Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №320/2738/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ №320/2738/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до Макарівської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до Макарівської селищної ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати у частині відмови в наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 14 листопада 2023 року №1183;

- зобов`язати виконавчий комітет Макарівської селищної ради надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.09.2023 звернулася до Служби у справах дітей Макарівської селищної ради із заявою про надання її малолітньому сину ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та надала необхідні документи. Позивач вважає, що дитина зазнала психологічного насильства внаслідок збройної агресії РФ, оскільки перебувала в окупації та під обстрілами, була змушена покинути місце проживання, пережила смерть дідуся внаслідок воєнних дій, а також продовжує зазнавати психологічних страждань через повітряні тривоги та обстріли. Позивач стверджує, що відповідно до підпункту 3 пункту 2 та пункту 3 Порядку № 268 психологічне насильство не потребує доведення, а саме проживання дитини в умовах окупації та воєнних дій є достатньою підставою для надання відповідного статусу. На думку позивача, рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 14.11.2023 № 1183 про відмову у наданні статусу є протиправним, підлягає скасуванню, а відповідач має бути зобов`язаний надати дитині статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, вважає його безпідставним, у відзиві на позов зазначає про те, що відповідно до статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Під час розгляду заяви було встановлено, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено листом Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації від 16.11.2023 № 3703. Крім того, Міністерство соціальної політики України листом від 14.09.2023 № 38/0/210-23 роз`яснило, що статус надається саме за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Комісія з питань захисту прав дитини рекомендувала відмовити у наданні статусу, а виконавчий комітет Макарівської селищної ради, керуючись пунктом 10 Порядку № 268, прийняв рішення про відмову через відсутність необхідних підстав та документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд встановив таке.

ОСОБА_1 діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29 вересня 2023 року позивач звернулася до Служби у справах дітей Макарівської селищної ради із заявою про надання її сину статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У заяві зазначалося, що дитина з 25.02.2022 по 06.03.2022 перебувала на тимчасово окупованій території села Липівка Бучанського району Київської області, проживала в умовах воєнних дій та збройного конфлікту, після чого була змушена залишити місце проживання та виїхати за кордон. Позивач зазначила, що такі обставини спричинили моральні та психологічні страждання дитини, які відповідно до Порядку № 268 не потребують окремого доведення.

На підтвердження наведених обставин позивач подала до Служби у справах дітей пакет документів, зокрема: довідку про реєстрацію місця проживання № 2806 від 06.10.2023, довідку старости Липівського старостинського округу від 22.09.2023 № 233 про перебування дитини на території села Липівка з 25.02.2022 по 06.03.2022, копію свідоцтва про народження дитини, копії документів, що посвідчують особу дитини та батьків, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , а також документи щодо оцінки потреб сім`ї та особи.

У зв`язку з відсутністю серед поданих документів довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи Служба у справах дітей Макарівської селищної ради 16.10.2023 направила запит № 621 до Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації щодо перебування дитини на відповідному обліку. Листом від 16.11.2023 № 3703 Управління повідомило, що ОСОБА_2 на обліку як внутрішньо переміщена особа не перебуває.

Крім того, Макарівська селищна рада ще до розгляду заяви звернулася до Міністерства соціальної політики України із запитом щодо застосування статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» та пункту 5 Порядку № 268. Листом від 14.09.2023 № 38/0/210-23 Міністерство роз`яснило, що статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування саме за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи.

09 листопада 2023 року Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради розглянула заяву позивача та надані документи. За результатами розгляду Комісія рекомендувала виконавчому комітету відмовити у наданні ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Це рішення оформлено протоколом засідання Комісії від 09.11.2023.

14 листопада 2023 року відбулося позачергове засідання виконавчого комітету Макарівської селищної ради, за результатами якого прийнято рішення № 1183 «Про надання (відмову у наданні) статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Пунктом 2.11 цього рішення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у наданні відповідного статусу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 14.11.2023 № 1183 у частині відмови у наданні статусу її сину, а також про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_2 статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III Про охорону дитинства визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 Закону № 2402-III у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або .незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.

Статтею 4 Закону № 2402-III визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону № 2402-III, проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

Частинами 1-2, 6 статтею 30-1 Закону № 2402-III визначено, що Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз`єднання їх із членами сім`ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України Про охорону дитинства Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Пунктом 1 Порядку № 268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Відповідно до пунктів 3-6 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: отримали поранення, контузію, каліцтво; зазнали фізичного, сексуального насильства; були викрадені або незаконно вивезені за межі України; залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; зазнали психологічного насильства.

Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров`я та розвиток дитини.

Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" і засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров`я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 10 Порядку № 268 визначено, що рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку. У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою А), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини. Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.

28 лютого 2025 року наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Зазначений наказ видано відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також на підставі пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови від 17 грудня 2022 року № 1400). Наказ № 376 було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.

Таким чином, суд зазначає, що із змісту вказаного наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року вбачається, що Макарівська селищна територіальна громада дійсно перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації в період з 27 лютого 2022 року по 30 березня 2022 року.

Так, згідно з пунктом 3 Порядку № 268, право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції не досягла 18 років (повноліття), яка внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: отримала поранення, контузію, каліцтво; зазнала фізичного або сексуального насильства; була викрадена або незаконно вивезена за межі України; залучалася до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; незаконно утримувалася, у тому числі в полоні; зазнала психологічного насильства.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 268 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі, її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Разом з тим, слід зазначити, що психологічне насильство (моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення) включає перебування в умовах: воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, внутрішнього переміщення або переміщення за кордон, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Як вже зазначалось, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією Макарівська селищна територіальна громада, у межах якої проживав позивач із дитиною, перебувала під окупацією.

Зазнання психологічного насильства, як факт не потребує доведення, але має бути наслідком впливу воєнних дій і супроводжуватись Висновком оцінки потреб сім`ї (особи) у соціальних послугах, який відображає потреби дитини в відповідних послугах, ґрунтуючись на її стані і метою якого є надання відповідних соціальних послуг і реабілітації дитині.

Суд приймає до уваги, що відповідно до Акту оцінки сім`ї/особи від 28.09.2023, який долучено до матеріалів справи, у ОСОБА_2 встановлено наявність ознак складних життєвих обставин, зокрема в частині емоційного стану: виявлено прояви страху та тривожності.

Отож, суд вважає, що дитина, яка проживала на вказаних переліком територіях під час бойових дій або окупації, має право на статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Пунктом 5 Порядку № 268 установлено, що статус надається органом опіки та піклування за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/ не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

При цьому, у випадку включення населеного пункту до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, не є підставою визначення зазнання дитиною психологічного насильства на основі положень Порядку №268 та підставою для надання дитині статусу, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 по справі №360/3668/18.

Так, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 360/3668/18 вказав, що у вирішенні питання щодо можливості надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, слід виходити з наявності у дитини статусу внутрішньо переміщеної особи.

Також необхідним є наявність причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями, збройним конфліктом на території населеного пункту, включеного до Переліку, та фактом настання обставин (насильство, каліцтво тощо), які мали негативний вплив на стан здоров`я та розвиток дитини, оскільки, виходячи із поняття дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, то саме внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту така дитина мала зокрема зазнати психологічного насильства. Факт проживання на території, де не проводились воєнні дії, збройні конфлікти, тимчасова окупація, не може бути підставою для набуття статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Отже, факт включення населеного пункту до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р чи включення населеного пункту до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, не є підставою визначення зазнання дитиною психологічного насильства на основі положень Порядку № 268 та підставою для надання дитині статусу.

Судом встановлено, що ані позивач, ані її син не мають статусу переміщених осіб, а тому відсутні підстави для наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 14 листопада 2023 року №1183, яким відмовлено у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято з порушенням критеріїв, встановлених у частині другій статті 2 КАС України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання прав позивача на повідомлення про розпочату адміністративну процедуру, без зібрання додаткових документів, права бути заслуханим, надати пояснення, відповідно таке порушує права та законні інтереси позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати у справі не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.