, відповідач вказує на відсутність рішень Уряду про перерахунок пенсій у 2024 році та відсутність відповідних списків від Пенсійного фонду України.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на неї, оцінивши долучені письмові докази , суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, яка була йому призначена відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

З метою реалізації свого законного права на належне пенсійне забезпечення та подальший перерахунок основного розміру пенсії, 28 жовтня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовою заявою. У вказаному зверненні він просив підготувати та надати йому (або скерувати безпосередньо до органу Пенсійного фонду) оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року.

При цьому позивач наголошував на необхідності застосування при обчисленні окладів належної розрахункової величини — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме станом на 01.01.2024 року (що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3028,00 грн).

За результатами розгляду вказаного звернення, листом від 19 листопада 2025 року (який в подальшому був продубльований листом від 26 листопада 2025 року за № 1159/12/21626) відповідач відмовив у виготовленні та наданні запитуваної оновленої довідки.

Свою відмову суб`єкт владних повноважень мотивував тим, що Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень щодо масового перерахунку пенсій чи підвищення грошового забезпечення військовослужбовців у 2024 році. Крім того, територіальний центр комплектування послався на те, що відповідно до імперативних вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, посадові оклади та оклади за військовим званням розраховуються виходячи з фіксованої сталої величини у розмірі 1762,00 грн. З огляду на це, відповідач дійшов висновку про відсутність законних підстав для складання довідки із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 3028,00 грн.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, вважаючи її необґрунтованою, протиправною та такою, що створює штучні перешкоди для реалізації конституційного права на належний соціальний захист та перерахунок пенсії, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх порушених прав до адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті, надаючи розгорнуту, системну та об`єктивну правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, а також аргументам сторін, викладеним у процесуальних заявах, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей фундаментальний принцип покладає на суб`єктів владних повноважень безумовний обов`язок суворого дотримання законності та недопущення свавілля у своїй діяльності.

Частиною п`ятою статті 17 Основного Закону передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Крім того, статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Ці конституційні норми формують непорушну гарантію того, що військовослужбовець має право на гідне пенсійне забезпечення, яке повинно індексуватися та перераховуватися державою у разі зміни економічних показників.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі — Закон № 2262-ХІІ).

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ чітко встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій є положення частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Делегувавши Уряду відповідні повноваження, законодавець передбачив, що Кабінет Міністрів України визначає порядок та розміри такого забезпечення. На виконання цих приписів 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — Постанова № 704).

Пунктом 4 Постанови № 704 у її первинній (оригінальній) редакції імперативно передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Така прив`язка до актуального соціального стандарту мала на меті захистити доходи військовослужбовців від інфляції.

Згодом, пунктом 6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 (далі — Постанова № 103) до пункту 4 Постанови № 704 було внесено зміни, згідно з якими розрахункову величину було штучно зафіксовано на рівні прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (у розмірі 1762 грн).

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 (яка набрала законної сили) ці зміни були визнані протиправними та скасовані. З 29.01.2020 автоматично відновилася дія первинної редакції пункту 4 Постанови № 704.

Незважаючи на вказану судову практику, 12 травня 2023 року Уряд прийняв нову Постанову № 481, пунктом 2 якої знову вніс зміни до пункту 4 Постанови № 704, повторно встановивши жорстку фіксовану розрахункову величину — 1762 гривні.

Оцінюючи ключовий аргумент відповідача про правомірність відмови у видачі довідки станом на 01.01.2024 року через те, що у цей період Постанова № 481 формально була чинною, суд зазначає, що такі доводи повністю та беззаперечно спростовуються актуальною, обов`язковою правовою позицією суду касаційної інстанції.

Так, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду здійснив ґрунтовний та детальний аналіз правової природи Постанови КМУ № 481 і остаточно врегулював питання визначення належної розрахункової величини для обчислення окладів військовослужбовців.

З метою формування єдиної правозастосовчої практики Судова палата Верховного Суду у вказаному рішенні відступила від раніше висловлених висновків (зокрема, у постановах від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, на які помилково та безпідставно спирається відповідач у своєму відзиві) та сформулювала новий імперативний правовий висновок.

Суд касаційної інстанції наголосив, що з огляду на закріплені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України засадничі принципи пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 Постанови КМУ № 481 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - закону про Державний бюджет України на відповідний рік - не підлягає застосуванню як дефектний та такий, що звужує гарантовані державою права громадян.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд констатував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи були вони чинними на момент розгляду справи або виникнення спірних правовідносин. Суд не вправі застосовувати дефектний підзаконний акт безвідносно до факту чи часу його офіційного скасування судом, якщо цей акт входить у пряму суперечність із базовим державним соціальним стандартом - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, затвердженим Верховною Радою України у законі про Державний бюджет.

Заміна Урядом у пункті 4 Постанови КМУ № 704 державного соціального стандарту на сталу (фіксовану) величину у розмірі 1762,00 грн не лише суттєво зменшує розміри окладів військовослужбовців, а й повністю нівелює захищеність грошового забезпечення від негативних економічних факторів та інфляційних процесів. Це прямо суперечить сутності статті 17 та статті 46 Конституції України, а також статтям 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

З огляду на це, Верховний Суд у складі Судової палати КАС чітко визначив, що пункт 4 Постанови КМУ № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах (у тому числі під час формування довідок станом на 01.01.2024 року) виключно у первинній редакції, яка передбачає обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також Верховний Суд у постанові від 13 липня 2026 року у справі №380/13995/25 адміністративне провадження № К/990/29045/26 повторно вказав, що сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на положення Постанови КМУ № 481 як на підставу для відмови у застосуванні актуального прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2024 року є юридично безпідставними, а обмеження розрахункової бази фіксованою сумою 1762,00 грн протиправним. Позивач має безумовне та законне право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з базового державного соціального стандарту, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня 2024 року (що становить 3028,00 грн).

Відмова територіального центру комплектування та соціальної підтримки у підготовці такої довідки є протиправною бездіяльністю, яка створює штучні перешкоди та прямо унеможливлює реалізацію позивачем його конституційного права на належний перерахунок пенсії. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, доведеними та підлягають повному задоволенню судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладеного на нього обов`язку доказування не виконав та правомірності своєї відмови у видачі оновленої довідки не довів.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, доведеними та підлягають повному задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його підготувати і надати до пенсійного органу відповідну оновлену довідку.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Однак, позивач на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, фактично його не сплачував, а належних доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних із розглядом справи (наприклад, витрат на професійну правничу допомогу), суду не надав.

Відтак, судові витрати у цій адміністративній справі розподілу чи стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні оновленої довідки про розмір ОСОБА_1 грошового забезпечення станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) підготувати та видати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2024.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.