Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №280/5339/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2026 року Справа № 280/5339/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до Військової частини НОМЕР_1 ,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення з 16.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №280/622/25 за весь час затримки виплати - за період з 16.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення з 01.08.2022 по 29.04.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі № 280/622/25 за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 по 29.04.2026;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у некомпенсації ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період з 16.03.2022 по 31.07.2022 року у відповідності до рішення суду у справі № 280/622/25;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 16.03.2022 по 31.07.2022 року у відповідності до рішення суду у справі №280/622/25;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у некомпенсації ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 року у відповідності до рішення суду у справі № 280/622/25;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 01.07.2022 по 19.05.2023 року у відповідності до рішення суду у справі № 280/622/25;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі штату 04.12.2024 в сумі 128 669, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачами на виконання рішення суду у справі №280/622/25 несвоєчасно здійснено виплату належного позивачу грошового забезпечення, у зв`язку з чим у нього виникло право на отримання середнього грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. Також посилається на те, що відповідачами при здійсненні виплати заборгованості не було нараховано та виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

05.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5339/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Військовою частиною НОМЕР_1 позовну заяву не визнано. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 22.06.2026 за вх. №34941 посилається на відсутність підстав для виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка 07.03.2024 припинила перебування у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 на підставі затвердженого акта на передачу до складу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2024 № Д-321/5/дск. Таким чином, правовідносини позивача з військовою частиною НОМЕР_1 з проходження військової служби припинилися 07.03.2024 не у зв`язку зі звільненням позивача в порядку та на умовах, що визначені відповідними актами законодавства, що виключає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільнення працівника відповідно до положень статті 117 КЗпП України. Вказано, що позивачу при здійсненні виплати грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 280/622/25 компенсовано суми податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, розмір компенсації склав 12 921,83 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 правом на подачу відзиву не скористався.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 16.03.2022 по 04.12.2024 включно проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.03.2022 до 31.07.2022 включно. З 01.08.2022 по 28.02.2024 фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 здійснювалось Військовою частиною НОМЕР_1 , та з 01.03.2024 по 04.12.2024 здійснювалось Військовою частиною НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.12.2024 №340, старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» – за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі). З 04 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №280/622/25, яке набрало законної сили 05.08.2025, було, зокрема:

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виплату ОСОБА_1 з 16.03.2022 по 31.07.2022 включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 з 01.08.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

На виконання вищевказаного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив нарахування різниці грошового забезпечення позивача, розмір якої склав 39 485,78 грн. Доказів виплати таких сум позивачу матеріали справи не містять.

Військова частина НОМЕР_1 на виконання вищевказаного рішення 29.04.2026 здійснила виплату позивачу грошового забезпечення у розмірі 70 711,12 грн. Даними реєстру № 1 від 27.04.2026 про перерахування сум грошового забезпечення на виконання рішень судів визначено, що ОСОБА_1 , на підставі дозволу про неоскарження КВМС від 28.11.2025 № 154/181/1-3583 було нараховано: 71 787,94 грн, з них: ПДФО: 12 921,83 грн; військовий збір: 1 076,82 грн; утримано 13 998,65 грн; компенсація ПДФО 12 921,83 грн.

Вважаючи, що відповідачами протиправно не здійснено нарахування середнього заробітку за час несвоєчасної виплати, компенсації втрати частини доходів, компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта та сьома).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII), у частині першій статті 9 якого закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Приписами частини першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ, що діє на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

При цьому, для застосування міри відповідальності за несвоєчасний розрахунок в силу положень статті 117 КЗпП України необхідно дослідити обставини щодо того, який саме суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний забезпечити проведення остаточного розрахунку із позивачем на день його звільнення.

У спірному випадку позивач проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_2 , яка, зокрема, в період з 01.08.2022 по 28.02.2024 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

В рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №280/622/25 військова частина НОМЕР_2 залучена до справи в якості відповідача, та за наслідком розгляду даної справи дії даного суб`єкта владних повноважень щодо неналежного обчислення грошового забезпечення позивача визнано протиправними, та зобов`язано здійснити належний перерахунок.

Судом у цій справі покладено обов`язок на військову частину НОМЕР_1 з виплати перерахованого грошового забезпечення позивачу з огляду на те, що військова частина НОМЕР_2 перебувала на її фінансовому забезпеченні.

На виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2024 № Д-321/5/дск, 07.03.2024 було затверджено акт на передачу військової частини НОМЕР_2 зі складу військової частини НОМЕР_4 до складу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, відповідно до змісту якого військову частину НОМЕР_2 було прийнято до складу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та підпорядковано іншій військовій частині.

Також рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №280/622/25 було встановлено, що в подальшому в період з 01.03.2024 по 04.12.2024 фінансове забезпечення здійснювалось військовою частиною НОМЕР_3 .

Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі - Правила № 280).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил № 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

За визначенням, наведеним в пункті 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

За приписами пункту 1.3 Правил № 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.

Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.

До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.

Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 установлено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Отже, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини - розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини документів, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.

Натомість військовою частиною - розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 28.05.2026 у справі №420/28894/24.

Таким чином, у спірному випадку належним роботодавцем у розумінні положень статей 116, 117 КЗпП України є військова частина НОМЕР_2 , оскільки на неї було покладено обов`язок з повного та своєчасного розрахунку при звільненні з позивачем, незалежно від місця перебування на фінансовому забезпеченні.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, судом не враховується при розгляді даної справи позиція Верховного Суду, викладена постанові від 26.06.2025 у справі № 400/8927/23 стосовно застосування статті 117 КЗпП України у випадку виключення військовослужбовця зі списків військової частини через переведення да іншої військової частини.

У спірному випадку позивач не виключався та не переводився до іншої військової частини, а навпаки з моменту прийняття на військову службу до звільнення перебував у складі військової частини НОМЕР_2 .

Щодо вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушення строків їх виплати суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1 та 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Положення Закону №2050-ІІІ пов`язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Відповідно до ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів.

При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб з виплатою основної суми доходу.

Суд вважає передчасними позовні вимоги в цій частині до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки нарахована сума на виконання рішення суду фактично виплачена не була, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні таких вимог.

Щодо зазначених вимог до Військової частини НОМЕР_1 , то суд вважає їх обґрунтованими, оскільки судовим рішенням встановлено зобов`язання зазначеного суб`єкта владних повноважень з виплати сум грошового забезпечення, та на виконання рішення суду такі суми виплачено з порушенням строків.

Щодо вимог позивача в частині виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (у редакції постанови КМУ від 21.08.2019 № 799) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб (п.3).

Згідно з п. 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Суд вважає передчасними позовні вимоги в цій частині до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки нарахована сума на виконання рішення суду фактично виплачена не була, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні таких вимог.

Щодо зазначених вимог до Військової частини НОМЕР_1 , то судом встановлено, що позивачу нараховано та виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 згідно з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 280/622/25, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» спірного грошового забезпечення, то суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем під час виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення буде використано не відповідний код економічної класифікації видатків бюджету, тому у задоволені даної частини вимоги відмовити.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат в цій частині на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму виплаченого грошового забезпечення 29.04.2026 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 31.07.2026.

Суддя М.С. Лазаренко