Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №569/13878/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Галінської В.В. ,

із секретарем судового засідання Музичук В.В.,

за участі:

представника відповідача Добровчан К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Логвіс В.Ю. звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 травня 2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області сержантом поліції Левчуком Дмитром Олександровичем було винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 7255652 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 7255652, 25.05.2026 року о 13 годині 09 хвилин, водій керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.г ІІДР. за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП. постанову серії ЕНА № 7255652 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі було отримано 25.05.2026 року, то останнім днем подання позовної заяви є 04 червня 2026 року. Отже, строки на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП не пропущені, позовна заява подана у зазначений строк. Вважає, що дана постанова с незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до п.п.9, 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 р. № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.

Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду., хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обгрунтованості.

Однак у спірній постанові у пункті 7 «До постанови додаються» взагалі не зазначено жодного доказу. Даний пункт постанови залишений порожнім. Фактично єдине посилання у постанові міститься у пункті 5, де зазначено: «Відеофіксація 470953».

З метою з`ясування обставин справи представником Позивача адвокатом Волошиним Леонідом Сергійовичем було направлено адвокатський запит від 26.05.2026 року №156 до Управління патрульної поліції в Рівненській області

У відповіді на адвокатський запит листом від 02.06.2026 року №269аз/41/30/02-2026 повідомлено, що 25.05.2026 року сержанту поліції Левчуку Дмитру Олександровичу поліцейському взводу №1 роти №3 батальйону №1 (з обслуговування міста Рівне) полку УПП в Рівненській області ДПП було видано цифрову нагрудну відеокамеру підвищеної міцності VideoBadgeVB-400 (Артикул УВ-400-64-КF-N) в комплекті з кріпленням на однострої (типу "крокодил") КF-DOCKCLAMP. з серійним номером 470953. Додатково адвокату Волошин) Леоніду Сергійовичу направлено відеоматеріали з екшн-камери GoРго НERO 11 та з портативного відеореєстратора з серійним номером 470953. Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Водночас жодних інших доказів на підтвердження вини Позивача відповідачем не надано, що в свою чергу свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови.

Більше того, саме відеозапис з реєстратора №470953, який прямо зазначений у постанові як «відеофіксація 470953», не містить фіксації самого правопорушення, а лише відображає процес спілкування поліцейського з водієм та складання постанови.

Таким чином, доказ, прямо зазначений у постанові, не підтверджує подію адміністративного правопорушення.

Відеозапис з екшн-камери GoРго HERO 11 не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки у наданому відеозаписі не видно державного номерного знаку транспортного засобу, неможливо ідентифікувати марку та належність автомобіля, не видно особу водія, не зафіксовано момент зупинки автомобіля,не зафіксовано, що саме Позивач перебував за кермом, не відображено дату га час відеозанису, не видно чітко сигналу світлофора у момент перетину пішохідного переходу,неможливо достовірно встановити, який саме сигнал світлофора горів у відповідний момент. Таким чином, вказаний відеозапис не дозволяє встановити факт події адміністративного правопорушення, час його вчинення, особу порушника,транспортний засіб, об`єктивну сторону правопорушення. Фактично такий запис грунтується виключно на припущеннях поліцейського та не відповідає критеріям належності й допустимості доказів.

В оскаржуваній постанові серії ЕНА № 7255652 зазначено, що адміністративне правопорушення нібито вчинене о 13 год. 09 хв. Водночас відеозапис з нагрудного відеореєстратора з серійним номером 470953, на який прямо міститься посилання у постанові, починається лише о 13 год. 12 хв., тобто через декілька хвилин після нібито вчинення правопорушення. Отже, сам момент події не зафіксований, обставини правопорушення непідтверджені, часові межі події не встановлені.

Крім того, на відеозанисі з екшн-камепи GoРго HERO11 взагалі відсутні будь-які відомості про дату га час фіксації події. Таким чином, неможливо достовірно встановити,що вказаний запис стосується саме події 25.05.2026 року о 13:09 год.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли вонозафіксовано у встановленому законом порядку.

Однак, у даному випадку оскаржувана постанова не містить жодних належних та допустимих доказів, на яких грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є не обгрунтованим, а постанова — такою, що підлягає скасуванню як протиправна.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Постанову серії ЕНА №7255652 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.05.2026 року складену відносно ОСОБА_1 – скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 09:45 год. 29 червня 2026 року в приміщенні Рівненського міського суду (33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1).

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Призначено судове засідання у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Шкільна, 1 зала судового засідання №5 на 28 липня 2026 року о 14 год. 30 хв.

26.06.2026 на адресу суду від представника відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що 25.05.2026 о 13 год. 09 хв. в місті Рівне по вулиці Соборна, 267, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом FORD FOCUS з номерним знаком НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.Ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (із змінами та доповненнями).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пункт 2.3 ПДР України зобов`язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно із пунктом 8.1 розділу 8 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках); в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовті миготливі сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух; є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу; ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі; з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

Згідно із п.п. 8.10, 8.11 Правил від 10.10.2001 року №1306, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Ч. 2 ст. 122 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 40 Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Згідно з Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

До даного відзиву долучаються відеоматеріали з портативного відеореєстратора поліцейського на яких чітко відображено розгляд справи, надання пояснень ОСОБА_1 та загалом подія 25.05.2026 за участі останнього.

Також до відзиву долучають відеозапис із службового технічного пристрою GоРго, який знаходиться на захисному шоломі працівника поліції (с1ір-1), із якого вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом FORD FOCUS з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснює проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, що є порушенням пункту 8.7.3. «ґ» ПДР, чим останній скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Дані відеоматеріали є доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП.

Формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічні засоби, якими здійснені відеозаписи, не може слугувати за розглядуваних відносин достатньою підставою для неврахування цих доказів.

Отже, принципового значення у розглядуваній справі має правова оцінка представлених відповідачем відеозаписів, які фіксували проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора водієм ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом FORD FOCUS з номерним знаком НОМЕР_1 .

Відтак, даний фрагмент відеозапису дає дійти висновку, що позивач, рухаючись транспортним засобом та заздалегідь побачивши "жовтий" сигнал світлофору, який у подальшому став миготіти для переключення на заборонений "червоний" сигнал світлофору, мав можливість знизити швидкість та зупинитись перед стоп-лінією.

Позивач, керуючи транспортним засобом, повинен був оцінювати та усвідомлювати ту дорожньо-транспортну обстановку, що склалася при вищезазначених обставинах в контексті того, що ввімкнення жовтого сигналу світлофору слід було передбачати і розуміти позивачу заздалегідь, враховуючи динаміку руху транспортного засобу, яким вона керувала. Слід відмітити, що на вищезазначеному перехресті світлофор встановлений разом із таймером, наявність якого повинна полегшувати водіям розуміння дорожньо-транспортної ситуації під час руху.

При цьому, надані відеодокази підтверджують, що при дотримання ПДР України на зазначеному регульованому перехресті, будь-який водій має можливість зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування.

Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення ПДР України, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови ЕНА №7255652 від 25.05.2026 року у справі про адміністративні правопорушення.

Вважають, що всупереч ст. 77 КАС України Позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було, клопотання про їх витребування не заявлено. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, яким він обґрунтував свій позов.

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, такі відомості у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі зазначаються патрульним поліцейським вручну на вказаному бланку.

Також, звертаємо увагу суду, що зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7255652 від 25.05.2026 року винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказані технічні пристрої, на які проводився відеозапис - 470953.

Наведені представником позивача пояснення в позові не є обґрунтованою та доведеною підставою скасування оскаржуваної постанови, так як, ніяким чином не заперечують факту, що позивач керуючи транспортним засобом FORDFOCUSз номерним знаком НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.Ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважає, адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що обставини на які посилається позивач по справі є надуманими, такими, що не відповідають дійсності, не підтверджені жодним доказом та вводять суд в оману. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.

03 липня 2026 року до суду від представника позивач ОСОБА_1 адвоката Логвіс В.Ю. до суду надійшла відповідь на відзив, в обгрунтування зазначила, що представником відповідача подано відзив на позовну заяву, доводи якого є необґрунтованими, такими, що не спростовують викладених у позовній заяві обставин, а тому підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відзив фактично підтверджує, що відеозапис з нагрудного відеореєстратора №470953 не містить фіксації події правопорушення

У відзиві представник відповідача зазначає: «До даного відзиву долучаються відеоматеріали з портативного відеореєстратора поліцейського, на яких чітко відображено розгляд справи, надання пояснень ОСОБА_1 та загалом подія 25.05.2026 за участі останнього».

Водночас представник відповідача жодним чином не спростовує доводів позову про те, що відеозапис з портативного відеореєстратора №470953, який прямо зазначений у постанові, починається лише після нібито вчинення правопорушення та містить виключно процес спілкування поліцейського з водієм і винесення постанови. Більше того, із самого тексту відзиву вбачається, що представник відповідача посилається на даний відеозапис як на доказ розгляду справи, а не як на доказ самого факту проїзду на заборонений сигнал світлофора. Таким чином, відповідач фактично визнає, що відеозапис №470953 не підтверджує об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Відеозапис з камери GоРго не зазначений у постанові серії ЕНА № 7255652 та не може виправляти її недоліки після звернення особи до суду.

Основним аргументом представника відповідача є посилання на відеозапис з технічного пристрою GоРго, закріпленого на шоломі працівника поліції. Однак така позиція суперечить змісту самої постанови.

У постанові серії ЕНА № 7255652 міститься лише запис: «Відеофіксація 470953». Саме цей доказ був покладений поліцейським в основу висновку про винуватість позивача. Будь-яких відомостей про камеру GоРго, серійний номер такої камери, відповідний файл відеозапису, використання такого відеозапису як доказу постанова не містить. Таким чином, під час винесення постанови поліцейський не посилався на відеозапис з GоРго як на доказ вини позивача. Лише після подання позовної заяви представник відповідача почав обґрунтовувати законність постанови новими доказами, які не були відображені у постанові та не були належним чином ідентифіковані під час розгляду справи.

Фактично представник відповідача намагається заднім числом доповнити мотивувальну частину вже прийнятого рішення новими доказами та новими обставинами. Однак правомірність рішення суб`єкта владних повноважень повинна оцінюватися виходячи з тих обставин та доказів, які існували на момент його прийняття, а не шляхом подальшого доопрацювання його змісту під час судового розгляду. Інший підхід фактично означав би можливість виправляти будь-які недоліки постанову же після їх оскарження особою до суду, що суперечить принципу правової визначеності.

Відповідач не спростував доводів про неможливість ідентифікації транспортного засобу та особи водія.

У позовній заяві детально зазначалося, що на відеозаписі з GоРго відсутня фіксація державного номерного знаку автомобіля, відсутня можливість достовірно встановити особу водія, не зафіксований момент зупинки транспортного засобу, не зафіксовано передачу документів,відсутній безперервний відеозапис від моменту фіксації транспортного засобу до моменту його зупинки.

У відзиві представник відповідача лише констатує власний висновок про те, що нібито позивач керував автомобілем FORD FOCUS. Однак жодного аналізу відеозапису, який би дозволяв суду встановити причинно-наслідковий зв`язок між автомобілем на відео та особою позивача, представник відповідача не наводить.

Фактично представник відповідача пропонує суду покластися виключно на припущення працівника поліції. Водночас відповідно до ст.251КУпАП доказами є фактичні дані, а не припущення посадової особи.

Окрім того, у позовній заяві зазначалося, що відеозапис не дозволяє достовірно встановити, який саме сигнал світлофора горів у момент руху транспортного засобу. У відзиві представник відповідача лише повторює формулювання постанови про те, що автомобіль нібито здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофора. Проте представник відповідача не пояснює де саме на відеозаписі видно колір сигналу світлофора, на якій відстані знаходився транспортний засіб від стоп-лінії, чи не перебував транспортний засіб у момент увімкнення жовтого сигналу настільки близько до світлофора, що не міг безпечно зупинитися. Тобто представник відповідача фактично не наводить жодного доказового аналізу відеоматеріалів.

Звертає увагу суду на те, що посилання представника відповідача на статтю 77 КАС України є вибірковим та викривленим. У відзиві представник відповідача стверджує, що позивач не довів свої вимоги. Разом з тим представник відповідача проігнорував частину другу статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже саме відповідач повинен довести факт події правопорушення, наявність усіх елементів складу правопорушення, особу порушника, належність та допустимість доказів.

Натомість відповідач обмежився загальними твердженнями та власною оцінкою відеозаписів без належного підтвердження викладених обставин.

У відзиві представник відповідача посилається на приписи Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та зазначає, що форма постанови не передбачає внесення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Однак дана обставина не має правового значення для вирішення спору. Позовні вимоги не ґрунтуються на тому, що поліцейський був зобов`язаний зазначити модель технічного засобу. Натомість позивач наголошує на іншому: єдиним доказом, прямо зазначеним у постанові серії ЕНА №7255652 ,була «Відеофіксація 470953», яка фактично не містить моменту правопорушення. Саме цю обставину представник відповідача так і не спростував.

Звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови є законним, цивілізованим та базовим інструментом захисту особи від імовірного свавілля чи помилок суб`єкта владних повноважень. Реалізація конституційного права на судовий захист за жодних обставин не може трактуватися як «намагання уникнути відповідальності» чи як обтяжуюча обставина. Розгляд справи в суді покликаний встановити, чи мало місце правопорушення взагалі та чи законно особу притягнуто до відповідальності. Оцінка легітимного звернення до суду у такому ракурсі фактично нівелює саму суть правосуддя та правової держави.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Волошин Л.С. в судове засідання не з`явились, представник подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовну заяву підтримують у повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Добровчан К.Ю. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Щодо наданого відеозапису пояснила, що наданий суду відеозапис з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції є належним відповідно до ст. 251 КУпАП.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З матеріалів справи вбачається,що 25 травня 2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області сержантом поліції Левчуком Дмитром Олександровичем було винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 7255652 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7255652, 25.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобомFORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 25.05.2026 о 13:09 год. в м. Рівне, на вул. Соборна, 267, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора. Відеофіксація 470953. Чим порушив п. 8.7.3.ґ ПДР України – порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів .

Вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 8.7.3.ґ Правил дорожнього руху сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено настання адміністративної відповідальності за проїзд на заборонений сигнал світлофора.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено наступне.

Під час несення служби у м. Рівне, на вул. Соборна, 267, поліцейським 1 взводу 3 роти УПП в Рівненській області сержантом поліції Левчуком Д.О. було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу FORD FOCUS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 25.05.2026 о 13:09 год. в м. Рівне, на вул. Соборна, 267, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора. Відеофіксація 470953. Чим порушив п. 8.7.3.ґ ПДР України – порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, чим порушив вимоги п. 8.7.3г ПДР України. Працівниками поліції було зупинено даний транспортний засіб, водієм якого виявився ОСОБА_1 .

Після чого поліцейським 1 взводу 3 роти УПП в Рівненській області сержантом поліції Левчуком Д.О. виніс оскаржувану постанову та наклав стягнення на позивача в розмірі 510,00 грн., відповідно до санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Факт вчинення позивачем ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху записано працівниками патрульної поліції на автомобільний відеореєстратор та відеозапис надано суду. Суд вважає, що він є належним на підставі ст. 251-252 КУпАП .

Зокрема, з наданого відеозапису вбачається, із службового технічного пристрою GоРго, який знаходиться на захисному шоломі працівника поліції (с1ір-1), що позивач керуючи транспортним засобом FORD FOCUS з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснює проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, що є порушенням пункту 8.7.3. «ґ» ПДР. Вказаний транспортний засіб на момент проїзду регульованому пішохідному перехіду, будь-яких маневрів не здійснював, рухався прямо. Також на відео (с1ір-0 ), вбачається, що права та обов`язки відповідно до ст.. 268 КУпАП позивачу роз`яснено.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що вчинені його дії не містять складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження в суді та спростовані наданими доказами.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується, в тому числі, наданими представником відповідача доказами у вигляді запису з автомобільного відеореєстратора.

Згідно із частиною першою ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП, а відтак зафіксовані відомості враховуються судом при винесенні рішення.

При цьому, суд вважає наданий відеозапис належним та допустимим доказом при розгляді питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки він є змістовним, узгоджується з поясненнями сторін, посилання на вказаний запис міститься в оскаржуваній постанові.

Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення якого її було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи викладене, інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, що відповідає п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України.

У відповідності до ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а, ЄДРПОУ 4010864656

Суддя-