Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №140/2900/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2900/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» (далі – ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ», позивач)звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2025 №00356540901 та №00356590901.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку, за результатами як складено акт №03/31273/09-01/43500535 від 30.10.2025 про результати фактичної перевірки дотримання вимог законодавства, що регулює ліцензування, виробництво та зберігання тютюну та тютюнової сировини У ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» за місцем провадження діяльності за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 56.

Перевіркою встановлені порушення:

1) частини 1 статті 20 Закону №3817, а саме здійснення вирощування тютюну без наявності ліцензій на право вирощування тютюну на 7 земельних ділянках в період з червня 2025 року до 11.09.2025 року та на 5 земельних ділянках в період з червня до 11.07.2025 року. Рішення про застосування фінансової санкції за дане порушення буде винесене з врахуванням надходження від ТУ БЕБ у Волинській області інформації щодо вартості вирощеного тютюну в розрізі кожної земельної ділянки.

2) статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

3) частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII (зі змінами та доповненнями) та абзацу першого постановляючої частини Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (із змінами і доповненнями).

Не погоджуючись з результатами фактичної перевірки ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» подано заперечення від 11.11.2025 №11/1, за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Волинській області лист від 26.11.2025 №21338/6/03-20-09-05-06, повідомила про відсутність підстав для спростовння висновків акту фактичної перевірки.

03.12.2025 на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00356590901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення закону у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 1440000 грн;

- №00356540901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн за ненадання платником податків копій документів.

Позивач подав скаргу №1/18 від 19.12.2025 на вказані податкові повідомлення-рішення, проте рішення Державної податкової служби України №3369/6/99-00-06-03-02-06 від 10.02.2026 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що в даному випадку були відсутні достатні підстави до проведення перевірки, оскільки в наказі №3309-п про проведення перевірки від 13.10.2025, не деталізується джерело отриманої інформації, не зазначається про порушення яких конкретно вимог було отримано інформацію, а також не вказано про те, що наказ прийнятий на підставі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються електронних сигаретах, пального.

Враховуючи зазначене, оскільки фактична перевірка була призначена за відсутності відповідних правових підстав, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також позивач вважає, що з аналізу п.1 ч.2 ст. 73 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Закон №3817) вбачається, що можливість притягнення до відповідальності за нею виключно у разі, якщо вирощування тютюну здійснювалося без наявності ліцензії. Зазначає, що на момент здійснення перевірки у Позивача були наявні 12 ліцензій на право вирощування тютюну, що підтверджує той факт, що станом на дату здійснення перевірки Позивач не порушував ч.1 ст.20 Закону №3817, оскільки вирощування здійснювалося у відповідності до наданих йому ліцензій.

Позивач вважає, що твердження про те, що на окремих ділянках здійснено збір тютюну, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки стебла не підтверджують, що на цих ділянках ріс саме тютюн, а не інші рослини. Тотожність стебел можна довести лише під час проведення біологічної експертизи об`єктів рослинного походження. Біологічна експертиза в процесі перевірки не проводилася і відсутні висновки експерта, які б могли бути покладені в основу акту.

Також позивач вказує, що факти викладені в акті фактичної перевірки грунтуються лише на матеріалах кримінального провадження №72025031020000016 за ч.2 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України ТУ БЕБ у Волинській області, а не на фактах, які встановлені податковим органом самостійно при проведенні фактичної перевірки. Працівники Відповідача не встановили та не були свідками подій, що саме тютюн вирощувався та був засіяний на всіх 12 земельних ділянках до моменту отримання відповідних ліцензій, а саме на 7 земельних ділянках в період з червня до 11.09.2025 року та на 5 земельних ділянках в період з червня до 11.07.2025 року.

Більше того, відповідачем не взято до уваги надані позивачем на письмові звернення про надання документів акти списання насіння тютюну від 11.07.2025 року №ФГ-000018 та від 11.09.2025 року №ФГ-0000019. Зазначені акти підтверджують, що посів тютюну відбувався 11.07.2025 року та 11.09.2025 року, в той час коли у позивача були діючі ліцензії, а не в період їх відсутності.

Відтак да думку позивача докази, якими оперував відповідач при складанні акту та винесенні податкового повідомлення-рішення, є неналежними, недопустимими і недостовірними. При цьому вказані докази зібрано з порушенням процедури проведення фактичної перевірки. Джерелом надання і збирання доказів є сторонні особи, а не спеціалісти, які направлені відповідачем для проведення перевірки.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №00356540901 та №00356590901 є протиправними та такими що підлягають скасуванню, відтак просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 28.05.2026 представник відповідача позов не визнав та вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з оглядна наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.05.2026 проти позову заперечив повністю. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що доводи, наведені у позовній заяві жодним чином не спростовують висновків акту перевірки. Зазначає, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом фактично було дотримано законодавчі положення, які визначають повноваження контролюючого органу, підстави, порядок проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки.

Щодо встановлених перевіркою порушень зазначає, що у позивача наявні 12 діючих ліцензій на право вирощування тютюну, перелік яких було наведено у додатку №1 до акта перевірки. Платником податків 5 ліцензій на право вирощування тютюну отримано з терміном дії з 11.07.2025 року та 7 ліцензій на право вирощування тютюну з терміном дії з 11.09.2025 року за місцями провадження господарської діяльності, які наведені у додатку №1 до акта перевірки. Проте 15.10.2025 року працівниками ТУ БЕБ у Волинській області із залученням спеціалістів проведено огляди земельних ділянок (околиці с. Млинище) на яких вирощувався та вирощується тютюн, за результатами чого складені протоколами оглядів від 15.10.2025 року. Вказані протоколи оглядів скеровані до ГУ ДПС у Волинській області листом від 22.10.2025 року №2/23.2/3/2.08/5875-25.Даними протоколами огляду земельних ділянок від 15.10.2025 року встановлено, що деякі ділянки на момент огляду засіяні тютюном, а на інших вже здійснено збір тютюну, на що вказують наявні стебла на них.

Крім того, платником податків до матеріалів перевірки було надано журнал обліку тютюнової сировини ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» у місці сушіння. Згідно вказаного вище журналу свіжозібране тютюнове листя, вирощене на 12 земельних ділянках платника податків, вперше надійшло на сушку за адресою: Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58 - ще 21.08.2025 року в кількості 4660 кг. В подальшому на сушку надходило листя тютюну 22.08.2025року – 4298 кг, 25.08.2025 - 2950 кг, 26.08.2025 – 3155 кг, 27.08.2025 – 2955 кг, 28.08.2025 – 3532 кг, 29.08.2025 – 5472 кг, 08.09.2025 – 4132 кг, 09.09.2025 – 5111 кг.

Вищезазначені фактичні дані та матеріали повністю спростовують наведені в позові твердження платника податків про те, що вирощування тютюну без наявності діючих ліцензій ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» не здійснювалося, а збір врожаю було розпочато лише у жовтні 2025 року.

Щодо порушення вимог статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України представник відповідача зазначила, що на письмові звернення про надання документів №1 від 15.10.2025, №2 від 21.10.2025, №3 від 24.10.2025 суб`єктом господарювання не забезпечено надання в повному обсязі документів, що становлять предмет фактичної перевірки, про що було складено відповідні акти про ненадання документів №5716/03-20-09-01-14 від 22.10.2025, №5729/03-20-09-01-14 від 23.10.2025, №5792/03-20-09-01-14 від 28.10.2025.

На підставі вищевикладеного вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» відсутні.

Також 28.05.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, у якому зазначено, що до відзиву у даній справі було помилково долучено матеріали перевірки позивача за адресою: Волинська обл., Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58.

У відповіді на відзив від 04.06.2026, позивач заперечує проти тверджень представника відповідача викладених у відзиві, з підстав зазначених в адміністративному позові. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивач також подав до суду додаткові пояснення від 05.06.2026, в яких підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що протоколи слідчих дій, допитів (надання пояснень) можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протоколи не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, оскільки саме при розгляді кримінального провадженні в суді, суд робить висновок про допустимість/недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку (статті 86-87 КПК України). Відтак нявність кримінальних проваджень, в яких не винесено вирок суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для висновку про наявність в діях позивача порушень податкового законодавства. Вирок або інше судове рішення у кримінальному провадженні, яким було б встановлено обставини щодо спору у цій справі, відсутній

Інших заяв по суті справи на адресу суду від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказів №3310-п від 13.10.2025, від 24.10.2025 №3474-п та направлень на перевірку від 13.10.2025 №5286/03-20-09-01-12; №5287/03-20-09-01-12, №5288/03-20-09-01-12 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку місця зберігання тютюнової сировини за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 56, де здійснює господарську діяльність позивач.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт №03/31273/09-01/43500535 від 30.10.2025, згідно із висновками якого перевіркою дотримання вимог законодавства, що регулює ліцензування, виробництво, обіг та зберігання тютюнової сировини у ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ», встановлено порушення вимог:

1) частини 1 статті 20 Закону №3817, а саме здійснення вирощування тютюну без наявності ліцензій на право вирощування тютюну на 7 земельних ділянках в період з червня 2025 року до 11.09.2025 року та на 5 земельних ділянках в період з червня до 11.07.2025 року. Рішення про застосування фінансової санкції за дане порушення буде винесене з врахуванням надходження від ТУ БЕБ у Волинській області інформації щодо вартості вирощеного тютюну в розрізі кожної земельної ділянки.

2) статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями).

3) частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII (зі змінами та доповненнями) та абзацу першого постановляючої частини Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (із змінами і доповненнями).

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення від 11.11.2025 №1/11.

За результатами розгляду яких ГУ ДПС у Волинській області лист від 26.11.2025 №21338/6/03-20-09-05-06, повідомила про відсутність підстав для спростовння висновків акту фактичної перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області 03.12.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00356590901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення закону у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 1440000 грн;

- №00356540901, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн за ненадання платником податків копій документів.

ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» не погоджуючись із прийнятими ГУ ДПС у Волинській області податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги №1/18 від 18.12.2025.

Рішенням Державної податкової служби України №3369/6/99-00-06-03-02-06 від 10.02.2026 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №00356590901, №00356540901– без змін.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд виходить з того, що відповідно до наказу №3309-п від 13.10.2025 підставою для призначення перевірки слугував підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.

Так, Верховний Суд у постановах від 11.07.2023 у справі №240/959/20, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, зазначив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд в постановах від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, від 24.09.2024 у справі №320/8742/22 також зазначив, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку виходить з того, що в наказі №3309-п від 13.10.2025 про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: в зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту. алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин. що використовуються в електронних сигаретах, та Закону №3817-IX, наказу Міністерства фінансів України від 27.11.2024 №608 «Про затвердження Порядку функціонування цілодобової системи відеоспостереження на підприємствах. на яких здійснюється виробництво тютюнових виробів та/або ферментація тютюнової сировини, а також у місцях зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, які розташовані поза місцем провадження діяльності з виробництва тютюнових виробів та або ферментації тютюнової сировини. та у суб`єктів господарювання, які здійснюють зберігання тютюнової сировини. Тютюнових виробів. рідин, що використовуються в електронних сигаретах: у місцях зберігання, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання».

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення даної перевірки слугував лист Територіального управління БЕБ у Волинській області №2/23.2/3.2/08/5711-25 від 13.10.2025.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що Детективами Територіального управління БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №72025031020000016 від 09.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, використовуючи потужності Фермерського господарства «Гуліти Миколи Олександровича» та ФГ «Волинь-Плант» здійснює протиправну діяльність пов`язану із необлікованим вирощуванням тютюну та подальше його незаконне виготовлення (ферментація). що в результаті створили передумови для функціонування тіньового обігу тютюнової сировини.

Так, в ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження отримано інформацію, яка може вказувати на порушення вимог Закону №3817-IX, а саме незаконне виготовлення (вирощення) тютюну, його зберігання, а також ферментація.

Відповідна податкова інформація щодо фактичних підстав для проведення фактичної перевірки у відповідності до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України також викладена в доповідній записці начальника управління контрою за підакцизними товарами ГУ ППС у Волинській області від 13.10.2025 №1619/03-20-09-05-04.

На думку суду вказані документи містять достатню інформацію про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками та можуть слугувати підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З урахування зазначеного, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки.

Щодо по суті виявлених порушень та правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 03.12.2025 №00356540901 та №00356590901, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України, визначаються Законом №3817-IX.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року №3817-ІХ (далі - Закон №3817-ІХ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40); надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично (пункт 53); незаконний обіг спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним з порушенням вимог законодавства, що регулює відповідні питання (пункт 57); тютюнова сировина - цілі рослини тютюну чи його листя у природному стані або у вигляді сушеного чи ферментованого листя, цілого чи з відділеною середньою жилкою, обрізаного чи необрізаного, роздавленого чи розрубаного, що відносяться до товарної позиції 2401 згідно з УКТЗЕД (включаючи відходи листя тютюну, тютюновий пил), а також гомогенізований (відновлений), розширений та різаний тютюн, що відноситься до товарної позиції 2403 згідно з УКТЗЕД, не готовий для куріння або не призначений для споживання/використання кінцевим споживачем. Тютюнова сировина може бути ферментованою або неферментованою (пункт 84).

Одним із видів ліцензії згідно з пунктом 6 частини другої статті 41 Закону № 3817-ІХ, є ліцензія на право вирощування тютюну.

Згідно з ч.1 ст. 42 Закону №3817-ІХ ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається, за умови реєстрації або взяття на облік суб`єкта господарювання у податкових органах та повідомлення таким суб`єктом господарювання про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, та проходження електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і здійснення листування з контролюючим органом через електронний кабінет відповідно до прийнятої контролюючим органом заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

Частиною 5 статті 42 Закону №3817-ІХ визначено, що ліцензія на право вирощування тютюну надається суб`єкту господарювання, що здійснює вирощування тютюну, за умови що він є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення або на іншому праві користується такими земельними ділянками (для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність з вирощування тютюну з або без подальшої ферментації тютюнової сировини).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 43 Закону №3817-ІХ ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 20 Закону №3817-IX вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, виробництво тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право виробництва тютюнових виробів, на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.

За порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом. Для обрахунку штрафних санкцій, передбачених цією статтею, використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення (частина перша статті 73 Закону №3817-IX).

Пунктом 1 частини другої статті 73 Закону №3817-IX встановлено, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості вироблених товарів (продукції) або вирощеного тютюну, або ферментованої тютюнової сировини, але не менше 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Поряд з цим суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга КАС України).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 75 -76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на указані норми матеріального та процесуального права, а також враховуючи встановлені судом на підставі письмових доказів обставини цієї справи, суд приходить до висновку про надання відповідачем належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження висновків в акті фактичної перевірки від №03/31273/09-01/43500535 від 30.10.2025 про те, що на земельних ділянках в загальній кількості 12-ти з кадастровими номерами: 0721184400:10:000:0030; 0721184400:10:000:0027; 0721184400:08:000:0041; 0721184400:10:000:0065; 0721184400:10:000:0028; 0721184400:10:000:0038; 0721184400:10:000:0039; 0721184400:10:000:0029; 0721184400:08:000:0115; 0721184400:10:000:0032; 0721184400:10:000:0043, 0721184400:08:000:0242 позивачем вирощується тютюн, щодо яких у позивача наявні ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності.

Згідно встановлених судом обставин цієї справи відповідачем усупереч приписам пунктів 83.1 статті 83 ПК України, пунктів 86.1, 86.5 статті 86 ПК України до матеріалів фактичної перевірки не була долучена мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис) щодо обставин проведення 15.10.2025 фактичної перевірки ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАТН», на місці знаходження земельних ділянок, які знаходяться за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 56.

Суд зауважує, що за змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Отже виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.

На відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів.

Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка і проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Аналіз статей 75 та 80 ПК України свідчить, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог відповідного законодавства та оцінка фактичного стану речей саме у поточний момент перевірки (фактичний момент перевірки), що корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину, згідно робочого графіка платника податків. При фактичній перевірці мають фіксуватися ті факти і події, які мають місце (відбуваються) у період проведення такої перевірки, тобто з моменту її початку і до моменту її закінчення.

У свою чергу результати фактичної перевірки мають відображати ті фактичні події, які відбувалися саме під час проведення такого заходу податкового контролю, а висновки щодо певних подій, які відбувалися поза межами, визначеної пунктом 82.3 статті 83 ПК України тривалості фактичної перевірки нівелюють саму природу фактичної перевірки та особливість її проведення без попередження платника податків.

Суд вважає, що інакше тлумачення указаних норм законодавства сприятиме зловживанням з боку суб`єктів владних повноважень, оскільки дозволятиме встановлювати під час фактичної перевірки перевіряємий період на власний розсуд та здійснювати цим підміну одного виду перевірки іншим, а саме фактичної на документальну перевірку платника податків, підстави та порядок призначення якої є іншими та передбачені й врегульовані приписами статті 78 ПК України.

Також в названому акті перевірки, фактично, відсутні посилання на докази, визначені ПК України, які достовірно підтверджували би вирощування ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» тютюну саме на вказаних в акті 12-ти земельних ділянках. Факти викладені в акті фактичної перевірки грунтуються лише на матеріалах кримінального провадження ТУ БЕБ у Волинській області №72025031020000016 за ч.2 ст. 204, ч. 2 ст. 212 КК України, а не на фактах, які встановлені податковим органом самостійно при проведенні фактичної перевірки.

Поряд з цим, вказані покази свідків (спеціалістів) суд оцінює критично, адже безпосередньо в акті фактичної перевірки від 30.10.2025 №03/31273/09-01/43500535 не зазначено про вчинення посадовими особами, які проводили перевірку, указаних дій щодо фіксації встановлення порушення позивачем частини першої статті 20 Закону №3817-IX й відповідні докази відсутні в оригіналах матеріалів фактичної перевірки.

До того ж такі покази свідків суд визнає як недопустимі докази в розумінні статті 74 КАС України, виходячи з такого.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Протоколи слідчих дій, допитів (надання пояснень) можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протоколи не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, оскільки саме при розгляді кримінального провадженні в суді, суд робить висновок про допустимість/недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку (статті 86-87 КПК України).

При цьому, наявність кримінальних проваджень, в яких не винесено вирок суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для висновку про наявність в діях позивача порушень податкового законодавства.

З цього приводу Верховний Суд висловлював подібну правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018, від 06.11.2018 справа №822/551/18, у справі № 815/749/17 від 16.01.2024.

Також, Верховний Суд у постанові від 02.04.2025 по справі №640/34282/21 зауважив, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, встановлені в рамках досудового розслідування обставини не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Отже на думку суду фактичні дані та матеріали справи повністю спростовують наведені у відзиві твердження представника відповідача про те, що позивачем здійснювалось вирощування тютюну без наявності діючих ліцензій.

Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00356590901 від 03.12.2025, яким до ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення закону у сфері виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме частини 1 статті 20 Закону №3817 в сумі 1440000 грн слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо порушень позивачем вимог статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.8 статті 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідно до вимог підпункту 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Підпунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що «У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності».

Судом встановлено, що в акті фактичної перевірки зазначено, що на письмові звернення про надання документів №1 від 15.10.2025, №2 від 21.10.2025, №3 від 24.10.2025 суб`єктом господарювання ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» не забезпечено надання в повному обсязі документів, що становлять предмет фактичної перевірки, а саме:

1. Акти обробітку грунту на всіх земельних ділянках, які використовувалися або використовуються в господарській діяльності протягом 2025 року;

2. Акти виконання сільськогосподарських робіт із зазначенням працівників, які виконували такі роботи;

3. Акти списання пального на відповідну сільськогосподарську (власну або орендовану) для виконання всіх операцій з обробітку грунту;

4. Копії всіх документів, що стосуються внесення мінеральних добрив на всіх стадіях вирощування тютюну на всіх земельних ділянках, які використовувалися або використовуються в господарській діяльності протягом 2025 року;

5. Документи щодо нарахування та виплати заробітної плати всім працівникам, які задіяні в усіх сільськогосподарських роботах пов`язаних із висадкою, вирощуванням, збором та обробкою тютюнової сировини;

6. Документи на походження насіння, розсади та придбання мінеральних добрив;

7. Документи, що підтверджують облік залишків та обсяги обігу тютюну та тютюнової сировини за 2025 рік;

9. Оборотно-сальдові відомості, розгорнуті за рахунками (субрахунками) 26, 2091 (помісячно за 2025 рік).

10. Трудові та інші цивільно-правові договори з найманими працівниками.

Суд зазначає, що надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У пункті 85.2 статті 85 ПК України закріплено обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Тобто, наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13.06.2022 у справі №420/5345/19, від 08.12.2022 у справі №804/4958/16.

Положення статті 44 ПК України вимагають наявність документів на час складення податкової звітності та встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а норма пункту 44.6 цієї ж статі визначає юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 ПК якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Незважаючи на наявну у позивача можливість вплинути на результати проведеного контрольного заходу шляхом, зокрема, подання відповідних документів у передбаченому абзацом 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України порядку, за обставинами цієї справи ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» таким правом не скористалося.

За фактами ненадання в повному об`ємі документів, що становлять предмет перевірки, перевіряючими було складено відповідні акти про ненадання документів №5716/03-20-09-01-14 від 22.10.2025 року, №5729/03-20-09-01-14 від 23.10.2025 року, №5792/03-20-09-01-14 від 28.10.2025 року.

В свою чергу, ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» не забезпечено виконання вимог п.п.16.1.5, 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України в частині обов`язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2023 по справі №640/9880/19 суд зазначив, що пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 26.05.2022 у справі №640/16990/19.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем ні до перевірки, ні до скарги до ДПС України не надано первинних документів які витребував контролюючий орган, відтак враховуючи вимоги п. 44.6 ПК України слід вважати, що такі документи були відсутні у такого платника податків.

Позивачем також не вказано причин такого ненадання або поважних причин їх ненадання.

У постанові від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 Верховним Судом, серед іншого, зазначено, що на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, та оскільки документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, відповідачем не досліджувались, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № №00356540901 від 03.12.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн за ненадання платником податків копій документів прийнято відповідачем правомірно та обґрунтовано, відтак підстави для його скасування відсутні, через що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №00356590901 від 03.12.2025 не відповідає критеріям, визначеним в частині другій статті 2 КАС України, а отже наявні підстави для задоволення позову в цій частині та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення. В задоволенні решти позовних вимог сіл відмовити.

Таким чином позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як слідує з матеріалів справи ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 17 304,48 грн., що підтверджується квитанцією №1568695816 від 17.03.2026.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 17 280,00 грн в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» (45311, Волинська область, Володимирський район, село Поромів, вулиця Центральна, будинок 26, код ЄДРПОУ 45300535) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 03.12.2025 №00356590901.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Фермерського господарства «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» судові витрати у розмірі 17 280,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський