Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №320/4642/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ справа №320/4642/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн. з 11.05.2022 по 16.07.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн. за 11.05.2022 по 16.07.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач зазначає, що у період з 11.05.2022 по 16.07.2022 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з чим має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної винагороди та просить суд зобов`язати здійснити її нарахування і виплату.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що позивачу виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, тоді як підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн були відсутні. Вказує, що така винагорода виплачується лише за наявності документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та відповідних наказів командирів, яких щодо позивача не було. Просить у задоволенні позову відмовити.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 01.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

16.05.2023 представником позивача до військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит, у якому просив надати інформацію щодо підстав ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за безпосередню участь у бойових діях за період з червня по липень 2022 року, а також надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, довідку про безпосередню участь у бойових діях та витяги з відповідних наказів.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2023 №2913 позивача повідомлено, що за червень та липень 2022 року додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн нараховувалась та виплачувалась у повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Одночасно зазначено, що додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100 000 грн за зазначений період не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з відсутністю підстав для її нарахування та виплати. Також повідомлено, що підготовка довідки про безпосередню участь у бойових діях потребує додаткового часу, а витяг із журналу бойових дій та копії інших документів, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях, не можуть бути надані у зв`язку з наявністю інформації з обмеженим доступом.

Не погодившись із ненарахуванням та невиплатою додаткової винагороди у збільшеному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 11.05.2022 по 16.07.2022 та зобов`язати відповідача здійснити її нарахування і виплату.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Надалі строк дії воєнного стану продовжувався відповідними указами Президента України, зокрема від 14.03.2022 №133/2022 та від 15.08.2022 №573/2022.

На виконання зазначених указів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідно до пункту 1 цієї постанови військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів, розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень пропорційно часу такої участі. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 у Збройних Силах України здійснюється виплата додаткової винагороди у визначеному порядку та на підставі відповідних документів.

Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 визначено, що під безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони слід розуміти, зокрема, виконання бойових завдань у складі військової частини, яка веде бойові дії у складі діючих угрупувань військ, виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, бойових завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій, виконання бойових завдань з відбиття збройного нападу, пошуку та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, здійснення польотів у районах ведення воєнних дій та інших визначених дорученням завдань.

Відповідно до зазначеного доручення військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, встановлюється виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях, а іншим військовослужбовцям — 30 000 гривень. Райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій, журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення, постової відомості, а також рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а порядок і розміри його виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції, чинній у спірний період, передбачено, що військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах. При цьому виплата зазначеної винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, сама лише наявність статусу військовослужбовця або проходження військової служби в районі виконання бойових завдань не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Законодавцем визначено спеціальні умови її отримання, а саме безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів, що повинна бути підтверджена у встановленому порядку.

Механізм підтвердження такої участі у спірний період був урегульований окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, відповідно до якого документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість, рапорт (донесення) командира підрозділу щодо участі кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, а щодо відряджених військовослужбовців також довідка керівника органу військового управління чи командира військової частини.

Отже, саме наявність зазначених документів є юридичним фактом, з яким нормативно-правові акти пов`язують виникнення у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Судом установлено, що листом військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2023 №2913 позивача повідомлено про те, що за червень та липень 2022 року йому була виплачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, тоді як додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн не нараховувалася у зв`язку з відсутністю підстав для її виплати. Також відповідач зазначив, що документи, які підтверджують ведення бойових дій, містять інформацію з обмеженим доступом.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на витяги з наказів командира військової частини щодо його вибуття та прибуття до районів виконання завдань. Разом із тим зазначені документи свідчать про переміщення позивача та проходження ним військової служби, однак самі по собі не підтверджують факт його безпосередньої участі у бойових діях у розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 та окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що щодо позивача були оформлені документи, визначені окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 як підстава для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Незважаючи на те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень покладається на відповідача, позивач не звільняється від обов`язку довести фактичні обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За результатами дослідження матеріалів справи суд не встановив належних доказів, які б свідчили про виникнення у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період з 11.05.2022 по 16.07.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а підстав для визнання протиправною його бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а також для покладення обов`язку здійснити її нарахування та виплату, суд не вбачає, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.