Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №160/9303/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/9303/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

14.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_2 , Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_4 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2024 року по 20.11.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2024 року по 20.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що проходила військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 у період з 19.04.2023 по 19.05.2024, після чого була звільнена зі служби. На день виключення зі списків особового складу відповідачі не провели з нею повного та своєчасного розрахунку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №160/29108/24 відповідачів було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату належного їй грошового забезпечення й одноразової допомоги на оздоровлення. На виконання зазначеного рішення 13.03.2026 на рахунок позивачки було перераховано суму недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 8479,18 грн. Вважаючи, що остаточний розрахунок при звільненні проведено із порушенням вимог статті 116 Кодексу законів про працю України та пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, позивачка вважає, що має право на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20.05.2024 по 20.11.2024. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/9303/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

06 травня 2026 року до суду від Військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявив клопотання про визнання Військової частини НОМЕР_4 неналежним відповідачем у справі. Клопотання обґрунтоване ти, що відповідно до рішення командира військової частини НОМЕР_6 від 26.09.2025 № 760/15/31511 військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 знімаються 01.11.2025 з фінансового забезпечення військових частин НОМЕР_10 , НОМЕР_4 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 відповідно. Таким чином, у зв`язку зі зняттям військової частини НОМЕР_2 з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_4 , остання не є належним Відповідачем у справі та у випадку винесення рішення зобов`язального характеру не уповноважена здійснювати виплати щодо військової частини, яка не знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Відповідно до 3 та частина 4 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача змінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. 13.02.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного в рамках справи №826/1460/16, адміністративне провадження № К/9901 /1815/17 (ЄДРСРУ № 7228908) вказує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Ухвалою від 12 травня 2026 року суд у справі №160/9303/26 враховуючи вищевикладені обставини, зробив висновок та ухвалив про необхідність з`ясування думки позивача щодо заявленого клопотання Військової частини НОМЕР_4 щодо визнання Військової частини НОМЕР_4 неналежним відповідачем у справі № 160/9303/26.

10.06.2026 позивач надала до суду уточнений позов де відповідачем визначила військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 05.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України відсутні. Щодо виплати середнього заробітку, то право на отримання перерахованого грошового забезпечення у позивача виникло виключно на підставі судового рішення, яке було прийнято вже після його звільнення. Тому відсутня вина відповідача у розумінні ст.116 КЗпП України. Військова частина НОМЕР_4 є неналежним відповідачем у справі.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Молодший сержант ОСОБА_1 проходила військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 19.04.2023 року та 19.05.2024 року звільнена з лав Збройних Сил України, що підтверджується військовим квитком.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_13 (по особовому складу) №111-РС від 15.05.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №223 від 19.05.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 19.05.2024 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року у справі №160/29108/24: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення (основного та додаткового), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 року по 19.05.2023 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основного та додаткового), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.05.2023 року по 19.05.2024 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (основне та додаткове), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 року по 19.05.2023 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату грошового забезпечення (основне та додаткове), одноразової допомоги на оздоровлення за 2023 рік за період з 19.04.2023 року по 19.05.2023 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

13.03.2026 року від Військової частини НОМЕР_4 на рахунок позивача надійшла сума недоплаченого за час проходження служби грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/29108/24 у розмірі 8479,18 грн.

Військова частина НОМЕР_2 перебуває на повному забезпеченні, в тому числі і на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_4 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України зараховано на фінансове забезпечення з 1 серпня 2022.

Враховуючи те, що позивача звільнено зі служби 19.05.2024 року, ОСОБА_1 вважає що їй належить до виплати середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.05.2024 по 20.11.2024, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини повинна бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. До проведення з військовослужбовцем усіх необхідних розрахунків його виключення зі списків особового складу без його згоди не допускається.

Спеціальне законодавство, яке регулює проходження військової служби та порядок грошового забезпечення військовослужбовців, не містить норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 дійшла висновку, що за відсутності спеціального правового регулювання відповідальності за затримку проведення остаточного розрахунку при звільненні до таких правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ статтю 117 КЗпП України викладено у новій редакції, відповідно до якої відшкодування середнього заробітку здійснюється не більш як за шість місяців.

Оскільки позивача звільнено 19.05.2024 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 117 КЗпП України, чинна після набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Судом встановлено, що на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини повний розрахунок із нею проведений не був.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №160/29108/24 встановлено протиправність дій відповідачів щодо визначення розміру грошового забезпечення позивача та зобов`язано здійснити відповідний перерахунок і виплату належних сум.

На виконання зазначеного судового рішення лише 13.03.2026 року позивачу було виплачено суму недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 8479,18 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, саме 13.03.2026 року відповідачем було фактично завершено остаточний розрахунок із позивачем при звільненні.

Доводи відповідача про те, що право на отримання відповідних сум виникло виключно після ухвалення судового рішення, суд відхиляє.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що ухвалення судового рішення про стягнення належних працівникові сум не припиняє обов`язку роботодавця провести повний розрахунок та не звільняє його від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, від 24.06.2021 у справі №480/2577/20, від 28.06.2023 у справі №560/11489/22.

Таким чином, сам факт того, що належні позивачу суми були визначені судовим рішенням, не виключає відповідальності відповідача за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Разом з тим, стаття 117 КЗпП України у чинній редакції встановлює граничний період відповідальності роботодавця - не більш як за шість місяців.

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 20.05.2024 по 20.11.2024, що становить шість місяців та відповідає вимогам зазначеної норми.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що визначення конкретного розміру середнього грошового забезпечення здійснюється відповідачем відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати та виходячи з фактичного грошового забезпечення позивача, тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2024 по 20.11.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2024 року по 20 листопада 2024 року відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, з урахуванням правових висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук