Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №160/11926/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/11926/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

06.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, допомог для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, з 19.06.2025 по 18.12.2025 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості несення служби, премію, грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2025 та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022) за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, з 19.06.2025 по 18.12.2025 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статею статею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX у 2022 році та статею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710 IX у 2023 році, статею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у 2025 році на відповідні тарифні коефіцієнти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.06.2022 по 18.12.2025. Він звернувся до відповідача із заявою про розмір та порядок нарахування його грошового забезпечення. Отримавши відповідь встановив, що Військова частина НОМЕР_2 протиправно нараховувала та виплачувала йому щомісячне грошове забезпечення, допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, з 19.06.2025 по 18.12.2025 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 11 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/11926/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 25.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач при нарахуванні позивачеві грошового забезпечення керувався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), проходив слжбу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.06.2022 по 18.12.2025, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.06.2022 № 123 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.12.2025 № 269.

01.04.2026 позивач через свого представника звернувся до відповідача із запитом про надання інформації та документів щодо отриманого ним грошового забезпечення.

27.04.2026 року за вих. № 1035/18/1243 відповідач надав позивачеві копії карток особового рахунку та витяги з наказів.

Посилаючись на зазначені обставини, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 цієї постанови, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

А тому, розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинна бути визначена шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, у якій зазначено, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, не відповідають актам вищої юридичної сили, оскільки розмір прожиткового мінімуму щороку змінюється законом про Державний бюджет України. Отже, при визначенні розміру посадових окладів та окладів за військовим званням підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018.

Так, 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704".

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

" 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

При цьому Постанова № 481 чи її окремі пункти нечинними (в тому числі в судовому порядку) у спірний період не визнавалися, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Такий правовий підхід стосовно того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 та від 25 вересня 2025 року у справі № 140/11638/24.

Отже, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704.

Як встановлено судом, спірний період охоплює час з 01.06.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 18.12.2025.

Щодо вимог позивача за період з 01.06.2022 по 19.05.2023, суд зазначає таке.

У цей період діяла первісна редакція пункту 4 Постанови №704, яка після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, до 20.05.2023 відповідач був зобов`язаний визначати розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не виходячи з фіксованого показника 1762 грн.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення у зазначений період застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн.

Відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.06.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 є протиправними, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів.

Разом з тим, щодо позовних вимог у частині періоду з 19.06.2025 по 18.12.2025, суд підстав для їх задоволення не вбачає.

Так, станом на виникнення спірних правовідносин діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023 та внесла зміни до пункту 4 Постанови №704, встановивши, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються виходячи із розміру 1762 гривні, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.

На час проходження позивачем військової служби у 2025 році зазначена постанова була чинною, у встановленому законом порядку не була скасована чи визнана нечинною, а тому підлягала обов`язковому застосуванню відповідачем.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Відтак відповідач не мав правових підстав для незастосування чинної на той час Постанови №481 та самостійного визначення іншого порядку обчислення грошового забезпечення.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, сформовані до набрання чинності Постановою №481, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог за 2025 рік, оскільки вони стосуються іншого нормативно-правового регулювання, яке існувало до внесення відповідних змін до пункту 4 Постанови №704.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі №480/7154/24 та від 25.09.2025 у справі №140/11638/24 дійшов висновку, що після набрання чинності Постановою №481 підстави для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, відсутні, а застосуванню підлягає саме порядок, встановлений чинною редакцією пункту 4 Постанови №704.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у період з 19.06.2025 по 18.12.2025, діяв відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а тому підстав для визнання його дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за цей період не вбачається.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню: у частині вимог щодо періоду з 01.06.2022 по 19.05.2023 позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, тоді як у частині вимог щодо періоду з 19.06.2025 по 18.12.2025 необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд зробив висновок, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01 червня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, а також матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, за період з 01 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції, чинній до 20 травня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук