Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №280/4145/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2026 року Справа № 280/4145/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Домаха, 8)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2026 № ОПШ 021215.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт встановлено перевезення вантажів за відсутності індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності. Позивач із такими висновками не погоджується та вважає, що відповідач протиправно втручається у відносини між ним та водієм щодо регулювання умов праці та відпочинку. Вважає, що акт проведення перевірки складено також протиправно. Вказує, що на час розгляду справи він мав індивідуальну контрольну книжку водія, проте відповідачем не надано часу для надання пояснень, а одразу притягнуто до відповідальності. Крім того, відстань між пунктами навантаження та розвантаження складає близько 20 км. З урахуванням наведеного вважає оскаржувану постанову протиправною та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4145/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 19.05.2026 № 27826) посилається на те, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності водіїв, що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Саме тому на позивача накладено адміністративно-господарський штраф за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III. При цьому, непред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III. У задоволенні позову просить відмовити.

25.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 28940), в якій він заперечує проти доводів відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

20.02.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № ОАР 021319. Перевірку проведено на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 16.02.2026 № ОНР 000741.

Відповідно до висновків акту перевірки позивач здійснював перевезення вантажу за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінності.

14.04.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 021215 за допущення порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись зі даною постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344-III; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Так, згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, зокрема: графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні; контрольний пристрій (тахограф) — обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв (п. 1.5 Положення № 340).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За правилами, встановленими п. 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка) визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі – Порядок №1567; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту 4 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачено, що матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

За правилами пункту 17 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Згідно пункту 19 Порядку № 1567, за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник, зокрема, за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, -застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344-III).

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_2 виконував перевезення вантажу на підставі товарно-транспортної накладної від 20.02.2026 № 9991138800000001368. У накладній зазначено, що автомобільним перевізником є ОСОБА_1 .

Зазначена обставина не заперечується сторонами та встановлена в ході розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Водночас, під час рейдової перевірки водієм помилково надано ТТН від 20.02.2026 № 9991106000000044545, де автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_2 . Наведене пояснює причини зазначення в акті від 20.02.2026 № ОАР 021319 в якості перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Верховний Суд у постанові від 08.05.2025 у справі № 520/15410/23 звернув увагу, що вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Отже, встановивши в ході розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт належного перевізника, відповідач діяв правомірно.

При цьому, згідно висновків акту перевірки від 20.02.2026 № ОАР 021319 перевезення вантажу здійснювалося за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності.

Відповідно до приписів статті 48 Закону № 2344-III водії повинні не лише мати, але й пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, у тому числі, інші документи, передбачені законодавством.

Пункт 6.3. Положення № 340 передбачає, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Тобто, вимога пред`явити спірні документи посадовим особам Укртрансбезпеки під час здійснення ними рейдової перевірки не суперечить вимогам закону і не є втручанням у відносини між автомобільним перевізником та водієм щодо регулювання умов праці та відпочинку.

Слід зазначити, що рейдова перевірка в даному випадку проведена на підставі направлення направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 16.02.2026 № ОНР 000741, і судом не встановлено протиправності такої перевірки та акту, складеного за її результатами.

Доводи позивача про те, що відстань між пунктами навантаження та розвантаження складає близько 20 км суд відхиляє, адже пункт 6.3. Положення № 340 передбачає надання спірних документів водієм, що керує ТЗ, «на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно» та/або «вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно». В даному випадку водій керував вантажним автомобілем, і протяжність маршруту не впливає на вирішення спору.

Стосовно повідомлення позивача про розгляд справи суд зазначає, що повідомленням від 26.02.2026 № 15419/29.2/24-26 викликано ОСОБА_2 для розгляду справи на 17.03.2026 о 10:00. Водієм повідомлено, що автомобільним перевізником виступав ФОП ОСОБА_1 .

Відтак, позивача та водія викликано повідомленням від 06.04.2026 № 26062/29.2/24-26 для розгляду справи на 14.04.2026 о 10:00. Докази того, що позивач надавав відповідачу додаткові документи, що не були враховані ним під час розгляду справи, у суду відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного у сукупності суд доходить висновку про правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2026 № ОПШ 021215 та відсутність підстав для її скасування. Отже, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Домаха, 8) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 31.07.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко